Особливості формування комунікативно-мовленнєвих навичок у дітей із ООП

​

​

Наумчук Надія Валеріївна логопед

Острожецького ліцею імені І. Єремеєва

Діти з порушеннями

• слуху

​

​

​

• фонетичні, лексичні та граматичні помилки пояснюються наявністю дефектів у рідній мові;
• увага нестійка;
• формування словесного мовлення здійснюється постійно, у взаємозв’язку з організацією життя дітей

​

• Роботу над розвитком зв’язного усного мовлення в дітей з вадами слуху розпочинають з формування правильної звуковимови
• Під час розвитку слухового сприймання звертають увагу на різні звуки, привчають порівнювати їх, визначати джерело звучання на слух, розрізняти голоси, визначати тривалість звучання, кількість звуків у вигляді цікавих ігор
• Для занять з розвитку слухового сприймання немовних звуків використовують різноманітні іграшки та предмети, що звучать.

• На першому році навчання словесне мовлення формується на основі збагачення чуттєвого досвіду дитини з розладами слуху, предметної діяльності, розвитку орієнтування в навколишньому середовищі. Основне завдання - навчити дитину розрізняти по табличках предмети та їх якості, дії.
• На другому році навчають дітей сприймати та розрізняти слова по табличках, з губ, самостійно називати їх, послідовно переходити від однієї форми до іншої. Використовують при цьому різні варіанти дидактичних ігор.
• У наступні роки роботу над вимовою дітей спрямовують на використання вже сформованих засобів спілкування з метою автоматизації набутих навичок, розширення словника.

Діти з інтелектуальними

порушеннями та ЗПР

​

​

• мовлення характеризується своїми особливостями: обмеження виникнення у таких дітей потреб і бажання до ігрової, навчальної, трудової діяльності
• сприймання уповільнене і неповне, діти погано пристосовуються до умов, які змінюються;
• мовлення починає розвиватися пізніше, ніж у дітей без порушень розвитку;
• пасивний і активний словник обмежені, граматичні конструкції характеризуються бідністю і одноманітністю;

​

• недостатньо розвинене діалогічне та монологічне мовлення;
• страждає послідовність описово - розповідного мовлення;
• не зафіксовано швидке збільшення активного словникового запасу, а навпаки, виявлені показники, що вказують на уповільнення у його формуванні;
• з’являється замкненість, невпевненість у своїх комунікативних можливостях, що також знижує інтерес до оточуючої дійсності;
• слабкість мотивації щодо комунікативної діяльності, порушення процесу програмування мовленнєвої діяльності, створення програм мовленнєвих дій;

​

• внаслідок низки причин у дітей цієї категорії порушується реалізація мовленнєвої програми та контроль за мовленням;
• емоційні мовленнєві реакції є викривленими і обумовлені патологічними процесами. В одних випадках мовлення є патологічно прискореним із проковтуванням складів, в інших випадках мовлення характеризується патологічним уповільненням.

Особливості розвитку мовлення дітей з інтелектуальними порушеннями

• комунікативні та мовленнєві знання не завжди використовуються дитиною у повному обсязі та відповідно до ситуації;
• комунікативні та мовленнєві уміння та навички актуалізуються і проявляються лише при наявності зовнішніх стимулів;
• комунікативні та мовленнєві уміння та навички певною мірою використовуються у повсякденних, повторюваних соціально-побутових ситуаціях, але у дітей виникають труднощі в орієнтуванні в зовнішніх змінах, що відбуваються;
• у діалогічній взаємодії мають яскраво виражені труднощі у підтримці діалогу;
• недостатній обсяг активного словникового запасу не задовільняє вимоги щодо здійснення комунікативної діяльності;
• міміка і жести не завжди адекватні висловлюванням.

Специфічність розвитку мовленнєвої діяльності дітей із затримкою психічного розвитку

• розмовно – побутове мовлення мало відрізняється від норми, але словник збіднений особливо активний;
• спостерігається розбіжність між величиною активного і пасивного словника, особливо це стосується слів, які позначають якості і відношення;
• діти у мовленні не вживають прислів’їв, епітетів та фразеологічних зворотів. Труднощі викликає застосування узагальнюючих понять(транспорт, меблі) ;
• більшість дітей не усвідомлюють взаємовідношення між родовими і видовими поняттями(стіл, шафа, меблі, ліжко). В експресивному мовленні використовується невелика кількість прикметників і прислівників. У мовленні наявні аграматизми та неправильна послідовність слів.

​

​

Діти з РАС

​

​

Діти з розладами аутичного спектру мають великі розбіжності у їх мовленнєвих здібностях.

Дослідники виокремили три субгрупи:

• діти з нормальними лінгвістичними здібностями

(25%);

• діти з послабленими лінгвістичними здібностями

(60%);

• діти з відсутнім мовленням (15%) .

​

• Прояви мовленнєвих порушень при аутизмі різноманітні за характером, динамікою й у більшості випадків відображають специфіку аутизму, а саме: несформованість комунікативної поведінки. Незалежно від строку появи мовлення і рівня його розвитку, дитина з аутизмом не використовує мовлення як засіб спілкування.
• Комунікативні порушення у дітей з аутизмом пояснюються комплексними чинниками: йдеться про вади первинних структурних порушень чи нерівномірності розвитку передумов спілкування і вторинну втрату регулятивного впливу спілкування на мислення і поведінку.

• Діти з РАС мають власні ігрові інтереси, віддають перевагу використання у грі різних матеріалів для аутостимуляції, виконують ігрові дії, пов’язані з крутінням, вишиковуванням предметів. Ігрова діяльність носить стереотипний характер (сортування за кольором, формою, перелистування сторінок книг, пересипання піску). Діти використовують усі органи відчуттів під час обстеження предметів: облизують, нюхають, підносять близько до очей під різними кутами.

Розвиток ігрової поведінки дітей з аутизмом є важливою основою їх включення до соціальної взаємодії, коли дитина навчається сприймати інших людей, реагувати на інструкції, узгоджувати власні дії з діями дорослого та дітей, допомагати та отримувати допомогу, приймати на себе певні ролі.

Комунікативна та мовленнєва

спрямованість корекційно-

розвивальних занять для

дітей з ООП

Методи:

• бесіда;
• переконання, розгляд проблемних ситуацій;
• сюжетно – рольові ігри;
• перегляд спеціально дібраних відеосюжетів;
• читання творів дитячої художньої літератури;
• розгляд картин та бесіда за змістом;
• робота на індивідуальних картках;
• вправи з розвитку дрібної моторики;
• коригувальні вправи та вправи лікувальної гімнастики.

​

​

�Література

1. Учні початкових класів із особливими освітніми потребами: навчання та супровід: навчально-методичний посібник/(Л.І. Прохоренко, О.О. Бабяк, В. В.Засенко, Н.А. Ярмола).- Харків: Вид-во «Ранок», 2020.- 160.
2. https://nus.org.ua/articles/yak-pratsyuvaty-z-ditmy-z-intelektualnym y-porushennya-metody-ta-porady-2/
3. https://roippo.org.ua/activities/scientific_methodological/regional_research.php/5497/

​