1 of 8

Загальний опис родини герпесвірусів

  • родина герпесвірусів включає більше 200 видів

​

  • на сьогодні визначено дев'ять типів вірусів герпесу людини

2 of 8

Класифікація

Домен: Viruses

Тип: incertae sedis

Клас: incertae sedis

Порядок: Herpesvirales

Родина: Herpesviridae

Підродина: Alphaherpesvirinae

Рід: Simplexvirus

Вид: Human alphaherpesvirus 1

Наприкінці 1970-х років герпесвіруси були поділені на три підродини:

1. Підродина Alphaherpesvirinae включає літичні віруси з відносно коротким життєвим циклом, які заражають різні типи клітин, швидко розмножуються та персистують переважно в нервових гангліях

2. Підродина Betaherpesvirinae включає віруси з тривалим життєвим циклом і повільним прогресуванням інфекції, обмеженої кількості господарів.

3. Підродина Gammaherpesvirinae включає вірус герпесу, пов'язаний з саркомою Капоші (ВЛГ-8), вірус Епштейна – Баррa

​

ВПГ-1

ВПГ-2

Клітина інфікована цитомегаловірусом

Вірус вітряної віспи

3 of 8

Вірус Епштейна – Баррa

Група по Балтимору:

І: длДНК-віруси

  • відрізняються високою складністю
  • геноми кодують багато ферментів
  • у ядрі відбувається синтез ДНК та збірка нуклеокапсиду
  • обробка та дозрівання віріонів протікає в цитоплазмі

4 of 8

Морфологія вірусної частки

  • сферична форма 150-200 нм в діаметрі
  • поверхневі шипи - глікопротеїди (11 і більше варіантів)
  • тегумент, містить глобулярні матеріал, часто розподіляється асиметрично, і виражений неоднаково у різних герпевірусів
  • серцевина віріона оточена ікосаедричним капсидом, що містить 162 частково порожніх капсомеров
  • ДНК-геном закручений навколо волокнистого ядра, що має вигляд котушки, яка прикріплена волокнами до внутрішньої поверхні навколишнього капсида
  • хвостоподібний відросток на вершині капсиду відіграє роль у вивільнені ДНК вірусу та у стабілізації архітектури вірусу.

5 of 8

Прикріплення вірусу до клітини

Шляхи потрапляння віріона:

  1. злиття вірусної оболонки з плазматичною мембраною і подальший транспорт вірусного капсиду до ядра
  2. ендоцитоз віріона з подальшим злиттям оболонки з внутрішньоклітинними везикулами

Рецептори клітини: з глікозаміноглікани (сульфатом гепарану зокрема)

Білки адсорбції вірусу: глікопротеїни C (gC), B (gB) та гетеродимери gH/gL

6 of 8

Транскрипція, трансляція, реплікація

​

  • транскрипція за рахунок клітинних транскриптаз,
  • реплікація за рахунок вірусспецифічної ДНК-полімерази
  • почергове утворення каскаду білків (передранніми, ранніми, пізніми та білки літичної стадії)

Еозинофільні (рожеві) капсиди вірусу в ядрах інфікованих клітин

Найважливіші білки на початку циклу самовідтворення:

  • α-TIF (допомагає в передранній транскрипції)
  • VHS або UL41 (білок теґументу, відключає експресію генів господаря, руйнує мРНК господаря)

7 of 8

Латентна інфекція

Latency-associated transcript , LAT:

Клітини з ВПГ експресують РНК транскрипт, котрий втручається в апоптоз клітин та в експресію літичних генів вірусу

Клітини нервових гангліїв с високим вмістом LAT РНК

8 of 8

Вихід вірусу

  • упаковка вірусних частинок - включаючи геном, ядро ​​та капсид - відбувається в ядрі клітини
  • ВПГ-1 проходить процес первинного та вторинного обгортання
  • ВПГ-1 набуває остаточну оболонку шляхом потрапляння в цитоплазматичні везикули