Виконання сільськогосподарських робіт на колісних тракторах з потужністю двигуна до 73,5кВт.

Оранка – це поверхневий обробіток ґрунту. Її суть полягає в обертанні ґрунту так, щоб верхній шар із порушеною структурою і рослинними рештками був покладений на дно борозни, а нижній, структурний, опинився на місці верхнього. Відвальна оранка – це найпоширеніший вид оранки. Її різновидами є ярусна оранка, а також оранка з одночасним утворенням переривчастих борозен або лунок. На оранку припадає в сільському господарстві 30 % затрат механічної енергії. Агротехнічні вимоги. Оранку проводять на глибину, що передбачається технологією вирощування культури, але не менше як на 20–22 см (за меншого орного шару – на його повну глибину з ґрунтопоглиблювачем 1–2 рази за ротацію сівозміни). Оранка має бути прямолінійною, без огріхів, із повним обертанням пласта, добрим приорюванням стерні бур’янів і добрив. Відхилення по глибині не має перевищувати ±1 см (а за нерівномірного рельєфу до ±2 см).

Комплектація і підготовка агрегата. Орний агрегат комплектується насамперед залежно від конкретних вимог, що висувають до оранки під певну культуру в заданих умовах.

Склад агрегата залежить від розмірів і профілю поля, типу трактора, ґрунтових

й інших умов. Оранка – енергоємний процес, який треба виконувати потужними

тракторами й широкозахватними плугами, особливо на довгих гонах – понад 400–

500 м.

Трактори потужністю до 73,5 кВт комплектують навісними 3-корпусними плугами ПН-3-35 та його модифікаціями, а також плугами-лущильниками ПЛН-4-35 та

його модифікаціями. На замовлення споживача плуги виготовляють із різними

корпусами:

• швидкісними з робочою поверхнею культурного типу для роботи на швидкості 9–12 км/год;

• з корпусами для роботи на підвищених швидкостях 7–9 км/год;

• з корпусами для безвідвального обробітку ґрунту на швидкості 7 км/год;

• з гвинтовими корпусами для роботи на швидкості до 7 км/год, з вирізаними

корпусами, ґрунтопоглиблювачами й ін.

На перезволожених важких ґрунтах застосовують дискові 4-корпусні плуги

ПНД-4-35. Для двоярусної оранки на глибину до 36 см застосовують причіпні плуги ПЯ-3-35.

Готуючи орний агрегат, перевіряють робочі органи плуга, справність і комплектність вузлів і деталей, надійність їх кріплення до рами.

На регулювальних майданчиках перевіряють попереднє регулювання плуга. Перед

навішуванням плуга встановлюють довжину лівого розкосу навісного механізму для тракторів – 515 мм, плуг навішується за триточковою схемою. У разі

двоточкової схеми навісний механізм

установлюють у визначених місцях відносно поздовжньої осі трактора залежно від кількості корпусів плуга.

Регулювання орного агрегата. Регулювання орного агрегата полягає у встановленні потрібної кількості плужних корпусів, глибини оранки, ходу плуга у вертикальній і горизонтальній площинах. Носки лемешів установлюють на одній лінії так, щоб кінці польових дощок і п’ятки лемешів мали просвіт до 10 мм, відстань від носка лемеша передплужника до носка лемеша основного корпуса має бути 25– 30 см, а польовий обріз передплужника має бути в одній площині з польовим обрізом плужного корпуса. Глибина ходу передплужника під час оранки староорних земель дорівнює 10 см, на піщаних ґрунтах – 12, на цілинних – 8 см. Лезо дискового ножа пускають на 20–30 мм нижче від носка лемеша передплужника, а сам диск – на відстань 10–20 мм від польового обрізу плужного корпуса в бік поля (рис. 16.1). У фермерських господарствах активно застосовують начіпні плуги з поворотними корпусами марки PON-3-35, PON-4-40. Ці плуги агрегатуються з тракторами до 73,5 кВт

Підготовка поля та організація оранки. Готуючи поле, його очищають від соломи, розкидають гній, закидають ями, вносять добриво, вибирають напрямок оранки й спосіб руху агрегата, розбивають на загінки, проорюють контрольну борозну початку поворотних смуг, провішують і проорюють перший прохід.

