День

украї́нської писемності та мови

​

Президент України Володимир Зеленський 28 липня 2023 р. підписав Указ №455/2023, відповідно до якого дата святкування Дня української писемності та мови була перенесена з 9 листопада на 27 жовтня.

​

  До відома. У 2023 р. дата свята змінилася через рішення Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) перейти на новий церковний календар, відповідно до якого на 13 днів пересуваються раніше нерухомі дати свят. Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови.

Історія та факти

  Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.

  Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…

​

За православним календарем цього дня вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця – послідовника Кирила і Мефодія. Вважається, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували кілька видів писемності, деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови здебільшого складається з аналогів грецьких літер і декількох слов’янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця.

Нестор-Літописець

Лаврентіївський літопис

Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 р. на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить «Повість врем’яних літ» (або «Повість минулих літ»), написаний на початку XII ст. Автором «Повісті» вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-літописець (близько 1050–1114 рр.). Також його перу належать житія святих… 

Сторінка з Лаврентіївського літопису

Сторінка Повісті минулих літ з 

Радзивиллівського літопису XV ст.

Хто такий Нестор Літописець

Нестор (1056–1114) — монах Києво-Печерської лаври. Вважається, що саме він є автором першої писемної історії українських земель — "Повісті врем'яних літ". ЇЇ створилив XI — на початку XII століття Нестор та інші літописці. Вона починається з порушення проблеми "Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав правити".

Доктор історичних наук Михайло Брайчевський називає Нестора одним з найбільших письменників раннього європейського середньовіччя. А з "Повістю врем'яних літ" пов'язують початок історії української літератури.

Як виникла кирилиця

Писемність слов'янам створили Кирило та Мефодій. До нас не дійшли писемні пам'ятки періоду безпосередньої діяльності Кирила і Мефодія — другої половини IX століття.

У ту епоху князь Ростислав, що очолював Великоморавське князівство (середнє Подунав'я), звернувся до імператора Візантії Михаїла з проханням прислати вчителів, які знають слов'янську мову, щоб його народові переклали Святе Письмо. Візантії було важливо поширити на Захід свій вплив. У 863 році за дорученням імператора брати Кирило і Мефодій вирушили до Моравії. Вони добре знали мову слов'ян. На основі грецького алфавіту, враховуючи фонетичний лад слов'янської мови, Кирило спершу створив глаголицю, а кирилицю розробили вже його учні — найімовірніше, в Східній Болгарії.

�

Сторінка з Київських глаголичних листків X століття

Найдавніші пам'ятки кирилиці

Саввина книга

Найдавнішою з нині відомих датованою пам'яткою кирилиці є напис 931 у скельному монастирі біля с. Крепча в Болгарії. Найдавніші пергаменні кириличні рукописи: Саввина книга (Саввине Євангеліє) кін. X — поч. XI ст., Супрасльський збірник XI ст. та Енинський апостол XI ст.

​

​

Остромирове Євангеліє

Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське  Остромирове Євангеліє 1056–57 років створення. Остромирове Євангеліє писав киянин дяк Григорій на замовлення Остромира — з київського боярського роду. Рукопис складається із 294 аркушів пергамену. Текст Євангелія написаний чудовим уставним письмом та містить мовні особливості, які з часом стали характерними саме для української мови.

Художнє оздоблення кодексу – розкішне і вражаюче: заставки, майстерно виконані мініатюри євангелістів Іоана, Луки, Марка та унікальні ініціали, яскраво розфарбовані зеленою, червоною, блакитною і білою фарбами та обведені накладним золотом.

​

Саввина книга, лист 142

Остромирове Євангеліє

Інші українські найдавніші писемні пам'ятки:

монети князя Володимира 988–1015

Перша золота монета Русі - це златник князя Володимира Святославича (980–1015) масою близько 4 г. Цікаво що карбувався він в Києві, Володимир Святославович Це дуже рідкісна монета: Зараз в музеях країни знаходиться всього 10 таких златников, що вказує на її малу поширеність.

підпис 1063 року Анни

- Монети князя Володимира 988–1015

- Підпис 1063 року Анни Ярославни

А́нна Яросла́вна — це ім’я добре відоме не тільки в Україні, а й загалом у Європі. Дочка  великого князя Київської Русі Ярослава Мудрого та дружина французького короля Генріха І. Вона зіграла помітну роль у Франції, а її нащадки в майбутньому правили в країнах Європи та належали до відомих аристократичних родів.

