1 of 31

���Іван Котляревський. Творчість письменника – новий етап у розвитку національного самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч. Історія створення “Енеїди”��

2 of 31

Коротко про письменника

І. Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в козацькій родині, яка отримала дворянський статус, хоча й не мала великих маєтків, зокрема належної кількості землі й кріпаків, через що пізніше дехто з дослідників ставив дворянство родини Котляревських під великий сумнів. Початкову освіту Котляревський, як тоді було прийнято, здобув у дяка, а в 1780 р. батьки віддали сина в Полтавську семінарію. У спогадах самого І. Котляревського натрапляємо на такий висновок: «Погано у нас було, і не дай, Боже, як погано!.. Учили нас казна-чому і учили як-небудь». Був хлопчина одним із найздібніших учнів.

Та коли у 1789 р. помер батько, через матеріальну скруту Іванові довелося покинути семінарію. Закономірно, що двадцятирічний юнак не міг залишатися на утриманні матері, жити з невеличкого підсобного господарства, тому відразу ж узявся заробляти на хліб насущний сам.

3 of 31

Служив у різних полтавських канцеляріях, учителював у поміщицьких маєтках у Золотоніському повіті й самій Золотоноші.

Після хвороби письменник записався у Сіверський карабінерний полк. Спочатку військова частина перебувала в Петербурзі.

Дванадцять років, віддані військовій службі, не принесли капітанові Котляревському ні кар'єрного росту, ні слави.

У січні 1808 р. він подав у відставку. Марно Іван Петрович шукав посади в Петербурзі й пробував видати свій геніальний твір. Довелося вертатися в Полтаву до старої матері і вдовольнятися тією роботою, яку могла запропонувати рідна провінція. Тож І. Котляревський погодився на посаду наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян, а свій хист сатирика реалізував, видаючи рукописний журнал «Полтавська муха».

4 of 31

У середині 1812 р. І. Котляревський знову повертається до військової служби: за дорученням генерал-губернатора він повинен був сформувати п'ятий козацький полк для війни з Наполеоном. За успішне виконання завдання І. Котляревського нагородили медаллю на честь переможного завершення війни, хоча безпосередньої участі в боях він не брав.

У 1817—1821-х рр. І. Котляревський керував Полтавським театром. Коли він побачив на сцені молодого Михайла Щепкіна, тоді ще артиста-кріпака, який прибув до Полтави у складі Харківської театральної трупи, то вирішив написати такий драматичний твір, у якому цей актор міг би віртуозно зіграти одну з найскладніших чоловічих ролей.

5 of 31

Помер Іван Котляревський 10 листопада 1838 р., перед смертю відпустивши на волю всіх своїх кріпаків. Раніше він цього просто не міг зробити: за такі вчинки в Росії, приписуючи крамолу вільнодумства, навіть дуже впливових дворян карали тюрмою або засланням. Проводжала в останній путь Івана Петровича вся Полтава.

У рік смерті І. Котляревського Тарас Шевченко написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському». Наприкінці літа 1903 р. в Полтаві урочисто відкрили пам'ятник роботи скульптора Леоніда Позена. У середині ХХ ст. було відреставровано садибу поета і відкрито в Полтаві літературно-меморіальний музей.

6 of 31

Іван Котляревський – дворянин. Батько мав славний родовід, який походив із волелюбного українського духівництва, а мати –

з козацького роду Жуковських

7 of 31

Будинок, у якому народився Іван Петрович

8 of 31

9 of 31

Полтавська семінарія,

де навчався І.Котляревський

10 of 31

Літературно-меморіальний музей Івана Котляревського в Полтаві

11 of 31

12 of 31

13 of 31

14 of 31

Пам’ятник на

могилі Івану

Котляревському

у Полтаві

15 of 31

Пам'ятники:

  • пам'ятник на могилі І. П. Котляревського (скульптор Л. В. Позен, художник В. А. Волков)

університетом м. святого Климента у Римі

  • у 1971 році на території музею-садиби І. П. Котляревського встановлене погруддя письменника (скульптор Г. Н. Кальченко) Пам'ятник — подарунок музею — гіпсобетонний бюст висотою 1,18 м на гранітному постаменті висотою 1,34 м.