Оранку виконують:

• всклад, коли обробляють від середини до бокових сторін, рухаючись із поворотом наліво, посередині поля – звальна борозна;

• врозгін, коли рухаються з поворотом наліво; загін обробляють від бокових

сторін до середини; по середині – розгінна борозна;

• комбіновано (на о

Робота орного агрегата в загоні. Агрегат виводять на поворотну смугу, вибирають швидкісний режим (для плугів зі звичайними корпусами – 5–8 км/год, а зі швидкісними – 12 км/год), на перших проходах проводять технологічні регулювання для забезпечення найкращої якості оранки. Глибина оранки в агрегатах із навісними плугами регулюється опусканням або підійманням опорного колеса. Рівномірність глибини ходу переднього і заднього корпусів установлюють зміною довжини верхньої тяги навісного механізму трактора. Злитість оранки регулюється вирівнюванням рами в горизонтальній площині, скороченням або видовженням правого розкосу навісного механізму. Розміщення плуга відносно стіни борозни регулюють зміщенням його відносно трактора, а також шляхом зміни колії трактора. Копіювання рельєфу ґрунту забезпечують установленням важеля гідравлічного розподільника трактора в коливальне положення. Слід запам’ятати, що орний агрегат працює стійко, якщо лінія тяги проходить через поздовжню вісь симетрії трактора.

Контроль якості оранки. Глибину оранки в процесі роботи заміряють у борозні, що утворюється останнім корпусом плуга. Якщо глибину виміряють одразу.Довжина і ширина загонів під час оранки Довжина загону, м Ширина загону, м 300–400 45–50 400–450 50–55 500–700 55–62 700–1000 62–74 1000–1300 75–85 16.2. Лущення після оранки, показники вимірювання зменшують приблизно на 20–25 % (на величину розпушування). Вимірюють глибину до 20 разів за зміну по діагоналі ділянки. Також лінійкою вимірюють гребенистість оранки. Гребенистість, ступінь заорювання добрива та бур’янів та інші показники оцінюють у відсотках до зайнятої площі (на практиці часто визначають візуально).

Лущення – обробіток ґрунту на невелику глибину. Передуючи оранці на зяб, воно проводиться одночасно зі збиранням або не пізніше ніж через два

дні після нього. Лущення проводять для боротьби з

бур’янами та запобігання пересиханню й ущільненню ґрунту. Проводячи лущення тракторами потужністю до 73,5 кВт, застосовують дискові гідрофіковані

лущильники ЛДГ-5, ЛДГ-10, плуги-лущильники лемішні 10-корпусні напівнавісні ПЛН-4-35 та їх модифікації, дискові борони марки БДН-3 та БДН-6,5, БДСТ-3,5А та їх модифікації. Глибину лущення ґрунту

дисковими знаряддями регулюють зміною кута атаки батареї і тиском на неї

Основний спосіб руху дискових знарядь – човниковий, але може використовуватися й діагональний.

Агротехнічні вимоги. Лущення стерні проводиться вслід або через 2–3 дні після збирання зернових і бобових культур дисковими лущильниками на глибину не менше як 6 см,

а лемішними – на 10–18 см (відхилення від середньої глибини ±2 см). На обробленому полі утворюється верхній шар із дрібногрудкуватою структурою, не має бути

огріхів, глибоких розгінних борозен

Боронування ґрунту – найпоширеніший, продуктивний, економічно вигідний

і ефективний спосіб знищення бур’янів у фазу білої ниточки, боротьби за збереження вологи в ґрунті, руйнування ґрунтової кірки, що безпосередньо впливає на

збільшення майбутнього врожаю.

Залежно від типу застосовуваних на бороні робочих органів існують два види

борін: зубова та пружинна. До першого виду належать традиційні зубові борони,

якими комплектують широкозахватні зчіпки.

Робочим органом зубових борін є зуби квадратного, круглого, прямокутного й

ромбоподібного перерізу. Зуби, що мають квадратну форму перерізу, загострюють несиметрично – одне ребро пряме, а решта – скошені.

Закріплюючи зуби на рамі, їх установлюють прямим ребром в одному напрямку, а борона може працювати у двох протилежних напрямках. Якщо борону встановлюють так, щоб працювали прямі ребра, то вона розпушує ґрунт на всю глибину ходу зуба. Якщо ж працюють скошені ребра, ґрунт розпушується тільки верхньою частиною зуба, до скошеної частини, а шар, що лежить нижче від скосу,

ущільнюється скосом зубів на глибину 3–4 см.

Борони з рамою зчіпки зазвичай з’єднують ланцюгами, які дають змогу кожній бороні самостійно копіювати поверхню поля. Сучасні зчіпки оснащені гідравлічною системою, вони мають транспортне й робоче положення, що забезпечує

хороший рівень маневрування за їх транспортування дорогами загального призначення.

Обробіток ґрунту зубовими боронами здійснюють на глибині до 10 см, під час

цього глибина борозен становить 3–4 см, а гребенистість поверхні ґрунту не перевищує 2,5 см. Регулювання активності робочих органів у таких машинах є проблематичним, бо все залежить від стану ґрунту й типу змонтованої борони.

Залежно від призначення борони класифікують за типом: важкі, легкі та середні

Прикочування ґрунту застосовують для подрібнення грудок, вирівнювання поверхні, ущільнення ґрунту, руйнування ґрунтової кірки, розпушування верхнього шару. Відповідно до призначення коткування й стану поля застосовують в агрегаті зі зчіпками кільчасто-шпорові котки ЗККШ-6, кільчасто-зубові ККШ-2,8, борінчасті КБН-3, водоналивні гладкі (різних діаметрів) ЗКВГ-1,4; СКГ-2. Ступінь розпушування і вирівнювання ґрунту залежить від тиску на 1 м ширини захвату, а також від швидкості руху агрегата. Для одночасного вирівнювання мікрорельєфу, культивації, подрібнення брил і прикочування ґрунту поширення набули комбіновані агрегати РВК-3. Основний спосіб руху агрегатів для прикочування й вирівнювання ґрунту – човниковий.

ПЕРЕДПОСІВНИЙ ОБРОБІТОК ҐРУНТУ

Основне призначення передпосівного обробітку ґрунту полягає в закритті

вологи, вирівнюванні поверхні, розпушуванні ґрунту, знищенні бур’янів і створенні оптимальних умов для одержання повних і дружних сходів сільськогосподарських культур.

Однією з основних операцій передпосівного обробітку ґрунту є культивація.

Культивація передбачає розпушування ґрунту, загортання добрив і гербіцидів, повне знищення бур’янів, утворення ложа для насіння. Перша культивація проводиться, коли ґрунт достигнув. Культивація ґрунту має бути рівномірною по глибині (відхилення не більше як ±1 см), нижній шар ґрунту не повинен вивертатися на поверхню поля, а грудки й камінці – виноситися на поверхню. На поверхні поля не мають залишатися сліди від коліс. Основний спосіб руху культиватора – човниковий, на коротких гонах, коли на поворотах унеможливлено виїзд за межі поля, – з перекриттям. Робочі органи найпоширеніших універсальних причіпних і навісних культиваторів КПС-4 для суцільного обробітку ґрунту – стрілчасті лапи із захватом 270 мм (передній ряд) і 330 мм (задній ряд), а також пружинні розпушувальні зуби, які встановлюють у три ряди. Для весняного передпосівного обробітку ґрунту під посів деяких просапних культур застосовують також просапні культиватори типу ГРН-3,9, УСМК-5,4, КРН-5,6 із набором стрілчастих лап, бритв, роторів і шлейф.

СІВБА ЗЕРНОВИХ, БОБОВИХ КУЛЬТУР,

ТРАВ І КОРМОВОЇ СУМІШКИ

Агротехнічні вимоги. Посів зернових має проводитися тільки насінням районованих сортів не нижче першого і другого класу.

Висів насіння повинен бути стійким. Допустиме відхилення від заданої норми висіву насіння становить ±3 %, а гранульованого добрива, яке висівається в рядки насіння, – ±10 %. Середня нерівномірність висіву окремими апаратами не має перевищувати для зернових 3 %, а для трав – ±8 %. Глибина висіву повинна відповідати

повній глибині передпосівної культивації, визначеної агротехнічними вимогами для

культури. Нерівномірність глибини сівби становить ±10 %. Приблизна глибина висіву насіння пшениці, жита, вівса, ячменю на легких ґрунтах – 5–5,5 см, на середніх

вологих – 2,5–3, сухих – 4–5, важких – 2, в зоні вітрової ерозії – 6–8 см. Поверхня ділянки має бути рівною, на поверхні, що піддається вітровій ерозії, – збережено на

менше як 60 % поживних решток.

Не допускається огріхів. Рядки повинні бути прямолінійними. Сівбу треба проводити в стислі строки, зазвичай за 3–4 дні, а на однім полі – за день.

Комплектація і підготовка агрегатів. Для сівби зернових, бобових і круп’яних культур тракторами потужністю до 73,5 кВт застосовують базову сівалку СЗ-3,6А та її модифікації (вузькорядну СЗУ-3,6, зернотрав’яну СЗТ-3,6, зернопресову СЗП-3,6, однодискову СЗО-3,6, сівалку з анкерними сошниками СЗА-3,6, рисову СРН-3,6, зернольонову СЗЛ-3,6 та ін.) з одночасним унесенням в рядки гранульованих мінеральних добрив. Для сівби по стерньовому фону застосовують сівалку-культиватор СЗС-2,1. Для одночасного висіву суміші з двох компонентів застосовують зернотрав’яні сівалки СЗТ-3,6, у яких є додатковий ящик зі зменшеними котушковими висівними апаратами для висіву насіння трав через окремі кілеподібні сошники, які забезпечують потрібну глибину висіву – 2–3 см. Також широко використовують одноопераційну сівалку AstraNovo-5,4.

Розрахунок вильоту маркера. За човникового способу руху агрегата для

направлення по сліду маркерів колеса (гусениці) трактора або слідопокажчика

потрібно точно розрахувати й установити виліт маркера, тобто відстань від крайнього сошника сівалки до слідоутворювача. За одиничної роботи агрегата виліт

маркера розраховується за спеціальними формулами.

Регулювання глибини висіву. Глибина загортання насіння залежить від глибини культивації, регулювання сівалки та швидкості її руху. На глибину ходу сошники сівалки СЗ-3,6, СЗУ-3,6, СЗТ-3,6 установлюють за допомоги регуляторів заглиблення та зміною стиску пружин на штангах. Якщо викручені гвинти й найменше стискання пружини, глибина ходу сошника буде мінімальною. Для сошників,

які йдуть по сліду трактора, стиск пружини збільшують.

Слід пам’ятати, що під час сівби важіль гідророзподільника трактора треба

переводити в нейтральне положення (олива в обох порожнинах гідроциліндра

заперте), а не в коливальному, як було в разі агрегатування сівалок застарілих

типів.

Перед регулюванням глибини ходу сошників гвинтовими стяжками встановлюють їх транспортний просвіт (180–190 мм).

Робота агрегата в загоні. Перший робочий прохід починається із заїзду серединою трактора на контрольну лінію поворотної смуги по лінії віх з опущеним

маркером.

На першому проході дуже важливо рівно провести агрегат. На другому і третьому перевіряють стикові міжряддя, глибину загортання насіння, особливо по

сліду колеса (гусениці), уточнюють норму висіву

Основний спосіб руху під час сівби – човниковий, але можуть застосовуватися загінний безпетлевий і з перекриттям проходів Водіння агрегата, крім першого проходу, здійснюється по сліду маркера. Бажано по довжині гону не зупиняти агрегат, бо в цих місцях, якщо не засіяти їх вручну, будуть просіви. Поворотні смуги засівають після закінчення сівби основної площі. Заправляють сівалки насінням механізовані автозавантажувачі АС-2УМ, УЗСА-40 або переобладнані під завантажувачі причепи 2ПТС-4, розкидачі 1РМГ

Контроль та оцінювання якості сівби. В процесі сівби контролюють стикові міжряддя, загортання насіння, прямолінійність рядків, норму висіву насіння і

добрива, просіви.

Відповідність фактичній нормі висіву можна визначити по довжині шляху сівалки, на якому висівається певна маса насіння, завантаженого у ящик.

Кінцеве оцінювання якості сівби проводять, коли появляться сходи, зазвичай

візуально. Просіви в захваті й на стиках агрегата засівають вручну, а великі ділянки – кінними сівалками

Догляд за посівами озимих зернових культур полягає в проведенні одного

ранньовесняного підживлення мінеральними добривами й однієї-двох обробок

отрутохімікатами від бур’янів і шкідників. За інтенсивної технології рекомендується проводити не менше як 3–4 підживлення азотними добривами, навіть і в період колосіння, і 4–6 обприскувань отрутохімікатами.

