Євген Маланюк. «Напис на книзі віршів…»– ліричний роздум про призначення поезії, важливості місії поета закарбовувати свій час для нащадків.

Ліричними роздумами про призначення поезії, важливості місії поета в суспільстві позначений твір, який є прологом до збірки «Земля і залізо», — «Напис на книзі віршів…».

Напис на книзі віршів

Напружений, незломно-гордий,

Залізних імератор строф —

Веду ці вірші, як когорти,

В обличчя творчих катастроф.

Позаду — збурений Батурин

В похмурих загравах облуд, —

Вони ж металом — morіturі —

Сурмлять майбутньому салют,

Важкі та мускулясті стопи

Пруживий одбивають ямб —

Це дійсности а не утопій

Звучить громовий дифірамб

Ось — блиском — булаву гранчасту

Скеровую лише вперед:

Це ще не лет, але вже наступ,

Та він завісу роздере.

​

​

Шматками розпадеться морок,

І ти, нащадче мій, збагнеш,

Як крізь тисячолітній порох

Розгорнеться простір без меж.

Збагнеш оце, чим серце билось,

Яких цей зір нагледів мет,

Чому стилетом був мій стилос

І стилосом бував стилет.

​

Словникова робота

Морок — відсутність світла; темрява. 

Morituri — вмерти.

Ідейно-художній аналіз

• Поезія Євгана Маланюка надзвичайно відверта – тут він не боїться розповісти читачу про усі складнощі життя поета, про всі негаразди, які трапляються на його шляху. Та попри все поет – це, перш за все, борець за правду, тому він продовжує писати. І нехай його правду дізнаються нескоро, та одного разу його праця відкриється світові і потрапить у руки до читача.

Ідейно-художній аналіз

• Дата написання: 4 січня 1925
• Збірка – «Земля й залізо»
• Лірика: громадянська.
• Жанр – ліричний вірш.
• Тема: Звернення поета до свого читача і показ усіх складнощів написання поезії.

Ідейно-художній аналіз

• Ідея: Важка доля поета як виразника усіх відчуттів внутрішнього світу та дзеркала усіх подій зовнішнього світу.
• Основна думка: Поет творить попри все і будь-якими засобами, бо його мета – поділитись побаченим і відчутим з читачем.

Ідейно-художній аналіз

• Віршовий розмір – чотиристопний ямб
• Римування: перехресне.

Художні засоби:

Епітети: напружений, незломно-гордий імператор, залізних строф, творчих катастроф, збурений Батурин, в похмурих загравах, важкі та мускулясті стопи, пруживий ямб, громовий дифірамб, булаву гранчасту, тисячолітній порох.

Художні засоби

• Порівняння: веду ці вірші, як когорти.
• Звертання: і ти, нащадче мий, збагнеш.
• Метафори: імператор залізних строф; веду вірші в обличчя творчих катастроф; вони ж (похмурі заграви) металом сурмлять майбутньому салют; важкі та мускулясті стопи пруживий одбивають ямб; звучить громовий дифірамб; блиском булаву гранчасту скеровую лише вперед; шматками розпадеться морок; яких цей зір нагледів мет.

Художні засоби

• Антитеза: це дійсности, а не утопій звучить громовий дифірамб; це ще не лет, але вже наступ.
• Алюзія: Чому стилетом був мій стилос і стилосом бував стилет (вказівка на власний вірш Є. Маланюка «Стилет чи стилос?»).

Ліричний герой

• Поет утверджує в образі ліричного героя монолітну єдність гострого розуму й залізної волі, високої гідності й вояцького азарту. Адже імперативний характер епохи вимагав такого ж категоричного звучання від слова, що прокладало тривкі містки між героїчним минулим, напруженою сучасністю та бажаним прийдешнім:«Позаду збурений Батурин В похмурих загравах облуд, Вони ж металом — morituri — Сурмлять майбутньому салют».Співець модерної доби мусить тонко відчувати пульс часу, бачити перспективу, щоб переконливо й упевнено вести за собою інших  «Ось — блиском — булаву гранчасту / Скеровую лише вперед: / Це ще не лет, але вже наступ, / Та він завісу роздере».

Скласти сенкан «Ліричний герой Є. Маланюка»

Підсумок

• У своїй творчості Євген Маланюк синтезував неоромантичні, символістичні та неокласичні тенденції української лірики, стрижнем якої було висвітлення історичної долі України. У його поезії відбилися протести проти століть безправності на Україні, проголошувалася потреба формування нової, національно-свідомої особистості.