2 of 7

Основні різновиди страху були описані Фріцом Ріманом – німецьким психоаналітиком та письменником, який пов’язував особливості різних типів особистості з характерними страхами і відповідними реакціями на них. Пошук балансу між соціумом і власним Я�

3 of 7

Страх втратити себе.

Якщо ми розвиваємо соц контакти, родині, дітям, виникає страх втратити себе, але через брак часу у підтримки ми це не робимо.

Ознаки: асоціальність, бунтарство, ізоляція, неприйняття авторитетів Цей страх переживається як страх втрати «Я» та залежності. При взаємодії із соціумом ми маємо підлаштовуватися під правила та очікування середовища, щоб бути частиною певної групи, суспільства. При цьому, якщо людина відходить надто далеко від своєї автентичності, є загроза втрати індивідуальності. Цей страх починає проявлятися уже у ранньому дитинстві.

«Я думаю і роблю по-своєму. Мені все одно, що вам це не подобається»

4 of 7

Страх бути відкинутим.

Ознаки: залежність, стадний рефлекс, відсутність власної думки, сліпе слідування авторитетам. Якщо суспільство чи навіть якась невелика група нас не приймає, це переживається як беззахисність та ізоляція.

Якщо ми розвиваємо себе, подорожуємо, вчимось і шукаємо себе, то це завжди про відокремлення від людей і ідем до себе. А це загострює страх, що на нас образяться не зрозуміють.

«Я такий, як усі. Я хочу вам подобатися»

5 of 7

Страх перед змінами.

Ми прагнемо стабільності. Створюєм, будуємо, і страх в тому, що це зруйнується, страх надійності.

Ознаки: консервативність, стагнація, ригідність Цей страх пов’язаний зі страхом смерті.

Людина – єдине створіння, яке усвідомлює, що життя має своє завершення. Це усвідомлення викликає глибинне почуття, яке, зазвичай, проявляється у страхові перед усім новим, незвіданим, тим, що потребує завершення та нового початку, трансформації, що символізує перехідний характер людського життя. У дітей досить рано активізується страх перед змінами, які, як їм здається, несуть загрозу їхньому існуванню.

«Я хочу, щоб усе лишалось як раніше».

6 of 7

Страх стогнації та смерті. Зупинка в своєму розвитку то еквівалентно смерті.

Ознаки: непостійність, відсутність “бази” (освіти, постійної роботи, стосунків тощо) Цей страх переживається як страх перед незмінністю. У корні – також страх смерті, тільки по-іншому проявляється. У людському житті є місце для змін, росту, навіть хаосу.

Незмінність – це обмеження життєвої активності, у ній стихійність життя знаходиться під загрозою. Цю загрозу дитина відчуває, коли доводиться засвоювати якісь правила, підкорятися соціальним нормам, бути у системі, яка обмежує спонтанні людські прояви.

«Я не можу втриматися на одному місці. Треба це кидати, і починати щось нове»

Ці страхи протилежні речі. Я хочу змін і навичок, актуальних вмінь, бути в потоці. Але постійний розвиток нас лякає, бо ми не передбачуємо завтрашнє, страшно втратити те, що є, змінювати професію, відносини. І це дає спокою. Цей страх провокує СУМНІВИ, відпустити дітей в життя, змінити стиль, зачіску..

І тут знов про баланс, тривога, неспокій, бажання.

7 of 7

Страхи мають парний характер: перший і другий, третій та четвертий – протилежні види страхів.
Якщо об’єднуються протилежні страхи, то виникає внутрішній конфлікт.

Конфлікт страху втрати ідентичності та страху самотності найбільш притаманний підлітковому вікові, коли йде активне формування групової ідентичності.

Конфлікт страхів перед змінами та незмінністю найяскравіше може проявлятися під час проходження кризи середини життя, коли йде переоцінка життєвих цінностей або під час ситуативних кардинальних змін чи колективного стихійного лиха такого, як війна.