Осінь така мила, осінь славна.
Жовтень
Осінь приходить у край непомітно,
Тиха у неї хода.
Небо високе сміється блакитно,
В річці синіє вода.
гРИБОЧКИ
Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі.�Стали чорними кущі,�І дерева чорні стали.�Бо листочки всі опали.
Осінь, осінь… Лист жовтіє.�З неба часом дощик сіє.
Осінь
Вже брами літа замикає осінь.
Красива осінь вишиває клени�червоним, жовтим, срібним, золотим.�А листя просить:- Виший нас зеленим!�Ми ще побудем, ще не облетим.
Осінь золотава вже від нас іде ,
Розкидає злото й пурпур де-не-де.
Вітер невгамовний листя обрива,
З ним в повітрі вогкім досхочу кружля.
Осінь
Осінь в гості завітала.
Холодком усіх обняла:
І дерева в гайку,
І водичку на ставку.
Баю-бай , баю-бай,
До весни засинай.
���Берізка
Ой, навіщо мені листя,
Коли вже іде зима,
Коли холодно вже стало
І пташок ніде нема.
Краще скину я листочки
І тихесенько засну.
Буду спати, буду ждати
Сонце, радість і весну.
Золота казка осені
Прислів’я та приказки
Вишиває осінь�На канві зеленій�Золоті квітки…
Плаче жовтень холодними сльозами.
Народні прикмети