Тема: Шедеври зодчества українського козацького бароко.
Мета: формувати комплекс ключових міжпредметних компетентностей у процесі опрацювання теми стосовно архітектури середньовічної України; визначити основні пам’ятники цього періоду розглянути історію їх створення і значення для культурного життя українців
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Визначальною рисою українців серед інших народів світу є особливе, навіть генетичне, прагнення краси. Елементарні предмети щоденного вжитку, усілякі побутові дрібнички, що збереглися до нашого часу, несуть у собі не тільки оповідь про побутову культуру, а й певність у баченні пращурами світу через призму естетичних вподобань.
Найпотужнішим з подібних свідчень, що тримають на собі печать мудрості віків, є українська архітектура. Особливо це стосується українського бароко.
З приходом радянської влади у наукових виданнях зникли всі згадки про розвиток бароко в Україні: надто популярною була після 30-х років боротьба з "впливом Заходу". Всі напрацювання дослідників, зокрема М. Драгана, В. Залозєцького, В. Щербатівського й інших було вилучено з бібліотек та видавництв. Тому тема бароко в українській архітектурі і досі є актуальною в контексті вивчення особливостей історії зодчества нашої держави. Для дослідження цього явища історики звертаються до архітектури дерев’яних храмів 16-18 століть, багато з яких збереглося до наших днів. Вважається, що саме у цих культових спорудах зароджувалося українське бароко
Особливості архітектурних пам'яток в стилі бароко:
Карниз – завершення стіни споруди
у вигляді горизонтального
профільованого поясу;
Колона – архітектурно оброблена
вертикальна опора;
Каріатида – статуя одягненої
жінки , введена архітекторами для
підтримки несучих конструкцій;
Особливості архітектурних пам'яток в стилі бароко:
Пілястр – плаский виступ в стіні
будівлі;
Балюстрада – невисока наскрізна
огорожа балконів, терас, яка
сформована з ряду фігурних
стовпчиків вгорі з'єднана
горизонтальними перилами;
Особливості архітектурних пам'яток в стилі бароко:
Балясина – вертикальний елемент балюстради.
Апсида – напівкруглий виступ будівлі.
Барокова архітектура, Архітектура бароко — період в розвитку архітектури країн Західної Європи, що охопив приблизно 150—200 років. Період бароко почався в кінці 16 століття і завершився в кінці 18-го. Виник він в Італії і засновником італійського бароко вважають Мікеланджело Буанаротті.
Характеристики стилю: живописність, ілюзія динаміки та монументальність, для розкриття яких використовуються такі засоби як використання світла й тіні, розмив контуру, порушення правильності (живописний безлад), напружена композиція (вісь зображення розміщується під кутом), використання мотиву нашарування одного предмету на інший.
В перекладі з італійського бароко означає - вибагливий, химерний, дивний.
З португальської це слово означає – перлина незвичайної форми.
В Україні стиль бароко отримує найбільшого розповсюдження з середини 17 до середини 18 століття і виникає у вигляді поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.
Вважається, що найбільша кількість храмів у стилі бароко постала на території України за часів козацтва. Хоча це в деякій мірі й перебільшення, але слід зазначити, що козацька доба дала гарний поштовх у цьому напрямку. Найбільше барокових споруд було збудовано за часів Івана Мазепи, що славився своєю прихильністю до української культури. Те саме можна сказати і про сприяння в будівництві храмів козацької старшини загалом. Тоді вважалося за честь профінансувати церкву, і козаки, що мали можливість, активно долучалися до храмобудівництва.
Також поширеним було сприяння будівництву цивільних будівель, і за доби Мазепи зведено велику кількість колегіумів, магістратів, військових канцелярій та житлових споруд у стилі бароко. Серед них – профінансована Мазепою Київська академія. Тих же часів сягають корені славної будівлі Чернігівського колегіуму.
Одними із перших зразків барокових забудов можна вважати дерев’яні храми, що обростали в 17 столітті новими і новими добудовами, оздоблювалися і доповнювалися елементами, які свідчать про пізнання українцями новинок у світовому будівництві. Серед перших барокових храмів – Миколаївська соборна церква у м. Ніжин (1658), що й досі приворожує жителів міста і його гостей.
Свято-троїцька церква Густинського
монастиря
Цікавим з огляду на тривалість забудови і доповнень є Густинський монастир біля м. Прилуки Чернігівської області. Засновано його ще у 1600-му році, але Троїцька соборна церква, що є прикладом українського бароко, зводилася вже у 1672-1676 рр.
Троїцький собор — історична пам'ятка у Новомосковську, запорозькому місті Самарь (Новоселиці), центрі Самарської паланки. Споруджений у 1772-81 р.р. народним майстром Якимом Погребняком із дерева без жодного залізного цвяха.