ДОГЛЯД ЗА КАРТОПЛЕЮ Основними агротехнічними вимогами в догляді за посівами картоплі є якісне виконання всіх технологічних операцій, які спрямовані на підтримання ґрунту розпушеним і чистим від бур’янів, і мінімальні можливості травмування рослин картоплі машинами, а також пошкодження шкідниками й хворобами. Обираючи заходи догляду, слід ураховувати способи й глибину садіння картоплі, особливості ґрунту, її стан під час обробітку, наявність бур’янів, ефективність застосування гербіцидів тощо. З метою зменшення кількості проходів тракторів, уникнення зайвого ущільнення міжрядь потрібно комплектувати комбіновані агрегати для суміщення двох і більше операцій. Боротьбу з бур’янами на гребенях посадки картоплі механічними знаряддями провадять у ранній період до появи двох-трьох листків. За глибини садіння бульб 12–15 см широкого поширення набув такий спосіб, за якого під час першого обробітку гребені зменшуються на 4–6 см, а за наступних – нарощуються. За садіння бульб на малу глибину (до 8 см) в попередньо нарізані гребені практикують знищення бур’янів разом із першим обробітком шляхом нарізання гребенів, тобто шляхом присипання бур’янів розпушеним ґрунтом. Перший обробіток картоплі проводять на 5–7-й день після садіння, а наступні – через 6–8 днів після попереднього обробітку

Секції культиваторів КРН-4,2Г, КОН-2,8 ПМ (рис. 18.2) обладнують стрілчастими

або двоярусними лапами, або підгортальними корпусами, які йдуть посередині

міжрядь і сітчастими боронами БСО-4 або профільними боронами, зуби яких розпушують ґрунт. На важких суглинистих ґрунтах за наявності ґрунтової кірки інколи

на секції культиватора встановлюють роторні борони БРУ-0,7. Останні можуть підвішуватися також до рами сітчастих борін.

Практикується застосування стрілчастих і двоярусних лап та з двома розпушувальними долотами.

На першому обробітку посівів картоплі борону БСО-4 регулюють так, щоб

зуби розпушували гребені на малу глибину 3–4 см. На другому обробітку сітчасту

борону опускають так, щоб гребені оброблялися на глибину 5–7 см і частково

розрівнювались, але ще лишалися орієнтиром для вимушеного третього досходового обробітку у разі випадання опадів.

Досходове розпушування часто поєднують з обприскуванням захисних зон

рядків гербіцидами. Для цього разом із культиваторами КОН-2,8 ПМ або КРН-4,2Г

на трактор начіплюють підживлювач-обприскувач ПОУ. На стрілчастих лапах, які

йдуть у міжрядді, за допомогою кронштейнів закріплюють бокові розпилювачі,

що обробляють схили й верхню частину гребенів. Обробка гербіцидами має бути

завершена за 3–4 дні до появи сходів

Третя операція – присипання сходів картоплі розпушеним ґрунтовим шаром

3–4 см за висоти рослин до 6 см – проводиться з метою знищення бур’янів і яєць

колорадського жука. Ця операція достатньо ефективна і відповідальна. Присипання виконують двоярусною лапою або сферичними дисками за руху культиватора

на підвищених швидкостях – 8–9 км/год.

Четверта операція – обприскування сумішшю пестицидів проти жуків і фітофтори. Найкращий результат одержують за переобладнання машини ПОУ у двоярусний варіант для обприскування кущів зверху й знизу під кутом 25–30° до горизонту.

П’ята, остання, операція – підгортання, інколи з підживленням (за потреби).

За появи личинок жуків другої генерації можна додатково провести обприскування.

УНЕСЕННЯ ПЕСТИЦИДІВ

Пестициди вносять до сівби, під час сівби та впродовж вегетації культур.

Внесення можна поєднувати з такими агрозаходами, як внесення добрив, ретардантів тощо.

Готують робочі розчини пестицидів, суспензій і емульсій агрегатами

«Темп», ЛПЖ-12, «Пемикс-1002» та

СЗС-10. Останні працюють у стаціонарних умовах.

Уносять розчинні пестициди машинами: ОН-400, ОПШ-2000 (рис. 18.3),

ОП-2000-1, ОМ-630, «СТЕП 2000/18»

(рис. 18.4), обприскувачем-підживлювачем ПОМ 630, у садах використовують ОПВ-1200, які агрегатуються з тракторами класу 1,4–2.

Сухі пестициди вносять обпилювачами ОШУ-50А, що агрегатуються

з колісними тракторами потужністю

до 73,5 кВт

Технологія робіт, пов’язаних з унесенням добрив, поєднує в собі навантаження, транспортування, підготовку (подрібнення, змішування), розвантаження і

саме внесення добрива.

Тверді органічні добрива на поверхні ґрунту розкидають розкидачами РОУ-6,

РТО-4, які агрегатують із колісними тракторами потужністю до 73,5 кВт. Завантаження розкидачів кузовного типу виконують фронтальними та грейферними навантажувачами ПБ-35, ПФП-1,2, ПЄА-1, ПЄ-0,85, ПФП-2.

