Іван Франко
27.08.1956 - 18.05.1916
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Іван Якович Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком і істориком літератури, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів черпав з життя і боротьби рідного народу, а також з першоджерел людської культури - зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Він був “золотим мостом” між українською і світовими літературами.
Часто Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: “Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі”.
Стильово Франко належить до перших реалістів в українській літературі. Він - найвизначніший поет пошевченківської доби. Проза Івана Яковича охоплює понад 100 оповідань, новел та 10 повістей і романів.