Конструктивно і композиційно Троїцький собор є винятковим мистецьким твором дерев'яної архітектури України, єдиний збережений в Україні дев'ятидільний храм, належить до 100 найкращих дерев'яних споруд світу
Дзвіни́ця Софі́йського собо́ру — пам'ятка української архітектури в стилі українського (козацького) бароко. Є одним з українських національних символів та символів міста Києва.
Збудована в 1679-1706 роках коштом гетьмана Івана Мазепи.
Занесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО (в комплексі монастирських споруд Собору Святої Софії).
Висота дзвіниці — 76 метрів
Велика лаврська дзвіниця — найвища дзвіниця Києво-Печерської лаври, одна із найвищих будівель Києва.
Дзвіниця являє собою восьмигранну чотирьохярусну башту із позолоченим куполом. Діаметр основи дзвіниці — 28,8 м, товщина стін 1-го ярусу — 8 м. Глибина фундаменту з гранітних плит перевищує 7 м. Висота — 96,52 м. Перший ярус Великої дзвіниці оброблено під руст, другий оздоблено 32 дорічними колонами, які стоять групами між вісьмома вікнами. Третій ярус оточений 16 іонічними колонами, по дві між вісьмома арками. Четвертий ярус (висота 22,42 м) оформлений групами легких римсько-коринфських напівколон. Для будівництва дзвіниці була використана класична схема ордерної архітектоніки, відома ще з споруди римського Колізею. У будівлі спостерігаються лише деякі елементи барокового стилю: спарені колони, розкріплені карнизи, обриси завершення глави. Тут були розташовані 13 дзвонів вагою близько 6 тисяч пудів. Серед них «Успенський» вагою 1000 пудів та найбільший розміром у 1636 пудів. Збереглися 3 невеликі дзвони: «Безіменний», «Балик», «Вознесенський».
Марії́нський пала́ц у Києві зведено в 1750-1755 роках за зразком палацу, який проектував Вартоломей Растреллі для Олексія Розумовського, фаворита та фактичного чоловіка імператриці Єлізавети Петрівни. Під час відвідування Києва 1744 року Єлизавета сама обрала для нього місце.
У незалежній Україні в Маріїнському палаці проходять урочисті державні події — нагородження, прийоми, вручення вірчих грамот послами іноземних держав, саміти і зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні.
Палацовий комплекс має строго симетричну композицію. Головний двоповерховий корпус і одноповерхові бічні флігелі утворюють широке подвір'я. Архітектура палацу вирішена у стилі бароко: чітке планування, виразне компонування об'ємів, багата пластика фасадів, що проявилася в пишних формах коринфського ордера, рустуванні стін, розкреповці карнизів, ажурному парапеті і ліпленні наличників вікон. У фарбуванні палацу використані типові для українського бароко кольори: бірюзовий для стін, світло-жовтий для колон та карнизів, білий для ліплення і балюстрад. Все це надає споруді святкового й урочистого вигляду.
Барокова архітектура західноєвропейського зразка
Архикатедра́льний собо́р свято́го Ю́ра у Львові — монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744-1762), вважався головною святинею українських греко-католиків.
Розташований на Святоюрській горі. Висота над рівнем моря — 321 метр.
.
Домініканський собор, тепер греко-католицька церква Святої Євхаристії – велична архітектурна пам’ятка пізнього бароко з оригінальним скульптурним оздобленням.
Монастир домініканів на цьому місці заснували ще у XIII столітті на прохання дружини українського князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції, яка була католичкою і на чужині тужила за своєю вірою. Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі.
У цьому костелі і на площі перед ним 1559 року розігралася справжня війна за наречену з використанням артилерії і всіх тонкощів військової стратегії. Магнат Лукаш Ґурка добивався видачі з монастиря своєї, які він уважав, законної дружини – найбагатшої спадкоємиці Речі Посполитої, Гальшки Острозької, яка заховалася за стінами домініканського монастиря. Під час військових дій на декілька тижнів припинилася вся торгівля у Львові, а роздратований король наказав припинити війну. Врешті було перерізано водотяг, що вів до монастиря, і таким чином облога закінчилася: Гальшку видали Лукашеві.
Бу́чацька ра́туша — унікальна пам'ятка архітектури середини ХVІІІ століття в м. Бучачі Тернопільської області. Зведена 1750 (1751, або близько 1743—1758) р., за іншими даними — час невідомий). Легенда оповідає про те, що фундатор ратуші хотів, щоб вона була вищою від львівської Вежі Корнякта. Після 1920 р. будівлю віддали під житло та крамниці. 1982—1992 рр. у ній діяли районний історико - краєзнавчий музей і дитяча художня школа.
Домашнє завдання: