8 of 51

Сім'я Рудченків жила головним чином із мізерного заробітку батька. �Особливі стосунки у письменника були з матір'ю - Тетяною Іванівною, яка була тихою, лагідною жінкою. �Відомо, що вона вміла майстерно розповідати історії, знала безліч �прислів'їв і приказок. �Можливо, саме від неї обидва брати успадкували літературне обдарування.�

9 of 51

Із дитячих років Панас Мирний відрізнявся мовчазністю, замкненістю, не переносив сварки.

За словами сестри : «Був дуже мирним". Можливо, саме через цю рису свого характеру Афанасій Рудченко взяв собі цей псевдонім.

10 of 51

Панас Мирний спочатку вчився у Миргородському приходському училищі, а з переїздом батьків до міста Гадяча поступив у 1858 році до повітового гадяцького училища, яке й закінчив у 1862 році.
На цьому офіційна освіта майбутнього письменника закінчилася.

Освіта

12 of 51

Чесний та порядний в усьому, Панас Мирний таким був і в сімейному житті. Справжнє кохання прийшло до нього на 40-му році життя. Його обраницею стала викладачка музики Полтавського інституту благородних дівчат Олександра Шейдеман. �Її освіченість в поєднанні з молодістю та красивими голубими очима з першої зустрічі підкорили серце Мирного. І хоча Олександра на той момент була не вільна, проте, любов була такою сильною, щирою, що Олександра не встояла і відмовила молодому багатому лікарю, віддавши своє серце вже неюному Панасу Мирному.

13 of 51

Одруження стало ще одним випробуванням для доброго серця письменника. Олександра була порядною дружиною та гарною матір'ю, проте другом чи однодумцем не стала. А головною бідою була серйозна хвороба дружини, що супроводжувалась істериками та припадками. Після народження другого сина навіть виникла загроза летального випадку. Мирний відвіз дружину на лікування до Харкова.

14 of 51

оповідання: «Лихий попутав»; автобіографічне оповідання: «Гануся»; цикл оповідань:«Як ведеться, так і живеться», «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко»)
повісті: «П'яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й согочасне», «Голодна воля», «За водою»;
романи :«Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»;
новела :«Лови»;
п'єса «Лимерівна».

16 of 51

Поштовхом до написання роману стала подорож Панаса Мирного від Полтави до Гадяча. 1874 року у журналі «Правда» письменник опублікував нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадяча», який і був покладений в основу майбутнього роману.

Почута від візника розповідь про «відомого чи не на всю губернію розбишаку» Гнидку, що був засуджений на каторжні роботи, зосталася в пам'яті, «як здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну його споминів».

Найбільше ж дивувало Панаса Мирного те, що люди не засуджували вчинків Гнидки, а навпаки співчували йому, називали його нещасним чоловіком.

17 of 51

Пише Панас Мирний багато, але друкується рідко: то у Львові, то в Женеві. Панас завжди просив не розкривати його справжнього імені, не рекламувати і не прославляти його. Він багато працює і як чиновник Панас Рудченко, звертає до себе увагу керівництва компетентністю та старанністю.
Багаторічна сумлінна праця Панаса Яковича була відзначена орденами Станіслава II та III ступеня, Анни II ступеня, Володимира IV ступеня.

18 of 51

Екранізації:

За його п'єсою В.Лапокниш поставив кінокартину «Лимерівна» (1954), а за однойменним романом письменника І.Кавалерідзе створив фільм «Повія» (1961).

19 of 51

Кадр з фільму “Повія”:

20 of 51

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві.

Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей

21 of 51

” Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю”.

22 of 51

Улюблений музичний інструмент письменника

23 of 51

З 1871 року і до останніх днів життя Мирний живе і працює �у Полтаві

24 of 51

Дружина Олександра Михайлівна з синами

25 of 51

«СВІЖИЙ І СИЛЬНИЙ ТАЛАНТ»�

Уперше твори Панаса Мирного побачили світ на початку 70-х років XIX ст. Цим псевдонімом був підписаний вірш «Україні», опублікований у львівському народов-ському журналі «Правда» за 1872 р. Тоді ж у цьому журналі Мирний надрукував й оповідання
«Лихий попутав»

26 of 51

Роман з народного життя �”Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Прагнення глибоко дослідити закономірності народного життя призвело

Панаса Мирного до жанру великого епічного твору.

27 of 51

Співавтором роману є брат Панаса Мирного Іван Білик

Саме на цій основі між братами зав'язалася міцна творча співдружність, так звана

«братська спілка».

