“Творчий та життєвий шлях Йоганна-Фрідріха Шиллера”�

ГАСЛА ПРОСВІТНИЦТВА

Віра в силу розуму

Братерство

Свобода

Пізнання

Освіта

Рівність і братство

Об‘єднання (країни)

Портрет письменника

Йоганн-Фрідріх Шиллер (нім. Friedrich Schiller; 10 листопада 1759—

9 травня 1805) — німецький поет, драматург, теоретик мистецтва, історик. Один з основоположників німецької класичної літератури.

Народився в місті Марбах (нині ФРН) Його батько – Йоган Каспар Шиллер – військовий фельдшер, мати – Доротея, уроджена Кодвейс, донька трактирника.

Будинок у м.Марбах, де народився Фрідріх Шиллер

На дев'ятому році хлопця віддали вчитися до латинської школи, яка готувала учнів до вступу в семінарію. Вісім років (1773-1780) провів Шиллер у цьому розсаднику рабів, де панували шпигунство й стеження за учнями. Категорично заборонялося спілкування із зовнішнім світом, а всі вихованці підкорялися найсуворішій кийовій дисципліні.

Лише ночами Шиллер міг крадькома читати.

Над першою драмою «Розбійники" Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. ��У 1781 році драма завершена, а 13 січня 1782 року «Розбійники" були вперше показані на сцені Мангеймського театру.��Вистава мала колосальний успіх.

Герцог Вютемберзький, дізнавшись про виставу, наказав посадити автора “Розбійників” на гауптвахту й заборонив йому писати що-небудь, окрім творів з медицини. ��У ніч на 23 вересня 1782 року, скориставшись сум’яттям придворних торжеств автор ”Розбійників” таємно втік з Вюртемберга.

17 квітня 1785 р. Шиллер прибув до Лейпцига, де його зустріли драматург Фердинанд Губер, художниця Дора Шток та її молодша сестра Мінна

Усі троє випромінювали молодість і щастя

Лейпцизька атмосфера кохання й радості захопила поета. Саме під її впливом і було написано оду «До радості», задуману насамперед як гімн молодості.

Будинок Шиллера в м. Веймарі

У липні 1787 року Шиллер покинув Дрезден, де гостював у приват-доцента Р.Кернера, одного зі своїх шанувальників і до 1789 року жив у Веймарі.

У 1788 році Шиллер познайомився з І.В.Гете, за сприянням якого у 1789 році,він зайняв посаду екстраординарного професора історії і філософії в університеті Йени, де прочитав вступну лекцію на тему “Що таке всесвітня історія і з якою метою її вивчають”.

І.В.Гете

Університет Йени (Йенський університет)

У 1790 ШИЛЛЕР ОДРУЖИВСЯ �НА ШАРЛОТІ ФОН ЛЕНГЕФЕЛЬД. ����

Дружина Шиллера – Шарлотта фон Ленгефельд

У подружжя Шиллерів народилося четверо дітей:

Карл Людвіг Фрідріх Шиллер (1793-1857),

Ернст Фрідріх Вільгельм Шиллер (1796-1841),

Кароліна Луїза Фрідеріка Шиллер (1799-1850),

Емілія Генрієта Луїза Шиллер (1804-1872).

Але платні поета не вистачало для того, щоб утримувати сім’ю.

Допомога прийшла від наслідного принца Фр.Кр. Фон Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Августенбурга і графа Є. фон Шиммельмана, які протягом трьох років (1791-1794) виплачували стипендію, потім Шиллера підтримав видавець Котта, що запросив його в 1794 видавати щомісячний журнал “Ори”.

У 1799 році він повернувся до Веймару, де почав видавати декілька літературних журналів на гроші меценатів. Ставши близьким до Гете, Шиллер разом з ним заснував Веймарський театр, що став провідним театром Німеччини. Поет залишився у Веймарі до своєї смерті. У 1802 році імператор Священної римської імперії Франц ІІ подарував Шиллеру дворянство.

Пам’ятник Шиллеру і Гете поблизу Веймарського театру.

Останні роки життя Шиллера були затьмаренні важкими затяжними хворобами. Після сильної застуди загострилися всі старі недуги. Поет страждав хронічним запаленням легень.

​

Він помер 9 травня 1805 року у віці 45 років від туберкульозу. Письменник був похований в княжій усипальні на Веймарському кладовищі.

Пам’ятник Ф.Шиллеру в Берліні

Просвітницька ідея

об’єднання людства

в оді «До радості» Ф. Шиллера

ОДА

• Жанр лірики, вірш, що виражає

піднесені почуття, викликані важливими

історичними подіями, діяльністю історичних осіб.

• Оді притаманні урочистість і

патетичність у висловленні почуттів.

• Хвалебний вірш, який присвячено

уславленню важливих історичних подій

або видатних осіб.

Твір побудовано як діалог ліричного героя і хора. Ліричний герой утілює просвітницькі ідеї автора, країн та національностей. Це – єднання-нова «Радість», рушійна сила Всесвіту

• 1 картинка. Молоді люди виходять до «пресвітлого дивного храму» цариці Радості й несподівано відчувають, що тепер вони навіки зв’язані «одним вузлом».
• 2 картинка. Під «благим крилом» богині Радості вони знаходять прихисток від життєвої метушні та примх суєтної моди.
• 3 картинка. Роззирнувшись, молодь бачить навколо себе щирих друзів і закоханих. «Тут усі, хто зве своєю В світі душу хоч одну»!
• 4 каартинка. І ось уже Радість живить «дивну космосу машину», «розгін дає сонцям».
• 5 картинка. Радість заповнює Всесвіт.

Так не буває? Можливо, й не буває. Ода далека від реальності? Хтозна..