16 of 31

 Г. Кальченко)

  • у 2004 році — пам'ятник літописцям Русі-України, подвижникам українського письменства з барельєфом І. П. Котляревського й написом «Енеїда» у Чернівцях (скульптор В. Гамаль)

  • у 2010 році — пам'ятник у м. Бендери на території придністровського військово-історичного комплексу «Бендерська фортеця» (скульптор Петро Герман)

17 of 31

Премії:

  • з 2007 року відбувається вручення обласної премії

імені І. П. Котляревського

  • 1990 р. встановлено премію в галузі

драматургії і театрального мистецтва

імені І. П. Котляревського, яка

присуджується щорічно представниками

 Міністерства культуриСпілки письменників

України та Спілки театральних діячів

України

18 of 31

Прийом «Доміно». Скласти ряд «Діяльність І.Котляревського»

І.Котляревський → письменник → просвітитель → демократ → гуманіст → чиновник-канцелярист → учитель→

військовослужбовець (майор) → директор Полтавського будинку виховання дітей бідних дворян → наглядач богоугодних закладів → директор полтавського театру → перкладач

19 of 31

Історія написання «Енеїди»

Над твором автор працював близько 30 років

(з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 році, четверта – у 1809 році, п’ята - у 1822 році. Повністю твір завершено в 1825-1826рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника.

20 of 31

1798 р. перше видання «Енеїди» з’явилося завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури. Він видає своїм коштом з характерною присвятою: «Любителям малоросійського слова».

«Енеїда» була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури

21 of 31

«Енеїда» — перша пам'ятка українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою

22 of 31

23 of 31

24 of 31

25 of 31

26 of 31

Для написання твору автор скористався:

  • Досвідом своїх попередників.
  • Різдвяними, великодніми віршами мандрівних дяків.
  • Реальною дійсністю того часу.
  • Усною народною творчістю.
  • Творчістю Г.Сковороди та бурлескно-сатиричною літературою 18 століття.

27 of 31

  • Матеріалом з епізодами про життя українських козаків, старшин, селянства, міщан, священиків, учнів.
  • Жартівливими ліричними віршами, інтермедіями до шкільних драм

28 of 31

Особливості твору

«Енеїда» - енциклопедія життя українського народу. Легко й невимушено вплітаються в сюжет поеми описи життя українців. У поемі зібрано велику й цінну етнографічну, етнологічну, фольклорну інформацію. У структурі поеми описано народні вірування, звичаї, ігри, обряди, справи, побут, кухню, одяг.

29 of 31

Автор з гумором описує порядки. У поемі відбито народну мову періоду Гетьманщини. Українське присутнє в усьому.

У поемі минуле стало сучасним, сучасне – минулим, героїчне – побутовим, побутове – піднесено-урочистим.

«Енеїда» - показ соціального життя тогочасного українського суспільства

30 of 31

Похідні твори:

  • опера «Енеїда» (музика М. Лисенка, лібрето

М. Садовського). 23 листопада 1910 року в Києві була поставлена опера Миколи Лисенка за мотивами першої частини "Енеїди".

  • опера «Еней на мандрівці»

(музика і лібрето Я. Лопатинського)

  • оперета Г. Ашкаренка (лібрето
  • М. Кропивницького) та інші музичні твори.
  • „Енеїда“ — мультфільм, створений за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського на студії Укранімафільм в 1991 році

31 of 31

Екранізації:

  • 1969 р. за мотивами поеми «Енеїда» створено мультфільм Н. Василенко 

«Пригоди козака Енея» 

  • 1991 р. — «Енеїда» В. Дахна