ПОЕТИЧНА УКРАЇНА
Альбом віршів , що вразили душу.
ПТУ №26 с.Гаврилівка
2024р.
ПРО НАШУ УКРАЇНУ (М. Познанська)
Ми дуже любим весь наш край,�І любим Україну,�Її лани, зелений гай,�В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні�Співає між гілками:�Та й ми співаємо пісні –�Змагається він з нами!
Надіслав Цупренко Олександр
Гр.№19.
" Усе моє, все зветься Україна "
Ліна Костенко
Усе моє, все зветься Україна
Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься - Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Надіслала Глушко Василина
Гр.№11.
Василь Симоненко
Українська мелодія
Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені.
Не мелодія — збурена рана,
Не слова, а безжальні голки,
Тільки бачу не сині лимани
І не горді козацькі полки.
А ввижається — там, біля шляху,
На потоптаній кіньми траві
Жирний ворон, мов чорна папаха,
На козацькій сидить голові.
А на-вкруг по-ру-ба-ні
До-си-на-ють сни,
І да-ле-ко бу-бо-ни
Кли-чуть до вій-ни..
Надіслала
Вигорко Надія
Гр. №12
Валентина Матвіїв
ВЕСЬ СВІТ ЗАВМЕР...
Весь світ завмер в очікуванні лиха,
Що йде до нас із півночі війна...
В моєму ж серці все напрочуд тихо...
Може, тому що скоро вже весна?!..
Може, тому що є ще Бог Всевишній —
Він є початок всього і кінець!
І... скоро розцвітати білій вишні,
І йти з весняним вітром під вінець...
Може, тому що скоро зІйде грядка,
І що травою в луках зашумить...
Бо все в цей світ приходить по-порядку —
Та лиш Йому відома точна мить!
І тільки Він один, напевне, знає,
Що все, що було досі — недарма!
Я думаю, моя душа не крає,
Бо буде в нас ще не одна зима.
Ще поживем. Відборем. Відвоюєм.
За нами — правда і предвічний Бог!
Ще на кремлівських стінах намалюєм
Тризуб і прапор наших перемог!
А поки що... Готуймося до бою —
Божих дітей проти дітей пітьми.
Точім слова і чистьмо свою зброю —
Бо в Бога йде весна після зими...
(22.02.2022)
Надіслала Довгун Анна
Гр. №19.
ВІЙНА СТОЯЛА ЗА ДВЕРИМА
Тетяна Семенченко
Війна стояла за дверима,
Вона ввірвалась в кожен дім.
Давно вже тліла, невгасима,
Коли Донбас хапали й Крим.
Нахабно ворог сунув лапу
Неситим бидлом із боліт,
Перекроїть зібравшись мапу,
Щоб поневолити весь світ.
Плекали мрії ці захланні
Роками, хоч брехали всім
Про мирні й дружелюбні плани,
А йшли нахабно вкрасти Крим.
Про благо й мир переконати
Нікому в світі не вдалось,
Виною всьому в них є НАТО,
Й десятки років так велось.
Розкрили, врешті, всі бажання,
Готові стерти й білий світ,
Якщо космічні поривання
Ведуть в смертельний долі хід.
Чи схаменеться ворог лютий,
Якому світ ввесь завинив?
Коли свідомість біс попутав
З добра не дочекатись див.
(20.02.2024 р.)
Надіслав Поторочий Олександр гр.№19
Світанок
28.03.2024р.
Світанок, лютий - сивина на скроні
в моєї мами, сльози на щоці.
Татусь бере мене в свої долоні.
Була міцна сім'я - тепер вони бійці.
Моє дитинство вбите вже навіки.
Але для чого? Я не можу зрозуміть.
Для чого вам «Z», вбиті та каліки?
" Все йде по плану?" Вам же не болить.
Як хочеться , щоб в цю лиху годину
Все закінчилось, наче страшний сон.
Щоб повернулись всі у вільну Україну
І в Маріуполь, Мелітополь та Херсон .
І зацвіте моя Вкраїна , Нездоланна!
Ми сильні духом,нас не подолать!
Навіки згине ворог безталанний!
Моя Вкраїна буде вічно процвітають!