- Тмутороканський камінь

​

Напис, висічений на великому мармуровому блоці, узятому з якоїсь зруйнованої будівлі візантійського або грецького часу, говорить: «У літо 6576 (примітка — 1068 р.), індикта 6, Гліб князь мірил море по льоду от Тмуторокані до Корчева 10000 и 4000 сажень».

Ізбо́рники 1073 та 1076 років — пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Одні з найдавніших писемних пам'яток давньослов'янської й давньоруської мови на теренах України. В Ізборниках зафіксовані типові риси української мови, а післямови дяка Івана до Ізборників є пам'ятками української мови

«Ізборники Святослава»

Мініатюра з «Ізборника Святослава» 1073 р.

- Післямови дяка Івана до Ізборників Святослава 1073 та 1076 й власне самі Ізборники

Тмутороканський камінь

- графіті Софії Київської

Графіті Софії Київської — написи та малюнки, залишені священниками та відвідувачами Софійського собору в Києві (виявлено понад 7000 графіті XI — початку XVIII ст.). Багато графіті Софії Київської є пам'ятками української мови. Повідомлення про смерть Великого Київського князя Ярослава Мудрого.

Графіті Софії Київської

Джерела вивчення української мови XIV–XV століття — це насамперед ділова документація — грамоти з різних українських територій. А також ораторсько-проповідницька проза, переклади окремих частин Біблії. Кирилиця міняла свій вигляд впродовж історії. З XIV століття поширився півустав. Це було зумовлено прискоренням писання, адже потреба в книжках збільшувалася. Півуставне письмо лягло в основу кириличних друкарських шрифтів. А ще потрібно було швидко писати документи, ділові папери — так наприкінці XIV століття виник скоропис. Зі скоропису розвинувся курсив — сучасне ручне письмо, де всі букви пов'язані лініями. В XIV столітті з'явилася й орнаментальна в'язь у заголовках.

​

Перші друковані видання в Україні

Український учений Юрій Дрогобич у Римі 7 лютого 1483-го видав книжку “Прогностична оцінка поточного 1483 року”. Це перша відома друкована книжка українського автор. У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені – його прогноз на 1478 рік. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність ученого з античною і середньовічною літературою.

Перші книги кириличним шрифтом надрукував Швайпольт Фіоль у Кракові (дві з них датовані 1491 роком). Імовірно, замовниками Фіоля були українські культурні діячі. Книги для Білорусі й України видавав білоруський першодрукар Франциск Скорина у Празі (Біблія, 1517–1519) і Вільнюсі (молитовник "Мала подорожна книжка" 1522, Апостол 1525).

​

Титульний аркуш книги Буття

Батьком українського друкарства вважають Івана Федорова. Іван Федоров народився близько 1510 року. У 1574 році він друкує «Апостол», який вважається першою українською друкованою книгою в Україні. Ця книга вийшла тиражем 1000 примірників обсягом 560 сторінок (збереглося 77 книг).

​

“Буквар”

 Івана Федорова — один з найдавніших друкованих українських букварів. Назва книги умовна, оскільки титульний аркуш або передмова відсутні. Виданий у 1574 році у Львові та в 1578 році в Острозі. Обидва видання мають післямови, в яких містяться дані про історію заснування друкарень, умови книгодрукування, підкреслюється зв'язок між книговиданням та освітою.

Букварем Івана Федорова користувалися в Україні та в інших слов'янських країнах з кирилівською абеткою. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету. Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.

Сторінка з Букваря

Апостол

Острозька друкарня

  У XVI столітті князь Василь-Костянтин Острозький зібрав когорту вчених і ремісників і заснував одну з перших на наших землях друкарню. Упродовж століть Острог, попри війни й політичні зміни, залишається одним із літературних осередків України.

Тепер в Острозі працює Музей книги та друкарства, де зберігається одна з найкращих в Україні колекцій стародруків XVI–XVIII століть.

​

​

Чому важливий День украї́нської писе́мності та мо́ви ?

Під час повномасштабної війни з Росією, яка цілеспрямовано знищує або присвоює українське, розмова про нашу культурну спадщину стала ще більш важливою.

Кожна людина може знати декілька мов, цікавитися іншими культурами, але тільки рідна мова торкається глибини душі. Вона спроможна надати відчуття єдності зі своїми нащадками, своєю родиною, національністю.

Так важливо у житті відчувати себе приналежним до нації, відчувати ту силу й натхнення на неймовірні здобуття. Вшановуючи та розповсюджуючи мову, українці відстоюють не тільки свої власні інтереси, а й інтереси власної держави.

Титульний лист оригінального видання

“Острозька Біблія”