СЛОВОТВІР: СПОСОБИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЕННЯ СУЧАСНИХ СЛІВ

групи способів, за допомогою яких в українській мові утворюються слова�

морфологічна неморфологічна

Префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, основоскладання, абревіація є представниками морфологічної групи творення слів. Оскільки всі ці способи мають справу із створенням нових слів – морфем, тому він і отримав таку назву.

Розрізняють два типи слів, утворених нуль-суфіксальним (безафіксним) способом:

1.    похідні, утворені від прикметників і дієприкметників (деад’єктиви);

2.    похідні, утворені від дієслів (девербативи).    

​

Безафіксне словотворення – словотвір за допомогою нульової морфеми. На його основі утворюються іменники від прикметників і дієслів: ранній – рань, далекий – даль, бігати – біг, ходити – хід, виходити – вихід, розшук – розшукувати; завал – завалити. блакить – блакитний. 

У дериватології безафіксний (безсуфіксний) спосіб словотворення називають ще зворотним (І. Ковалик), способом заміни флексій (К. Тимофєєв), конверсією (Енциклопедія, 2000:246) та ін. Застосовуючи у словотворі поняття нульового суфікса, можна розглядати безсуфіксне творення як нульову суфіксацію (В. Лопатін, В. Горпинич). Ці та інші назви доповнюють одна одну, окреслюючи назване словотвірне явище з різних сторін: із процесуальної (безафіксний, безсуфіксний, регресивний способи), з результативної (нуль-суфіксальний).

Відприкметникових (рідше віддієприкметникових) іменників (деад’єктиви) із нульовими суфіксами у сучасній українській мові небагато. В основних лексикографічних джерелах зафіксовано понад 250 іменників, які утворюються за чотирма основними моделями (густий – гуща; високий – вись; зелений – зелень, синій – синь, блакитний – блакить, добрий – добро; рум’яний – рум’яна). 

Сікорська, С. 90

Сікорська, С. 215

Віддієслівні іменники (девербативи) утворюються внаслідок відсікання частини дієслівної основи. Твірними для дериватів цієї групи виступають безпрефіксні (рідше) і префіксальні дієслова. Утворюються, як правило, іменники  зі словотвірним значенням «результат дії», «знаряддя дії», в тому числі й терміни. Нараховується понад 4600 утворень, серед яких переважають похідні, мотивовані префіксальними дієсловами.

впускати → впуск,

випускати → випуск,

відварити → відвар,

дотикатися →дотик,

злітати → зліт,

загинати → загин,

написати → напис

Абревіація 

(лат. abbreviation — скорочення) —

спосіб словотворення, що розвинувся у 20 ст. Це об'єднання скорочених основ (технічний редактор > техред), скорочених і повних основ (медичне училище > медучилище), а також творення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці (магнітофон > маг). При абревіації, як і при складанні, похідне утворюється шляхом злученням компонентів кількох слів.^.

Університет

Бутерброд

Комп’ютер

​

Велосипед

Тролейбус

Кондиціонер

В українській, як і в інших слов’янських мовах, абревіація характерна здебільшого для іменників і дуже рідко використовується у прикметниках 

(культпросвітній, санепдеміологічний)

Починаючи з 60-х рр. 20 ст. в абревіації спостерігається дедалі сильніша тенденція до створення абревіатур, зовні схожих на звичні слова: валокордин, газотрон, позитрон. Слова цього типу особливо поширені в науковій мові, де їх вживають як терміни: аеротологія, акваторія, лавсан, мелан, поропласти. 

Лавса́н

Виникло в 50-х р. XX в. внаслідок скорочення словосполуки

 Лаборатория Высокомолекулярных Соединений Академии Наук (рос.).

Кардіовален

грець. cardia – серце, лат. valeo – бути сильним, здоровим + -en;

Валокордин

лат. valeo – бути здоровим,

cor, cordis – серце.

​

Суть абревіації полягає у творенні слів (абревіатур) від усічених основ. За видом твірних компонентів розрізняють кілька типів абревіатур:

Звуковий тип - слова, утворені з початкових звуків твірних слів: РАГС -реєстрація актів громадянського стану, ЗМІ - засоби масової інформації, ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я; особливістю абревіатур звукового типу є те, що вони читаються як звичайні слова;

​

Літерний (буквений, ініціальний) тип – абревіатури, утворені від початкових літер слів (слово вимовляється за назвами букв): МВФ (ем-ве-еф) – Міжнародний валютний фонд; НБУ (ен-бе-у) – Національний Банк України;

​

Складовий тип – слова, утворені з усічених основ кількох слів: Укртелеком  – Українські телефонні комунікації, нардеп  – народний депутат, Мін'юст  – Міністерство юстиції; інтерпол  – інтернаціональна поліція.

​

Мішаний (комбінований) тип – слова, утворені поєднанням усіченої основи одного слова з окремими словами: райдержадміністрація, телемагазин, оргкомітет, політсила, екопродукт, євроремонт. До комбінованих абревіатур зараховують також утворення, першою частиною яких є морфеми іншомовного походження авіа-, теле-, авто-, фото-, аеро-, гідро- тощо, котрі поєднуються до цілого слова: авіабаза, телезвернення, автотранспорт, фотомодель, гідростанція.

​

Мобік

Чмобік

​

Неморфологічна група складається із

морфологічно-синтаксичного, лексико-синтаксичного та лексико-семантичного способів словотвору.

​

​

Морфолого-синтаксичне словотворення — це спосіб творення слів унаслідок переходу слів або словоформ з однієї частини мови  до іншої.