28 of 51

За визначенням

Івана Франка,

у романі ”змальовано майже столітню історію українського села, розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і суперечностях”.

29 of 51

Важливим етапом у творчій передісторії роману став нарис Панаса Мирного ”Подоріжжя од Полтави до Гадячого”, написаний у 1872 році, в якому виявився інтерес автора до життя селянства в переломну історичну епоху.

30 of 51

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — назва алегорична.

Вона пов'язана з первісним художнім задумом — проаналізувати причини протесту селян проти суспільних умов.

31 of 51

Тема роману:��життя українського селянства протягом кількох поколінь-від заселення південних степів і закріпачення сіл до реформи �1861 р. і введення пореформених порядків.

32 of 51

Основні сюжетні лінії твору:

життя, боротьба і шукання соціальної справедливості Чіпки;

життєвий шлях Максима Ґудзя, змалювання його морального занепаду; зображення процесу закріпачення, кріпосницького свавілля, царської реформи і народних рухів проти гноблення на всіх етапах розвитку села Піски;

історія династії панів Польських;

життєвий шлях Грицька, Мотрі, Галі.

33 of 51

Композиція та сюжет роману підпорядковані головному завданню:

розкрити соціально-психологічні мотиви протесту селянства, зокрема Чіпки, показати причини того, чому розумна, енергійна й здібна людина стає на шлях розбою.

34 of 51

Усе життя Мирний самовіддано служив рідній культурі.

Тому й мав право сказати «дітям» і «внукам»:

«Ми чесно свій вік прожили» все найвище носили в душі і найкраще гріли у серці».

35 of 51

Школа імені Панаса Мирного у Полтаві

36 of 51

Вулиця Панаса Мирного у Полтаві

37 of 51

Роман складається з чотирьох великих частин, кожна з яких поділяється на розділи, їх у творі тридцять. Кожна частина і розділ мають свій зміст і композиційну завершеність. У першій частині йдеться про дитячі і юнацькі роки головного героя Чіпки, у другій подано історію села Піски за півтораста років, третя продовжує розповідь про тяжку долю селянського бунтаря, а остання знайомить читача з його трагедійним кінцем. Події в романі розгортаються кількома сюжетними лініями: життя, боротьба і шукання соціальної справедливості Чіпки; життєвий шлях Максима Ґудзя,змалювання його морального занепаду: зображення процесу закріпачення, кріпосницького свавілля, царської реформи і народних рухів проти гноблення на всіх етапах розвитку села Піски. Важливими є також менші сюжетні лінії: історія династії панів Польських. життєвий іплях товариша Чіпки Грицька, матері Чіпки Мотрі, дружини Галі.

38 of 51

Роман Панаса Мирного та Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" багатоплановий. У ньому відображено життя українського селянства протягом кількох поколінь від заселення південних степів і закріпачення сіл до реформи 1861 р. і введення пореформених порядків.Найбільше ж уваги автори приділили висвітленню передреформеного періоду, самого процесу розкріпачення селян і введенню земських порядків у країні. Письменники переконливо показали, що селяни були обдурені, що реформа не принесла справжньої волі, її було здійснено в інтересах поміщиків та капіталістів. Це й привело народні маси до шукання виходу з нестерпного становища, викликало стихійний протест, який вилився в численні повстання проти безправ'я і нового гноблення.

39 of 51

Події в романі відбуваються не в хронологічній, а в логічно-психологічній послідовності. З головним героєм твору ми знайомимося, коли ранньою весною він, сільський парубок, іде оглядати свою ниву, де зустрічається з "польовою царівною"-дівчиноюГалею, а потім йде розповідь про його дитячі роки, працю за підпасича і те, як він стає господарем. Про дідів і батьків Чіпки і Максима йдеться не в першій, а в другій частині. Крім того, у творі багато спогадів і згадок персонажів, вставних епізодів, пейзажів, описів, масових сцен, розповідей, які поширюють панораму зображення сільського життя, дають соціально-психологічну мотивацію вчинкам персонажів, їх поведінці. Екскурс у минуле в другий частині роману, ясна річ, гальмує розвиток основних подій, дуже поширює експозицію, однак дає багатющий матеріал для характеристики головних персонажів, можливість авторам відобразити споконвічну боротьбу народних мас за волю, за людські права. Перший серйозний конфлікт Чіпки з місцевою владою - це епізод, коли у нього відбирають землю, якою його матір наділила громада.