Нерідкі органічні добрива на полі вносять роторними розкидачами безпосередньо з куп по 2–2,5 т, їх також можна вносити й розкидачами.

Забирання гноївки зі сховища, транспортування і розливання по полю виконують заправники-розкидачі РЖУ-3,6, РЖТ-4.

Мінеральні добрива вносять агрегатами, які комплектують залежно від місця

роботи, способу внесення та фракції добрив. Так, суцільне внесення сипких мінеральних добрив виконують розкидачами 1РМГ-4, РМГ-5, РУМ-5-0,5, РУМ-8Б, МВУ-8Б,

ССТ-10, РУМ-16, МРД-4 (рис. 20.1), які агрегатуються з колісними тракторами потужністю до 73,5 кВт.

Пневматичне завантаження, транспортування та розсипання по поверхні добрив проводять машиною АРУП-8, яка має ширину захвату 12–15 м, її продуктивність – 44 т/год.

Для внесення малих доз гранульованих і порошкоподібних мінеральних добрив

під час культивації й розпушування застосовують пристрій ПРВМ-14000-01 (рис.

20.2) до машини ПРВМ-3. Добрива вносять у дві стрічки за слідом крайніх розпушувальних лап.

ЗБИРАННЯ ЗЕРНОВИХ І ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР

Агротехнічні вимоги. Основна агротехнічна вимога до збирання зернових і

зернобобових культур полягає в тому, щоб зібрати їх у стислі строки.

Спосіб збирання і комплекс машин, які застосовують. Зернові та зернобобові культури збирають в основному двома способами – одно- і двофазним.

Однофазним способом збирають культури наприкінці воскової та за повної стиглості зерна, як правило, на одночасно достиглих і незасмічених ділянках, так само

збирають і низькорослі хліби. Двофазним способом насамперед збирають культури, що достигають нерівномірно:

просо, гречку, горох, овес; високостеблові соломисті хліби; посіви з

наявністю бур’янів або підсіяні травами, а також культури, що можуть

осипатися.

ЗБИРАННЯ КАРТОПЛІ

Агротехнічні вимоги. Збирати картоплю слід за повного достигання бульб,

показником чого є стадія початку відмирання гички. Збирання потрібно проводити в порівняно стислі строки (протягом 15–20 днів) і закінчити тоді, коли середня

добова температура повітря знижується, переходить позначку в +5 °С.

Способи збирання і комплекс машин. Основним способом збирання гички є

скошування її косарками-подрібнювачами КІР-1,5 або КІР-1,5Б, які обладнані бункерами. В останні роки гичку знищують обприскуванням хімічними препаратами

(десикація).

Існує три способи збирання картоплі: однофазний, двофазний і комбінований. За

однофазного способу збирання застосовують дворядні комбайни (ККУ-2А,

Fortschritt Е-665/6 і Е-667/2). За двофазного способу можливі два варіанти. За першого варіанта бульби викопують із чотирьох або шести рядків картоплекопачамивалкоутворювачами УКВ-2, а після підбирають комбайном ККУ-2А, обладнаним

підбирачем. За другого варіанта бульби викопують із двох рядків картоплекопачами КТН-2В, КСТ-1,4, а після збирають вручну або картоплезбиральним комбайном,

обладнаним активним лемешем. Вручну збирають також бульби ранньої картоплі

та картоплю на насіннєвих ділянках.

Комбінований спосіб збирання застосовують тоді, коли ґрунт не залипає і легко

просівається. Картоплю копають і бульби вкладають в борозни (між рядами невикопаної картоплі) валкоутворювачем УКВ-2, а після за допомогою комбайна ККУ-2А

викопують два рядки картоплі й одночасно із цим підбирають бульби, покладені

валкоутворювачем УКВ-2.

За всіх способів збирання бульби транспортують на сортувальні пункти

КСП-15Б або на очищувально-сортувальний комплекс К-750, а після сортування

закладають на зберігання

ЗАГОТІВЛЯ СІНА

Заготівля сіна складається з таких технологічних операцій: скошування або скошування з плющенням, ворушіння, згрібання прив’яленої трави у валки,

підбирання валків із подрібненням сіна (або пресування) і навантаження у транспортні засоби, вивезення на край поля, скиртування або завантаження у сховища, досушування активним вентилюванням.

