2 of 24

Люди та ВІЛ�

“Коли ми говоримо про досягнення

певних успіхів у боротьбі зі СНІДом,

ми повинні принципову увагу приділяти

проблемі профілактики цієї хвороби,

а головним завданням повинно стати

призупинення темпів поширення СНІДу

в Україні”.

Віце-прем’єр міністр України з гуманітарних питань �(засідання Національної координаційної ради �з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу,�травень 2005 р.)

3 of 24

Перше знайомство�

Перші відомості про збудника нової хвороби пов’язаної з тяжкими розладами імунної системи людини з’явилися у травні 1983 року.

Фахівці лабораторії Люка Монтаньє з Інституту Пастера у Парижі та Роберта Галло з Національного інституту раку в Бетесдє (США) описали один і той же вірус, що викликає синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Вірус, що викликає СНІД, у 1986 році було вирішено називати вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

4 of 24

Ніколи відкриття вірусу не викликало такого широкого суспільного резонансу!

По-перше, це породило міф про особливо небезпечну інфекційну хворобу (“Чуму ХХ століття”), і викликало швидке формування певних стереотипів по відношенню до ВІЛ-інфікованих.

По-друге, - зумовило надзвичайно велике фінансування наукових розробок з проблематики ВІЛ. Внаслідок цього нам сьогодні відомо про цей вірус значно більше, ніж про інших збудників хвороб.

5 of 24

Та, незважаючи на активні дослідження,

СНІД і сьогодні залишається хворобою, що неодмінно призводить до смерті хворого!

6 of 24

Коли з’явився ВІЛ?

1. Відомо декілька випадків виявлення вірусів, �які нагадують ВІЛ-1 у шимпанзе.

2. Аналіз вірусних геномів дозволяє зробити припущення: природним резервуаром ВІЛ-1 �може бути один з підвидів шимпанзе�Pan troglodytes.

3. Вважається: вірус принаймні тричі долав міжвидовий бар'єр.

7 of 24

Гіпотези щодо походження ВІЛ-1

Гіпотеза 1. Найперший зразок крові, який містить ВІЛ-1 виявлено у місті Кіншаса (Конго, 1959 рік). Однак, вчені припускають, що вірус потрапив �у людську популяцію приблизно у 1940 році (можливо і раніше).

Гіпотеза 2. Професор Роберт Гаррі (США) вважає, що легка форма ВІЛ в популяції людей існувала сотні й тисячі років. А появу більш тяжкої форми СНІДу вважає результатом мутації вірусу, що мала місце у період від 1910 до 1940 року.

8 of 24

Від перших випадків до світової пандемії �

За період з 1983 р. до цього часу у світі інфіковано різними шляхами понад 60 млн людей.

Понад 20 млн з них померло, залишивши понад 14 млн дітей-сиріт, частина з яких також ВІЛ-позитивні, або хворі на СНІД.

Кількість дітей, які живуть з ВІЛ/СНІД перевищує 2,5 млн

Кожного дня інфікується приблизно 6 тисяч молодих людей віком від 15 до 24 років.

9 of 24

ВІЛ/СНІД в Україні

У 1987 році було вперше виявлено 6 українців та 70 іноземців, інфікованих ВІЛ.

До 1994 року було зареєстровано 183 ВІЛ-інфікованих.

У 1994 році серед інфікованих ВІЛ вперше були виявлені споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН).

До середині 2005 року діагноз "ВІЛ-інфекція" підтверджено майже у 77 тис українців.

Майже 9 тис ВІЛ-інфікованих - діти, 98% з них народжені ВІЛ-інфікованими матерями.

Понад 5,5 тис людей уже померли від СНІД, серед них - 156 дітей.

Щомісяця в Україні реєструється приблизно 800-900 нових випадків нфікування ВІЛ.

10 of 24

Способи передачі

ВІЛ-інфекції?

11 of 24

Шляхи зараження ВІЛ

1. Статевий.

2. Від матері до дитини

(перинатальний шлях).

3. Ін’єкційне споживання

наркотиків.

4. Інші.

- у світі – блакитним,

- в Україні – червоним

Переважання статевого шляху інфікування свідчить про генералізовану стадію розвитку епідемії ВІЛ/СНІД у більшості країн світу.

12 of 24

статевий шлях (при ризикованій статевій поведінці). Вірогідність інфікування значно збільшується при наявності венеричних хвороб у партнерів;

гемотрансфузійний шлях (до 2% від ВІЛ-інфікованих)�та введення препаратів крові, що використовуються при лікуванні гемофілії;

при внутрішньовенному введені наркотиків з використанням одного шприца (вірогідність зараження лежить у межах 50-80%).

від ВІЛ-інфікованої матері до дитини через кров, навколоплідну рідину, грудне молоко під час вагітності, пологів та грудного вигодовування (загальний ризик інфікування – 25-40%).

Основні шляхи зараження ВІЛ:

13 of 24

Низький і суто теоретичний ризик зараження є при:

татуюванні, голковколюванні, епіляції, голінні тощо;

оральному сексі;

уринотерапії, з використанням сечі, що містить вірус;

під час бійки з пошкодженням шкіри і кровотечами.

Епідеміологічних даних, �що підтверджують ці шляхи зараження

Н Е М А Є!

14 of 24

Міфи та факти

15 of 24

Будова ВІЛ

часточки грибоподібні вирости. Основна функція виростів – розпізнавання специфічних рецепторів

на поверхні клітини-хазяїна.

Вірус імунодефіциту �людини – це складний �РНК-вмісний вірус. �

Крім молекули РНК

ВІЛ вкритий білковою оболонкою та �глюкопротеїдами. �Вони утворюють на поверхні вірусної

16 of 24

При кімнатній температурі, як у сухому вигляді, �так і в розчині, зберігає активність до 4 діб�(можливо і більше).