40 of 51

Це й становить зав'язку твору. Молодий дбайливий господар шукає справедливості, сподівається знайти захист у суді, але скрізь кругова порука і кривда, що й приводить його до стихійного бунтарства. Талановитий юнак боляче сприймає грабіжницький характер розкріпачення і сміливо захищає кріпаків під час бунту.Щоб помститися кривдникам, він стає на шлях розбою, "рівняєбідних з багатими". Але сильна натура не може відразу впасти. До чесного життя повертається Чіпка після одруження з Галею. Односельці обирають його членом земської управи, він хоче бути корисною для громади людиною. Однак для повітових земських діячів він виявився небезпечним, і його незаконно виключають із земства через "неблагонадійність". "Як сто зміїв разом ужалило його серце"-таким порівнянням підкреслюються переживанняЧіпки. Боротьба з земським панством і губернськими чиновниками"за правду" є кульмінацією в творі. Перемагають хитрі і підступні вороги. Чіпка знову стає на хибний шлях розбійництва, схо-диться з злочинним товариством; життя зробило його жорстоким. Арешт і заслання Чіпки до Сибіру, трагічна загибель Галі – його дружини - така розв'язка твору.

41 of 51

Чіпка Варениченко
На перших сторінках роману автор знайомить читача із Нечипорем Варениченком — парубком, «яких часто-густо можна зустріти по наших хуторах і селах». Проте вирізняє його з-поміж інших палкий погляд, «бистрий як блискавка», у якому світилися «якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою…». Багатогранний характер Чіпки — селянина, що протестує проти соціальної несправедливості, але, не знайшовши законних шляхів боротьби, стає на «криву стежку» бунтарства", брати Рудченки досліджують вичерпно та всебічно.
Подаючи історію села Піски, яке було започатковане колись якимсь козаком, автори також простежують і родовід головного героя, згадують про справжнього батька Івана Вареника, тобто Чіпчиного діда, яким був пан Василь Семенович Польський. Кріпачка Уляна, одслуживши в панському дворі, пішла заміж за Петра Вареника, а через три місяці «послав Бог Петрові сина Івана». Разом з панською кров'ю Чіпка успадкував панські вади. Це один із тих генетичних чинників, які мали вплив на формування його характеру. У спадок від баби Оришки — лагідної і доброї, він дістав зародки любові та добра. Недарма він казав: «Я, бабусю, буду добрий… я злого не робитиму, то й Бог мене не поб'є». Вона була єдиною, хто мав вплив на Чіпку.
Ставлення ж до рідної матері є нетиповим для пересічної української селянської дитини. З дитинства він не любив та не слухав її, не боявся ні лайки, ні її бійки. А зроками з'явилася і неповага, і злість, і ненависть до неї.

42 of 51

Виростав Чіпка «в голоді та холоді, у злиднях та недостачах. І все сам собі як палець». Людська несправедливість та кривда розпалили гнів у чутливому та вразливому дитячому серці, роз'ятрили його душу. З самого малку у ньому розвивається жорстокість. Ще малям він повикулупував очі у образа для того, щоби з'їсти скибку хліба, згодом ледве не спалив козака Бородая, почувши від діда Уласа правду про батька він дорікнув матері, чого мовляв батько не повирізував тоді усіх панів. Отже, схильність до помсти, бунтарства притаманні Чіпці з раннього дитинства. З часом болюче відчуття несправедливості, гніту, нерівності посилюється і переростає у тяжку недугу, порушує душевну рівновагу. Щоправда, юнацькі роки для Чіпки були веселішими: сільська громада відсудила йому за матір'ю частину землі, на якій вони завели господарство. Таким чином з'явилася навіть надія на одруження і щасливе сімейне життя Чіпки.
Нова біда — відібрали Землю — перевернула спокійне хліборобське життя. Не знайшовши справедливості в суді, де суддя вимагав 50 рублів за повернення землі. Чіпка втрачає віру у справедливість і намагається втопити своє горе в чарці. Пияцтво, лиха компанія — Матня, Лушня, Пацюк — штовхають його до грабіжницького розбою. Стихійний протест, намагання повернути своє керують Чіпкою, коли він нападає на маєтки пана, писаря, голову. Проте будь-який злочин, навіть в ім'я справедливості, деморалізує людину, нівелює цінність людського життя: адже Чіпка навіть не на хвилину не замислюється над тим, що вбив невинну людину — сторожа.

