1 of 7

Ольга Могильда

2 of 7

Цікаве про авторку

  1. Авторка 5 книг: поетичні збірки «Ілюзія польоту», «Місія Герди», «Третя ластівка», дитячої книги «Лакі, або щаслива різдвяна історія», збірки оповідань «Завтра буде світанок»
  2. Учасниця, фіналістка, переможниця багатьох літературних конкурсів, лауреатка літературної премії видавництва книг «Лілія» в номінації «Автор місяця» (вересень 2020р.). Переможниця «Солодкого конкурсу» на Всеукраїнському літературному порталі «Експеримент» (грудень 2021 р.), фіналістка літературного конкурсу «Магія у слові» (2023р.) та багато інших.
  3. Твори Ольги Могильди друкувалися в альманахах «Дзвін», «Станція Липнева», «Склянка часу», «Сонячне місто», «Коли ти зі мною». �Вірші поетеси увійшли до воєнних антологій «Поезія без укриття» (2022р.), «Весна озброєна» (2022р.), «Херсонщина: арт-спротив» (2023р.).
  4. Мама синочка і донечки
  5. Невиправна мрійниця

3 of 7

Лакі, або щаслива різдвяна історія

  • Чи існують справжні дива? Головний герой оповідання Макс дуже вірить у дива, а ще в добро, справеливість, безкорисливість та любов. Як не втратити надію та залишатися оптимістом, вам розкажуть хвостаті та вусаті герої на сторінках цієї книги.

4 of 7

– Мамо, мамо, купімо ось цього! – смикав маму за пальто дванадцятирічний Максим, коли вони йшли поміж рядами, де продавали тваринок.

– Я ж тобі сказала, що ні. Хто буде доглядати за собакою? Треба рано вставати, виходити з ним на прогулянки, а ми з татом завжди поспішаємо зранку.

– Я буду гуляти, чесне слово!

  • Жінка озирнулася, подивилася в синові очі. Він скорчив жалібну гримасу. В уяві мами промайнули пошматовані меблі, калюжі в коридорі, шерсть на дивані, і вона ще раз з упевненістю відповіла:

– Ні!

Максим давно мріяв про собаку. Навіть не важливо, якої породи, бо ж у його друга Вовки є німецька вівчарка, а в Сашка – хаскі. Вони їх тренують, виходять з ними гуляти. А Оксанка в школі постійно показує фото своєї такси Фанні, розказує, яка вона лагідна й розумна. От і Максимові дуже кортіло мати чотирилапого друга, але батьки ніяк не погоджувалися. Обоє працювали з ранку до ночі. У них на сина часу не завжди вистачало, а тут собака.

5 of 7

Макс ображено махнув рукою, і в повітрі застигло його протяжне «ееееех».

На календарі був грудень. Перший сніг білою пухкою ковдрою застелив землю, і вже відчувався справжній прихід зими.

Макс уважав себе дорослим, але потайки написав листа Миколаю й, поспіхом збираючись до школи, залишив його на столі. Лист у яскравому конверті помітила мама, коли заскочила додому на обід. Вона не мала звички брати чужі речі або читати чужі листи, але тут зовсім інша ситуація: у цьому році Миколайчиком знову будуть вони з татом, а Миколай має неодмінно знати, що ж Максим попросив у нього під подушку. Мама акуратно розкрила конверт і перше, що побачила: «Святий Миколаю, подаруй мені собаку…»

Вона, не дочитавши до кінця, похитала головою, акуратно склала листа назад до конверта й побігла на роботу.

У ніч на Миколая Макс страшенно нервував і майже не спав, лише під ранок йому вдалося трохи подрімати. Тільки почало світати, він одразу схопився й засунув руку під подушку – там було порожньо. Зіскочив з ліжка, підійняв ковдру, потім знову подушку, але нічого не було. По щоці зрадницьки покотилася сльоза. Хлопчик швидко змахнув її зі щоки й тихо шморгнув. Двері в кімнату прочинилися, і зайшли батьки. Мама загадково всміхалася, а тато, одягнений в атласну піжаму, позіхав.

Вона, не дочитавши до кінця, похитала головою, акуратно склала листа назад до конверта й побігла на роботу.

У ніч на Миколая Макс страшенно нервував і майже не спав, лише під ранок йому вдалося трохи подрімати. Тільки почало світати, він одразу схопився й засунув руку під подушку – там було порожньо. Зіскочив з ліжка, підійняв ковдру, потім знову подушку, але нічого не було. По щоці зрадницьки покотилася сльоза. Хлопчик швидко змахнув її зі щоки й тихо шморгнув. Двері в кімнату прочинилися, і зайшли батьки. Мама загадково всміхалася, а тато, одягнений в атласну піжаму, позіхав.

– Ти був чемним хлопчиком? – запитала мама й погладила сина по голові.

– Певно, ні, – важко видихнув Максим і сів на краєчок ліжка.

– А я просто думаю, що подарунок не вмістився б під подушку, тому він чекає тебе в коридорі.

​

6 of 7

Збірка оповідань �«Завтра буде світанок»

7 of 7

Присмак совісті

​