Урок 47�Поема Тараса Шевченка «СОН»�(«У всякого своя доля…»)

Збірка «Три літа»

Історія написання поеми «СОН»�перебування в Україні 1843р. поема в Петербурзі 1844р.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ !

• За зв’язок із Кирило-Мефодіївським товариством Т.Шевченка заарештували невдовзі після виходу поеми «СОН».
• Сатиричне зображення царського режиму - суворе покарання - заслання заборона писати й малювати

​

Назва «СОН» – прийом сну

САТИРА – різке негативне висміювання значущих недоліків у суспільстві чи характері людини.

​

ПОЛІТИЧНА проти панівного режиму, його представників, зокрема царя.

Тарас Шевченко назвав свою поему «Сон» комедією

Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми  и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства.

Із відповіді Т.Шевченка на допиті в 1847р.

�

Поділ на частини за змістом:

• покріпачена Україна;
• сибірські нетрії;
• самодержавний Петербург;
• прийом у царських палатах;
• видіння над Невою;
• вранішня столиця;
• другий прийом у палатах

​

​

​

​

Україна – земний рай?�Прийом контрасту

• «світає, край неба палає...»; «людський плач»;
• «соловейко сонце зустрічає»; «латану свитину з каліки знімають»;
• «тихесенько вітер віє»; «розпинають вдову за подушне»;
• «степи, лани мріють»; «сина кують…в військо оддають»;
• «верби зеленіють»; «під тином опухла дитина, голоднеє мре»;
• «тополі … розмовляють з полем»; «покритка з байстрям шкандибає»
• «країна повита красою»

​

​

​

​

​

Сибір

• «Вітер віє… сніг біліє»;
• «Туман і пустота»;
• «Людей не чуть»;
• «Загули кайдани»;
• «заворушилася пустиня»;
• «мерці за правдою встають»;
• «злодій штемпований кайдани волочить»;
• «розбійник зубами скрегоче»;
• «цар волі»;
• «не плаче, не стогне».

​

​

​

​

​

​

​

​

« Загули кайдани

Під землею…Подивлюся…

О люде поганий!

Де ти взявся? Що ти робиш?

Чого ти шукаєш

Під землею?

​

То не вмерлі, не убиті…

Ні, то люди, живі люди,

В кайдани залиті.

Із нор золототвиносять,

Щоб пельку залити

Неситому! То каторжні.

А за що? Те знає…

Вседержитель…»

ПЕТЕРБУРГ-ЦЕНТР ЗЛА

Петербург заснований 1703 року Петром І на берегах Фінської затоки, де були болота та непрохідні хащі. Будували місто українські козаки й кріпаки.

…панства, панства

В серебрі та златі!

Мов кабани годовані

Пикаті, пузаті!

Аж потіють та товпляться,

Щоб то ближче стати

Коло с а м и х: може, вдарять

Або дулю дати

Благоволять, аби тілько

Під самую пику.

​

Дивлюсь, цар підходить

До найстаршого… та в пику

Його як затопить!...

Облизався неборака

Та меншого в пузо-

Аж загуло!..а той собі

Ще меншого туза

Межи плечі; той меншого

​

А менший малого,

А той дрібних, а дрібнота

Уже за порогом

Як кинеться по вулицях,

Та давай місити

Недобитків православних,

А ті голосит;

Та верещать, та як ревнуть:

«Гуля наш батюшка, гуля!

Ура!..Ура!..Ура..а..а..»

Іван Франко назвав цю сцену «генеральним мордобітієм»

Цар Микола І

Портрет: високий, сердитий, «одутий, мов посинів». �Риси: поганий, проклятий, лукавий, лютий, сердитий. �Вседержитель. �«Цар волі». �П’яничка. � Неситий, «цвенькає». ��

Цариця �

«Цариця небога,

Мов пеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще на лихе, сердешне,

Хита головою.

Так оце-то та богиня!

Лишенько з тобою.

А я, дурний, не бачивши

Тебе, цяця, й разу

Та й повірив тупорилим

Твоїм віршомазам»

Цар Петро І: 

Портрет: «очі неситі». � Риси: жорсткий, підступний, байдужий до проблем простого люду. � «Людоїде, змію». � Вбивця і самодур. � Проклятий людом. �«Мов світ увесь хоче загарбати». � Кат-бузувір. 

Це той П е р в и й, що розпинав нашу Україну,

А В т о р а я доконала вдову сиротину

Кати! Кати! Людоїди! Наїлися обоє,

Накралися; а що взяли

На той світ з собою?

«Із города із Глухова

Полки виступали

З заступами на лінію,

А мене послали

На столицю з козаками

Наказним гетьманом!

О Боже наш милосердий!

О царю поганий,

Царю проклятий, лукавий,

Аспиде неситий!

Що ти зробив з козаками?

Болота засипав

Благородними костями;

Поставив столицю

На їх трупах катованих!

І в темній темниці

Мене, вольного гетьмана,

Голодом замучив

У кайданах. Царю! царю!

І Бог не розлучить

Нас з тобою. Кайданами

Скований зо мною

Навік-віки. Тяжко мені

Витать над Невою.

України далекої,

Може, вже немає.

Полетів би, подивився,

Так Бог не пускає.

Може, Москва випалила

І Дніпро спустила

В синє море, розкопала

Високі могили —

Нашу славу. Боже милий,

Зжалься, Боже милий».

Павло Полуботок (бл.1660 — 29 грудня 1724, Петербург) — український військовий та політичний діяч. Полковник чернігівський, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України. Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних - звернень козацької старшини до Петра І, з проханням відновлення державних прав України. Помер в ув'язненні на території Петропавлівської фортеці.

Про Павла Полуботка

Я перелякався

Та й прокинувсь. Отаке-то

Приснилося диво.

Чудне якесь!.. таке тілько

Сниться юродивим

Та п’яницям. Не здивуйте,

Брати любі, милі,

Що не своє розказав вам,

А те, що приснилось.

Теорія літератури:

Паспорт твору

• Час створення: 1844 р.
• Літературний рід: ліро-епос
• Жанр: сатирична поема
• Тема: зображення неймовірного страждання простих людей і «райського» життя панів.

Ідея: викриття негативного впливу самодержавства на життя різних суспільних верств, заклик до людської гідності, пробудження національної свідомості трудящих.

Проблематика: страждання українського народу;

засудження самодержавства Російської імперії;

осуд «землячків», що зраджують свою країну.

І

Домашнє завдання

• 1. Опрацювати презентацію

2. Вивчити напам’ять уривок з поеми

Використані джерела:

​

https://naurok.com.ua/uploads/files/725857/326990.pptx