43 of 51

Грицько
За принципом контрасту виписано образ Грицька. Зазнавши багато горя змалку (його батьки померли від холери, коли він був ще зовсім малою дитиною), Грицько, дійшовши літ, подався на заробітки. Важко працював два роки, але повернувся в село, купив землю, хату, завів господарство і почав думати про весілля. Шукав собі дівчини багатої та вродливої, а покохавши, одружився на сусідній наймичці, такій само сироті, як і він. Грицько, як і Чіпка, з дитячих років бачив і кривду, і несправедливість, але він ніколи не намагався чинити опір, бунтувати. Палкі Чіпчині слова не зачіпили його серце, але зародили тугу в чутливій до людського горя Христиній душі.

44 of 51

Мотря — бідна трудівниця.(Тяжке життя було в Мотрі. Змалку —сирітство. Дівкою й жінкою — найми. Мала вона лише злидні — та чесно нажиті.)
Чесність, справедливість — визначальні риси характеру Мотрі. (Мотря — чесна, справедлива жінка. Вона вірить, що чесність є найголовнішою цінністю трудящої людини, намагається прищепити це Чіпці, шукає засобів навернути сина на добрий шлях, а дізнавшись про кривавий злочин сина, викриває його.)

Порівняльна характеристика Мотрі та Явдохи

Явдоха — дитя соціального дна, злодійка-багачка. (Ще напівдитиною призвичаїлася вона до крадіжок, а потім і до торгівлі красою і тілом, стала армійською повією. Одружившись із розбійником Максимом, перетворилася на сільську багачку.)

Мораль соціального дна, Явдохи. (Для неї нічого святого у житті не було. Вона зневажає чесних трудівників. Нажива і прибуток були для Явдохи найголовніші. А яким шляхом здобуте багатство, жодного значення для неї не мало.)

45 of 51

Мотря і Явдоха — ніжні, люблячі матері. (Цих зовсім різних жінок з абсолютно протилежними поглядами на життя об'єднувало одне: любов до дітей. Але кожна з них по-своєму прагне виростити й забезпечити дитину. Мотря — тяжко працює, здобуваючи горьовану копійку, а Явдоха вдається до крадіжок.)

46 of 51

Це перший в український літературі соціально-психологічний роман. Він вражає масштабністю зображенні дійсності і в часі, і в просторі, змалюванням широкої галереї персонажів, які представляють різні класи та стани українського суспільства і феодальної доби, і перших пореформених років. Новаторство твору виявилось не тільки в соціальному вмотивуванні поведінки героїв, а й у тонкому психологічному аналізі найпотаємніших порухів людської душі. Розглянемо, наприклад, характер головного героя роману Чіпки Варениченка. Навіть саме народження Чіпки містить відгук соціальних негараздів. Батько його через свою волелюбну вдачу вимушений був ховатися від пана на Дону, взяти інше прізвище, а потім відбувати жорстоку солдатчину і загинути в чужих краях.

47 of 51

Тож і Чіпчине запитання до матері, чому батько всіх панів не порізав, зовсім не випадкове. А інший герой, доля якого нагадує Чіпчину, Максим Ґудзь, свою волелюбну та круту вдачу успадкував від діда. Дід його, запорозький козак Мирон Ґудзь, вклав у серце онукові думки про волю і людську справедливість. Глибоке проникнення письменників у духовний світ героїв — це теж одна з великих заслуг твору. Чіпці запропонували обиратися в члени земської управи. На словах він свою згоду дає, як і годиться, байдуже: «Та коли людська ласка та панська воля... то й про мене...». Але справжні його переживання перекреслюють напускну байдужість: «Голос його тремтів, лице горіло, очі світилися радістю».

48 of 51

Соціально-психологічний роман — це різновид реалістичного роману, для якого характерне поєднання глибоко соціального та психологічного аналізів як героїв, так і середовища, в якому вони діють.

Для соціально-психологічних творів характерне розкриття несподіваних вчинків, прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів, потаємних бажань, роздумів, мрій, снів. На відміну від соціально-побутових творів, автор соціально-психологічного твору досліджує взаємини особи і соціуму, враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля, емоції, інтуїцію, свідомі й несвідомі поривання людини.

49 of 51

Події в романі розгортаються
кількома сюжетними лініями:
життя, боротьба і шукання соціальної справедливості Чіпки; життєвий шлях Максима Ґудзя, змалювання його морального занепаду: зображення процесу закріпачення, кріпосницького свавілля, царської реформи і народних рухів проти гноблення на всіх етапах розвитку села Пісок. Важливими є також менші сюжетні лінії: історія династії панів Польських. життєвий шлях товариша Чіпки Грицька, матері Чіпки Мотрі, дружини Галі

1 of 51

2 of 51

3 of 51

4 of 51

5 of 51

6 of 51

7 of 51