Косять траву косарками КС-2,1, КСС-2,1, КРН-2,1, КДП-4,0, КТП-6, КПРН-3, СКТ-10.

Бобові трави з плющенням косять косарками-плющилками КПС-3, КПРН-3А,

КПС-5Г, Е-302, КПВ-3,0 (рис. 21.1).

Ворушать покоси та валки, утворюють валки та перекидають їх граблями

ГВК-6, ГВР-6 або Е-247/249, ГКП-600 (рис. 21.2).

З валків сіно складають у копиці машиною ПК-1,6А або в причіп. Скиртують

навантажувачем ПФ-0,5 або копицевозом КУН-10, на скиртуванні також застосовують скиртовоз СП-60, скиртоутворювач СПТ-60 або скиртувальний агрегат УСА-10.

Сучасні технології заготівлі сіна полягають у пресуванні, що покращує його

якість, транспортуванні і зберіганні.

Пресують сіно в тюки прямокутної форми прес-підбирачами ПСБ-1,6 «Киргизстан», К-442/1, у рулони сіно тюкують рулонними пресами ПРП-1,6. Об’ємна

маса тюків за вологості сіна до 20 % має становити 170–200 кг/м³, а за більшої –

110–150 кг/м³.

Також використовують комплекси машин закордонного виробництва для заготівлі сіна за різними технологіями. Наприклад, лінійка сінозаготівельної техніки

для технології пресованого сіна фірми KUHN може складатися із косарки-плющилки дискової FC303 RGC, ворушилки GF 642, граблів-валкоутворювачів роторних GA 4121 GM, прес-підбирача рулонного VB2160

ЗАГОТІВЛЯ СІНАЖУ

Сінаж – це корм, який готують із багаторічних трав та однорічних бобових і злакових трав прив’ялюванням їх до вологості 50–55 %, подрібненням на частки 20–

30 мм та ущільненим зберіганням у траншеях і баштах без доступу повітря.

Технологія приготування сінажу складається з таких послідовних виконуваних операцій:

• скошування і плющення трав;

• пров’ялювання і згрібання у валки;

• підбирання з одночасним подрібненням і навантаженням у транспортні засоби;

• перевезення та розвантаження у сховище;

• трамбування і надійне укриття.

Якість сінажу залежить від тривалості закладання маси на зберігання. Вона не

має перевищувати 4 дні.

Кормозбиральні комбайни КПІ-Ф-2,4А (рис. 21.6) і КПІ-Ф-30 призначені для

скошування зелених сіяних і природних трав та підбирання валків із цих пров’ялених трав, збирання кукурудзи й інших силосних культур з одночасним подрібненням і завантаженням у транспортні засоби.

Ці комбайни складаються з причіпного подрібнювача та змінних робочих органів: підбирача, жатки для трав, жатки для зрізування силосних культур суцільної

сівби, жатки для збирання кукурудзи рядкового посіву.

Широкий діапазон величини подрібнення частинок дає змогу використовувати

рослинну масу для безпосереднього згодовування тваринам, приготування силосу,

сінажу, гранульованих і брикетованих кормів, трав’яного борошна.

Для подрібнення зерен кукурудзи у восковій і повній стиглості комбайни додатково укомплектовують рекатером. Агрегатуються комбайни з тракторами потужністю до 73,5 кВт.

ЗАГОТІВЛЯ СИЛОСУ

Силос – це соковитий корм, поживні речовини якого консервуються продуктами молочного бродіння. Силос у наших умовах готують із кукурудзи, соняшнику, різнотрав’я (ранній силос) та інших культур. Основною силосною культурою є кукурудза, яку вирощують

за інтенсивною технологією

Технологія заготівлі силосу складається з таких операцій:

• скошування, подрібнення та завантаження в транспортні засоби зеленої

маси (комбайни КСС-2,6, КС-1,8, навісний подрібнювач кукурудзи на силос

МС 90S Twin (рис. 21.7);

• закладання силосу в траншеї й ущільнення. Траншеї можуть бути трьох типів – надземні, напівзаглиблені й заглиблені (

РОЗДАВАННЯ КОРМІВ

На малих фермах, де тримають велику рогату худобу, для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, роздавання кормів, прибирання гнойових проходів використовують різні агрегати. Зокрема, агрегат для навантаження і роздавання кормів

ПРК-Ф-0,4-6.

Основні складники агрегата ПРК-Ф-0,4-6: трактор марки Т-30ТС, кормороздавач

РММ-Ф-6, грейферний завантажувач марки ПГК-Ф-0,4 з бульдозерною лопатою.