Перехід слова з однієї частини мови до іншої, супроводжуваний перетворенням відповідних парадигматичних характеристик, називається конферсією (від лат. conversio — перетворення, зміна).Слово набуває нового частиномовного (категорійного) значення, відбуваються зміни в граматичних категоріях, іншою стає типова синтаксична функція.

​

У сучасній українській мові існують такі процеси переходу слів з однієї частини мови в іншу: субстантивація, ад'єктивізація, прономіналізація, адвербіалізація, нумералізація та інтер'єктивація, спостерігаються також різні переходи між службовими словами та вербалізація.

Субстантивізація — перехід інших частин мови в іменник. Перехід прикметника (дієприкметника) в іменник супроводжується набуттям частиномовного значення предметності і типової синтаксичної функції підмета, додатка, змінами в категоріях роду, числа, відмінка (стали самостійними, незалежними). Наприклад: пряма (ім.) ← пряма лінія, минуле (ім.) ← минуле життя, лютий (ім.) ← лютий мороз, добові ← добові витрати, гроші. Рідше субстантивуються займенники і порядкові числівники: свої допоможуть ← свої люди допоможуть, перший спіткнувся ← перший бігун спіткнувся.

Ад'єктивізація — перехід інших частин мови в прикметник. При переході дієприкметника  у прикметник   міняється частиномовне значення на чисту атрибутивність, втрачаються дієслівні категорії виду, стану, часу. Часто зникає характерна для дієслова синтаксична можливість мати залежні слова (керувати, бути головним при приляганні). Прикметник стає тільки залежним узгодженим словом. Наприклад: сушені гриби ← сушені на сонці гриби, підкреслена увага ← підкреслена олівцем тема. Рідко у прикметники переходять порядкові числівники : співати другу партію, першим голосом.

Варений дієприкметник

Варений прикметник отриманий унаслідок варіння

Печений дієприкметник

Печений прикметник

Колючий дієприкметник

Колючий прикметник

Адвербіалізація — перехід різних частин мови у прислівник. Адвербіалізуються переважно іменники, прикметники, займенники, числівники, рідше дієприслівники. При цьому з'являється нове частиномовне значення адвербіальності (ознаки дії чи ознаки іншої ознаки). Слово стає незмінним, втрачає всі іменні або дієслівні категорії: рід, число, відмінок, вид, стан, час, перехідність. Змінюється морфемна будова: прийменники стають префіксами, а відмінкові закінчення — суфіксами. Інколи деривант і дериват відрізняються правописом, наголосом. Набувають типової синтаксичної функції обставин, а в словосполученнях прилягають до головного слова (переважно дієслова). Наприклад: часом (присл.) зустрічатися ← володіти часом (ім.), миттю (присл.) вистрибнув ← дорожити миттю

Прономіналізація — перехід слів з інших частин мови  в займенники  внаслідок втрати чи послаблення їхнього лексичного значення і набуття узагальненого вказівного значення. У такому значенні можуть вживатися іменники (діло було зимою), прикметники (Семенові вчувалась певна мелодія), числівник один (в одній долині, під горою, і високий явір зеленів)

Нумералізація — це перехід змінних частин мови в числівники. Нумералізується іменник раз. Наприклад: тьма народу, безліч птахів, море, купа.

Морфолого-синтаксичний спосіб творення характерний для несамостійних частин мови, мотивованих самостійними. Так утворилися міжчастиномовні омоніми: коли (спол.) ← коли (присл.), що (спол.) ← що (займ.), як (спол.) ← як (присл.), будь (частка) ← будь (дієсл.), лишенько (вигук) ← лишенько (ім.), ганьба (вигук) ← ганьба (ім.)

​

Перехід у частин мови у прийменники називається препозиціоналізацією. (прислівники та іменники здатні переходити в цю частину мови).

Перехід у частин мови у сполучники називається кон'юнкціоналізацією (прислівники та займенники здатні переходити в цю частину мови)

Перехід частин мови у частки називається партикуляцією.

Перехід частин мови у вигуки називається інтер'єктивацією.

​

Морфолого-синтаксичний спосіб творення дієслів  від інших частин мови (вербалізація) не характерний для сучасної української мови. У художньому або розмовному стилях, у дитячому мовленні це перехід вигуків  або  звуконаслідувальних слів, які в контексті набувають семантичних  і синтаксичних ознак дієслова (процесуальність, функція присудка ), але не розвивають повної дієслівної парадигми або й зовсім залишаються незмінними. Наприклад: Ходімо люлі-люлі або гам-гам

Ле́ксико-синтакси́чний спо́сіб словотво́рення, або ле́ксико-синтакси́чний словотві́р, — неморфологічний спосіб словотворення, що полягає в поступовому зрощенні синтаксичного словосполучення  в одне слово. Скажімо, у процесі зрощення (інакше кажучи, лексико-синтаксичного словотвору) складеного числівника утворився числівник дванадцять (пор. праслов’янське 

словосполучення *d(ъ)va na desęte).

 двісті, горілиць, чимдуж,

сьогодні, шістдесят, вічнозелений, спасибі, вельмишановний, вищезгаданий, втридорога, обидва, нісенітниця, подушка.

Лексико-семантичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів унаслідок розщеплення значення слова на два самостійні значення, тобто процес утворення омонімів від багатозначного слова: титан (гігант, метал, кип'ятильник), піонер (військо в Іспанії, перший; член дитячої організації"), супутник (проводжатий, космічний об'єкт), майдан.

Морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний та лексико-синтаксичний способи є малопродуктивними в сучасній українській мові, за їхньою допомогою твориться порівняно невелика кількість похідних слів.