Втрачає активність при 10-хвилинній обробці хлораміном або 70% розчином спирту.

Гине під дією спирту, ацетону, ефіру.

Швидко втрачає активність при нагріванні та відразу гине при нагріванні до 100˚С.

Стійкість ВІЛ

17 of 24

Мінливість ВІЛ

Практично відразу після перших повідомлень про ВІЛ з'явилась інформація про його надзвичайно високу мінливість. Швидкість генерації помилок у ревертази ВІЛ настільки висока, що в природі, очевидно, немає двох абсолютно ідентичних геномів ВІЛ.

Навіть у одного хворого варіативність вірусу �часто складає 15%, а розходження між вірусами, виділеними в різних країнах, часом досягає �40-50%.

Ця варіативність дуже ускладнює процес розробки універсальної вакцини.

18 of 24

Як ВІЛ-інфекція викликає СНІД?

Стадії захворювання?

19 of 24

4 періоди

Період «вікна» триває до 6 місяців із моменту інфікування. ВІЛ-інфекція вже потрапила в організм людини й активно розмножується, але антитіла невироблені, зазвичай жодних симптомів немає, хоча може підвищитися температура тіла. У цей час важко визначити ВІЛ-інфекцію за допомогою аналізу крові. Людина не підозрює, що є носієм ВІЛ-інфекції, але вже може передавати її іншим.
Період первинних проявів розпочинається зазвичай через 6 місяців після інфікування й може мати 6 і більше років. Іноді спостерігається незначне погіршення самопочуття: підвищується температура тіла, пітливість. Імунна система «побачила» ВІЛ-інфекцію й почала активно боротися з нею. Це тримає її в напруженості , вона не може впоратися з іншими захисними завданнями. Аналіз крові на антитіла до ВІЛ-інфекції вже дає змогу встановити людині діагноз «ВІЛ-інфекція».
Період розвитку вторинного захворювання. Можуть розвиватися шкірні й інфекційні захворювання, рак. У разі правильного лікування сучасні препарати ще здатні «повернути» хворобу на рівень первинних проявів. Цей стан може тривати достатньо довго, якщо людина вживає наркотики, алкогольні напої, не остерігається інших інфекцій, то відбувається ослаблення імунітету і ВІЛ-інфекція швидко розвивається, переходячи у стадію СНІД.
СНІД, або термальна стадія. В організмі людини майже не залишилося захисних клітин; система й органи людини безповоротно уражені; розвиваються дедалі новіші захворювання, які не піддаються ефективному лікуванню; одне захворювання змінює інше, людина не встигає повністю вилікуватися й відновити сили, розвиток хвороби призводить до смерті.

20 of 24

Дискримінація і стигмація людей, що живуть з ВІЛ в Україні

ставлення суспільства до ВІЛ-позитивних людей негативне, що проявляється у їх дискримінації �і стигматизації. Наслідок – ВІЛ-позитивні особи переважно приховують свій статус;
найбільш дискримінуючими групами суспільства �є медичний персонал, роботодавці, працівники сфери освіти та представники правоохоронних органів;
основною причиною негативного ставлення до ВІЛ-позитивних є хибні стереотипи, що сформувалися на початку епідемії ВІЛ/СНІД («СНІД – чума ХХ століття» та «Вірусом імунодефіциту людини може інфікуватися лише представник маргінальних груп»);
значна частина респондентів виступають за ізоляцію ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;
у більшості респондентів ВІЛ-позитивні та хворі на СНІД викликають почуття страху і жалості.

Результати соціологічних досліджень, проведених в Україні «СНІД-Фонду Схід-Захід» показали:

21 of 24

Абсолютно необґрунтованим є віднесення ВІЛ �до категорії «особливо небезпечних» інфекцій. �Ця хвороба не заразніша, ніж вірусний гепатит, сифіліс, туберкульоз, а тим більше грип.

��Профілактика ВІЛ-інфекції не потребує ізоляції хворих або носіїв вірусу, проведення будь-яких карантинних заходів.

Попередити її розповсюдження можливо шляхом виконання універсальних правил гігієни та відповідної безпечної поведінки, що базується �на певних знаннях.

22 of 24

Лікування ВІЛ/СНІД

Вірус вражає не тільки Т-лімфоцити, які мають короткий термін життя, але й клітини з довгим терміном життя, такі як моноцити і макрофаги.

Ці клітини можуть зберігати в собі великі кількості вірусу і при цьому самі не гинуть. �Вони служать резервуаром вірусу в організмі. Вірус у таких резервуарах неактивний і невразливий для існуючих противірусних препаратів.

Це головна перешкода на шляху до повного знищення ВІЛ в організмі, тобто – до одужання.

23 of 24

Завершення заняття

Притча «Цінність часу»

Один бізнесмен накопичив великий капітал, який складав 3 мільйони доларів. Він вирішив, що візьме собі рік відпустки, щоб удосталь відпочити. Але не встиг прийняти цього рішення, як до нього завітав Янгол Смерті. Бізнесмен дуже злякався, вирішив якось вмовити Янгола Смерті продати йому трохи часу.

- Продай мені три тижні життя і я віддам тобі третину свого капіталу, мільйон доларів – запропонував бізнесмен. Але Янгол Смерті відмовив йому

- Гаразд, залиш мені два тижні життя, я віддам тобі два мільйони доларів.

Янгол відмовив.

-Гаразд, продай мені тільки один день, щоб я зміг насолодитись красою цієї землі, обійняти дружину, дітей, яких дуже давно не бачив.