Козацько-селянські повстання 20 – 30-х років ХVІІ ст. �“Ординація Війська Запорозького”.
Історія України
8 клас
План уроку:
Соціально-економічне та політичне становище України в 20 – 30-х роках ХVІІ ст.
Магнати
Селяни
Козаки
Міщани
Посилилося насадження католицизму та унії. Здійснювалася політика полонізації українського народу.
Форми протесту:
Передумови повстань:
Конфлікт з польською владою внаслідок порушення козаками умов Хотинського миру (поновлення морських походів і втручання у справи Кримського ханства).
Рішення польської влади зменшити козацький реєстр із 40 до 3 тис. осіб та повернення усіх виключених із нього до попередніх господарів.
Зіткнення інтересів козаків і польських землевласників у боротьбі за володіння південноукраїнськими землями, які намагалася привласнити шляхта.
Козацькі петиції 1621 і 1622 рр.
Вимоги козаків:
Сигізмунд ІІІ відмовився задовольнити вимоги козаків
Події козацьких повстань:
1625 р. | Марко Жмайло | Охопило майже всю Наддніпрянщину. Польська влада намагалася силою ліквідувати «козацьку сваволю» в Україні. |
Куруківська угода – мирна угода, підписана 26 жовтня 1625 р. в урочищі Ведмежа Лоза біля Курукового озера.
Станіслав Конецпольський
Реєстровці зобов’язувалися не втручатися в релігійні справи в Україні, відмовитися від стосунків з іноземними державами і здійснення походів проти Кримського ханства та Османської імперії.
Усі учасники повстання отримували амністію. Кількість реєстрового козацтва збільшувалася з 3 до 6 тис. осіб, із яких 1 тис. повинна була перебувати на Запорозькій Січі й не допускати туди втікачів із панських маєтків.
Встановлювалася річна платня реєстровцям у сумі 60 тис. злотих та додаткові виплати старшині. Козаки, які залишалися поза реєстром, поверталися під владу панів. Старшина зобов’язувалася не приймати до реєстру виключених із нього і придушувати будь-яке «свавільство».
Реєстровцям дозволялося селитися й володіти землею лише на «королівщинах» (державних землях). Ті, хто мешкав у панських маєтках, повинні були залишити їх протягом трьох місяців.
За козаками зберігалося право обирати гетьмана, але затверджувати його мав король.
Події козацьких повстань:
1630 р. | Тарас Федорович (Трясило) | Перший великий збройний виступ козаків, який мав національно-визвольну спрямованість: «боротьба за віру» і проти польсько-шляхетського панування. |
Центральною подією стала так звана «Тарасова ніч».
Травневої ночі невеликий козацький загін непомітно проник у ту частину польського табору, де розташовувався штаб Конецпольського, і повністю винищив його охорону — «Золоту роту» зі 150 молодих шляхтичів із найзнатніших родів.
Переяславська угода 1630 р.
Реєстр збільшувався із 6 до 8 тисяч.
Залишалися в силі статті Куруківської угоди.
Козаки не підлягали покаранню за свій виступ.
Прагнучи приборкати Запорозьку Січ, сейм Речі Посполитої у лютому 1635 р. ухвалив постанову «Про припинення козацького свавілля».
Відповідно до постанови на правому березі Дніпра навпроти першого (Кодацького) порога мали збудувати фортецю.
Події козацьких повстань:
1635 р. | Іван Сулима | Спроба запорожців ударемнити намагання польської влади ізолювати Запорозьку Січ від решти українських земель. |
В середині серпня 1635 р. вночі загін козаків, очолюваний Сулимою, захопив Кодак і знищив залогу коронного війська.
Події козацьких повстань:
1637 – 1638 | Павло Бут, Яків Острянин, Дмитро Гуня. | |
Викликане спробами польської влади «очистити» реєстр Війська Запорозького від бунтівників.
«Ординація Війська Запорозького, яке перебуває на службі Речі Посполитої» -� постанова польського сейму, ухвалена в березні 1638 р.
Скасовувалися «на вічні часи» всі права та привілеї реєстровців, «якими вони користувалися в нагороду за послуги, надані нашим предкам, і яких нині вони позбавляються внаслідок бунту».
На посаду старшого Війська Запорозького (гетьмана) назавжди заборонялося обирати особу з козацького середовища. Замість нього за рекомендацією коронного гетьмана сеймом призначався королівський комісар.
Комісар мав складати присягу і підтримувати порядок у Війську Запорозькому, придушуючи будь-яке «свавільство козацьке».
Резиденцією комісара ставало місто Трахтемирів, а полковники мали проживати у своїх полках і не залишати їх без дозволу коронного гетьмана.
«Ординація Війська Запорозького»
Скасовувалася виборність старшини реєстру і козацьке судочинство. Полковники і осавули призначалися польською владою з представників польської або полонізованої шляхти. Лише сотників і отаманів обирали з козаків, відданих Речі Посполитій. Уся судова й військова влада в реєстрі належала комісару.
Реєстр складав 6 тис. козаків. До нього могли увійти ті, хто не брав участі у повстаннях. Усі виключені поверталися до свого попереднього стану.
Міщанам і селянам під загрозою конфіскації майна заборонялося вступати до козаків і навіть видавати дочок заміж за козаків.
Козакам-реєстровцям дозволялося мешкати лише на королівщинах у Корсунському, Черкаському і Чигиринському староствах. На Запоріжжя жоден козак не міг потрапити без свідоцтва, виданого комісаром.
«Ординація Війська Запорозького»
Реєстрові полки повинні були «по черзі виступати на Запоріжжя для захисту того регіону і для того, щоб перешкоджати татарам переправлятися через Дніпро». Вони також мали «попереджувати, щоб свавілля не переховувалося на островах і річках і звідти не відправлялось у морські походи».
Необхідність відбудови фортеці Кодак і постійне перебування у ній сильного гарнізону з польських вояків і найманців.
Таємні статті передбачали створення при комісарі окремого реєстру з підвищеною платнею для попередження «свавілля».