第 2 页，共 14 页

План

Війни між грецькими містами-державами

Посилення Македонії за часів Філіппа II

�

Підкорення Греції Македонією

第 3 页，共 14 页

Пелопоннеська війна не поклала край боротьбі за лідерство серед грецьких полісів.
Греція увійшла в добу занепаду та розбрату. Поліси, що намагалися звільнитися від влади спартанців, вдалися до військових дій проти неї. Воєнний союз проти Спарти очолили Афіни.
Союзниками Спарти були: Фіви, Аргос та Коринф. На боці союзників виступила також Персія. Вони розпочали так звану Коринфську війну (395-387 рр. до н.е.). У 394 р. до н.е. кораблі персів і афінян розбили біля Малоазійського узбережжя флот Спарти та її союзників. У відповідь армія Спарти розгромила ворогів на суходолі біля Коронеї.

第 4 页，共 14 页

У цій війні перемагала то одна, то інша сторона. Найгірше було коринфцям, міста та господарство яких руйнувала війна. Результат боротьби визначили перси: злякавшись посилення Афін, вони перейшли на бік Спарти, і це визначило ЇЇ перемогу.
У 387 р. до н.е. між Афінами і Спартою було укладено Анталкідів мир (за іменем полководця, що його уклав).
За умовами миру переможці повернули собі гегемонію в Греції. Але мир тривав недовго.

第 5 页，共 14 页

У 387 р. до н.е. був створений Другий Афінський морський союз, який у війні 376-371 рр. до н.е. здобув перемогу над Спартою, що до того ж іще зазнала поразки і в боротьбі з Беотійським союзом на чолі з Фівами (Беотійська війна 379-355 рр. до н.е.). Війну почали Фіви проти Спарти. Їх підтримали Афіни — споконвічний суперник спартанців.
Посилення Афін викликало невдоволення її союзників, що вилилося у Союзницьку війну 357-356 рр. до н.е., яка завершилась втратою Афінами першості.
Занепад традиційних лідерів — Афін і Спарти — спричинив посилення Македонії — країни на півночі Ватіканського півострова.

Перший Афінський союз

478 — 404 до н. е.

第 6 页，共 14 页

СЛОВНИК

Реґент — людина, яка тимчасово керує країною від імені малолітнього правителя.
Гегемонія — політичне і військове панування над іншими державами

第 7 页，共 14 页

Посилення частини Греції, яку називають Македонією, розпочалося з часів правління царя Архелая (413-399 рр. до н.е.).
Але на могутню державу Македонія перетворилася за Філіпа II (382-336 рр. до н.е.), який став реґентом при шестирічному цареві. Зосередивши у своїх руках і політичну, і військову владу, Філіпп II провів низку важливих реформ.

第 8 页，共 14 页

Перш за все відбулися зміни в армії.

Філіпп, використавши афінський досвід, створив власну навчену, дисципліновану, непереможну македонську армію. Вона складалася із загонів піхоти, легкої і важкої кінноти.

Основною силою армії була фаланга важкоозброєних піхотинців, так звана македонська фаланга.

Від еллінської фаланги її відрізняли більша щільність бойового шикування

Тепер в бою брали участь воїни не тільки перших рядів, а й 5-6 шеренг завдяки довгим, п’яти-шестиметровим списам — сариссам. Гопліти шикувалися у 8-24 ряди. Фаланга являла собою значну ударну силу, не було випадку, щоб ворог витримав першу її атаку.

Крім того, з числа знатних македонських юнаків було створено важку кінноту гетайрів («приятелів»). Ці кінні загони мали прикривати фланги фаланги і завдавати вирішального удару по ворогу.

第 9 页，共 14 页

Проголошений у 359 р. до н.е. царем, Філіп планував підкорити всю Грецію. Відчувши силу своєї держави, він став поступово прибирати Елладу до рук.
Йому потрібний був лише привід для відвертого нападу на Грецію. І невдовзі Філіпп знайшов його.
Сталося так, що у 355 р. до н.е. жителі Фокіди, країни в Середній Греції, пограбували скарбницю Дельфійського храму — найбільшої святині усіх еллінів.
Фіванці з фессалійцями оголосили війну фокидянам та покликали на допомогу Філіппа.
Його армія блискавичним ударом розгромила святотатців-фокидян, але при цьому він, певна річ, приєднав Фессалію до свого царства.

第 10 页，共 14 页

Може, й вдалося б Елладі відстояти свою свободу, коли б не чвари всередині кожного полісу між різними політичними силами. Так, в Афінах на той час точилася гостра боротьба між македонською партією на чолі з Ісократом та їхніми супротивниками, керованими Демосфеном. Ісократ пропонував народним зборам приєднатися до сильної Македонії, діставши її захист.
Всупереч йому Демосфен закликав громадян не платити свободою вітчизни за удавані переваги «захисту» македонців. Йому вдалося переконати афінян та їхніх союзників не коритися жадібному до влади Філіппу II і дати йому відсіч.

第 11 页，共 14 页

У 338 р. до н. е. біля міста Херонея, сталася вирішальна битва між греками та македонцями.
Завдяки важкоозброєній кінноті (гейтарам), очолюваній сином Філіппа Александром, македонці здобули перемогу.
Народ Греції й гадки не мав про те, що на полі біля Херонеї він назавжди втратив свободу своєї країни.

第 12 页，共 14 页

У 337 р. до н.е. Філіп II скликав у Коринфі з’їзд представників усіх грецьких полісів. На ньому було створено Еллінський союз.
Філіпа проголосили організатором спільного походу греків проти давнього ворога — Персії.
Але за це всі грецькі поліси мали віддати йому в командування армію і флот.
Незважаючи на таку успішну діяльність, Філіпу II не вдалося здійснити цей похід. Під час заколоту знаті в 336 р. до н.е. Філіпа вбили.
Демосфен радів. Йому здавалось, що молодий цар не зможе замінити батька. Але він глибоко помилявся. За два роки Александр підкорив всі землі, які вийшли зі складу Македонії після смерті Філіппа, і швидким маршем привів армію у Грецію.

第 1 页，共 14 页