Національний колорит, зображення життя всіх верств суспільства в «Енеїді». Бурлескний гумор, народна українська мова.

У Петербурзі без відома Котляревського стараннями колезького асесора М. Парпури у 1798 р. виходить у перших трьох частинах «Енеида, на малороссійскій языкъ перелиціованная

И. Котляревскимъ». Над якою працював близько ЗО років

(з перервами).

Сюжет бурлескно-травестійної поеми «Енеїда» Іван Котляревський запозичив у римського поета Вергілія. Згідно з вимогами жанру, він дотримується сюжету, запозиченого у Вергілія.

Проте «Енеїда» — оригінальний твір:

у римського автора — 12 частин,

а в Котляревського — тільки 6.

Деякі епізоди (наприклад, розповідь Енея про загибель Трої) І.Котляревський зовсім випускає, а деякі, навпаки, розгортає у ширші картини (наприклад, сцену зустрічі троянців з Дідоною), пекло і рай описує по-своєму, інші картини теж оригінальні, бо витримані в дусі українського фольклору, та й дія відбувається в Україні (названо міста й села Полтавщини, наприклад, Лубни, Гадяч, Будища). Котляревський часто в полотно твору вплітає епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків, учнів.

По суті, крім імен героїв та основної нитки подій, від Вергілієвого твору нічого не залишилося, бо минуле тут стало сучасним сучасне — минулим, героїчне — побутовим, а побутове — піднесено-урочистим.

Правдиві й мальовничі картин життя України відтіснили античний світ на другий план. Завдяки такому самостійному підходу до справи «Енеїда» і на запозичений сюжет вийшла оригінальним твором.

За жанром «Енеїда» — ліро-епічна,

травестійно-бурлескна поема

епічна — бо в ній події подаються в розповідній формі;

травестійна — бо античні герої «перевдягнені» в українське вбрання, перенесені в історичні умови українського життя;

бурлескна — бо події і люди замальовуються в основному в жартівливо-знижувальному тоні.

Ніби жартуючи, Котляревський відтворив минуле України, сучасне (другу половину XVIII ст.) і заглянув у майбутнє.

Автор української «Енеїди» порушує низку суспільно важливих для нашого народу проблем:

• соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, патріотизму;
• громадянського обов'язку, честі сім'ї,
• засудження негативних суспільних вад: злодійства, інтриганства, хабарництва, здирництва, безкультур'я тощо;
• виховання майбутнього покоління на принципах народної моралі;
• любові і ненависті;
• дружби, кохання та інші.

Загальну картину суспільства та взаємин у ньому поет подає в описі пекла і раю. Рай та пекло населені ним відповідно до народних уявлень, як це зображено в легендах та піснях.

У раю — убогі вдови, сироти, ті, які «проценту не лупили», а допомагали убогим, ті, які «Жили голодні під тинами», з яких глузували, котрих ображали й «випроваджували в потилицю і по плечах». У пеклі ж — пани й чиновники.

Автор докладно перелічує всіх, уміщених ним до пекла. На першому плані — поміщики-кріпосники, за ними — козацька старшина, купці, судді, міняйли, чиновники, корчмарі, офіцери.

Отже, пекло і рай — це втілення автором народної мрії про соціальну справед-ливість. Пекло зображене не стільки в бурлескному, як у сатиричному плані.

У поемі не лише сказано правду про найбільше лихо — кріпацтво, про нелюдяність, жорстокість панів, а й висловлено мрію народу про соціальну справедливість: хто знущається над трудівниками, вважає їх за худобину, тому місце в пеклі.

«Енеїда»

І. Котляревського — енциклопедія народного життя України XVIII - початку XIX століття

Уже з перших рядків

твору ми потрапляємо в дивоцвіт українського життя і національного характеру:

Еней був парубок моторний

І хлопець хоч куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятіший од всіх бурлак.

Автор зображує життя козаків, звичаї українського суспільства другої половини XVIII століття, наснажує поему неповторним українським колоритом. Так, козаки-троянці дуже люблять гарну народну пісню — душу українського народу:

Про Сагайдачного співали,

Либонь співали і про Січ,

Полтавську славили шведчину,

І неня як свою дитину

З двора провадила в похід.

долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи традиції травестійного, бурлескного жанру та штучної книжної мови, її «високий» стиль,

І. Котляревський силою таланту й знанням життя народу та фольклору створив.

Отже,

«Енеїду» — оригінальний

реалістичний твір, уперше написаний живою українською мовою — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення поеми — праматері нової української літератури.

змалювання життя українського суспільства кінця XVIII ст.

утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, волелюбності; засудження негативних соціальних явищ українського суспільства кінця XVIII ст.

Ідея:

Тема:

Твір містить шість частин, які змістовно пов'язані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним:

Частина І. Початок подорожі Енея.

Буря на морі. Гостювання в Дідони.

Частина II. На Сицилії. Поминки за Енеєвим батьком Анхізом. Пожежа на троянському флоті.

Частина III. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сивіллою. Подорож у пекло. Зустріч з батьком Анхізом.

Частина IV. На Латинській землі. Підготовка до війни, її початок.

Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала.

Частина VI. Продовження війни. Поєдинок Енея і Турна. Перемога Енея.