Щербак Марія
Україно живи
Зоряна Макаренко
Вся в ранах, побоях й величезних синцях.
Їй боляче, тяжко, та вона не кричить.
Радість моя, не здавайся! Стій до кінця!
Вірю, що тяжко! Вірю, болить!
Яка ти побита, красуне моя...
Замучена, втомлена. Наче й не ти.
Тіло в крові, й від горя бліда.
Благаю, Ненько моя, лиш ЖИВИ!
Тримайся, будь сильною! Мамо, не плач!
Твої сльози тяжчі за весь інший біль.
Знаю, я винний! Благаю, пробач!
Та мені без тебе нікуди йти.
Бинтуємо рани твої, та дарма.
До дІрок знову їх розривають кати.
Для них святим раєм здасться пітьма,
коли побачать, на що здатні твої дочки й сини.
Знаю, біль тебе ніяк не мине,
адже скільки тіл поклали за волю
твої діти. Життя - несправедливе й складне.
Життя повне радості й величезного горя.
Вся в ранах, побоях й величезних синцях.
Тобі боляче, тяжко, та ти не кричиш.
Україно, живи! Україно, вставай!
Україно, Ненько моя, не мовчи!!!
16. 08. 2014.
Надіслала Коваль Наталя
Гр.№12.
Вірш про зерно.
Світлана Дубницька
Одні палять,а другі висипають..�Пшениця наша плаче на землі...�Живими українців добивають!�І те зерно, що зібрано в огні.��Під шум ракет, під обстріли прокляті!�Комбайни молотили до зорі...�Де совість є так працю висипати?�Ви ж не такі , як орки-мос..лі...��А Господь Бог за хлібчик покарає!�Бо шанувати маємо зерно!�Багато діточок недоїдає!�І у жнива багато полягло!��Цінуйте люди кожную зернину,�Що кров'ю поливалась у жнива..�Не мучте ви ту бідну Україну..�Вона вже ледве дихає,сама...
12.02.2024р.
Живи, Україно.
Олександр Олесь
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!
Надіслала
Філіп Марія
Гр. №3.
Рідний край – моя Україна.
Надіслала і декламує Панфілова Софія
Гр.№19.
https://drive.google.com/file/d/1Svgm_EctBnvo38r5xlj71MVRSlgQgdGv/view?usp=sharing
* * * Михайло Олійник
ще не відсвистіли в полі міни
ще не відгриміла десь арта
тягнеться нескорений підсніжник
сніг холодний листям розгорта
ще вирують в серці заметілі
промінь сонця тягнеться з пітьми
пальці від морозу занімілі
тягнуться з душею до весни
а мені давно її так треба
сонце від розлуки золоте
розігріє захололе небо
і в саду черешня розцвіте
загудуть в садах трудяги бджоли
запульсує наново життя
заховай зима свої ґринджоли
вже назад немає вороття
01.04. 2024р.
Михайло Олійник
наша третя весна з тобою
наче зовсім покрита млою
і сиренами і туманами,
і смертельними в серці ранами
пропікає до самих кісточок,
що немає хороших звісточок.
а так віриться ,так пророчиться
те що серцю моєму хочеться
розквітає під звуки бою
наша третя весна з тобою
небо пісню співає круками
пропікає мене розлуками
а так віриться ,так пророчиться
те ,що серцю моєму хочеться,
що за днями війни далекими
буде сонечко із лелеками
10.03.2024р.
Єдина Україна
Дмитро Чередниченко
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу,
Володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.
І козаки, й стрільці січові
За тебе гинули в полях.
У небесах сузір’я Лева
Нам світить на Чумацький Шлях.
Стражденна чаєчко-небого,
Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу,
Аби ти вільною була.
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на світі в нас одна.
13.02.2014р.
Прочитайте Тичину зараз! Актуально...аж холоне кров.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
на Чорнім морі — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг кремлівських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! —
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Павло Тичина
П. С. Це оригінал.
Надіслав Кузьменко Назарій гр.19.
"Любіть Україну"
Володимир Сосюра
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
Ящо , ти , не любиш Вкраїну.
1944р.
Надіслала Коваль Наталя
Гр.№12.
Дякую.
До нових зустрічей !