Під час самозавантаження агрегата на перевалкових майданчиках і в траншеях

тракторист має під’їхати до місця зосередження корму, зупинити агрегат і перевести завантажувач у робоче положення; завантажити корм у кузов кормороздавача рівномірно по всій його площі, але простір над поперечним конвеєром має

бути вільним від корму. Після закінчення завантаження завантажувач переводять

у транспортне положення, у разі потреби очищають майданчик або дно траншеї

від решток корму за допомогою бульдозерної лопати; переводять бульдозерну

лопату в транспортне положення й установлюють фіксувальний палець

Кормороздавач тракторний універсальний КТУ-10А (рис. 21.10) застосовують для транспортування і роздавання

на ходу в годівниці на один або два боки

подрібненої зеленої маси, силосу, сінажу,

жому окремо або в суміші з іншими кормами. Роздавання кормів проводиться у

літніх таборах, на вигульних майданчиках і

в типових тваринницьких приміщеннях із

висотою і шириною дверного отвору не

менш як 2600 мм та відстанню між годівницями 2,2 м, висотою не більш як 0,75 м.

Роздавач кормів мобільний малогабаритний РММ-Ф-6 за будовою подібний до кормороздавача КТУ-10А, тільки одновісний, місткість кузова до 6 м³. Може

застосовуватися в приміщеннях із шириною кормового проходу не менш як 1400 мм

і висотою годівниць не більш як 0,7 м. Агрегатується з тракторами класу 0,6.

Роздавач-змішувач причіпний РСП-10 розрахований на приймання, змішування, транспортування та рівномірне роздавання одержаної кормосумішки на

фермах великої рогатої худоби, а також на відгодівельних майданчиках на 5, 10,

20 тис. голів. Агрегатується з тракторами потужністю до 73,5 кВт. Вантажність – 4 т.

Кормороздавач КУТ-ЗА причіпний пересувний із роздаванням кормів на

один бік. Застосовують для змішування, перевезення та роздавання сухих і напіврідких кормів. Агрегатується з тракторами потужністю до 73,5 кВт. Місткість бункера – 3 м³. Продуктивність – до 13 т/год.

Мобільний роздавач-навантажувач гранул у годівниці РЗГ-5 призначений для транспортування та роздавання гранульованих кормосумішок на вівцефермах і комплексах. Є модифікації на базі трактора потужністю до 73,5 кВт. Має

раму, бункер, механізм подачі гранул, дозувальний пристрій, привод робочих органів, гідросистеми. Продуктивність – до 15 т/год.

КОМПЛЕКС МАШИН ДЛЯ ЗРОШЕННЯ

І ПІДГОТОВКА ЇХ ДО РОБОТИ

Зрошення проводять декількома способами:

• поверхневим, коли вода розподіляється на поверхні ґрунту самопливом,

просочується в ґрунт по борознах, смугах або завдяки затопленню;

• підземним, коли вода подається по трубах або дренах, а кореневмісний шар

зволожується шляхом капілярного підіймання вологи;

• дощуванням, коли зрошувальна вода подається машинами у вигляді дощу,

зволожуючи ґрунт, рослини та повітря в зоні розміщення рослин;

• крапельним упродовж усього вегетаційного періоду (застосовують за інтенсивних технологій у садівництві, виноградарстві та овочівництві).

Найпоширенішими способами зрошення є поверхневий і дощування.

Дощувальні машини можуть працювати на стаціонарі та в русі. У зрошувальному землеробстві України переважно застосовують морально застарілі широкозахватні дощувальні машини «Фрегат», ДДА-100МА, «Дніпро». На сьогодні ПАТ «Завод

“Фрегат”» здійснює виробництво сучасних широкозахватних дощувальних машин

фронтального і кругового переміщення із забором води із закритої зрошувальної

мережі. Підприємство виготовляє ці машини на замовлення сільгоспвиробників.

КРАПЕЛЬНЕ ЗРОШЕННЯ

Крапельне зрошення – це спосіб зрошення, за якого воду й добрива подають

за допомогою спеціальних дозаторів-крапельниць безпосередньо до кореневої

системи рослини.

Система крапельного зрошення складається з головного

водозабірного вузла (помпової

станції), гідроциклона, піщаного

та сітчастого фільтрів, магістрального, з’єднувального та поливного трубопроводів, регулятора тиску й манометра (рис. 22.5). Для

можливості внесення добрив під

час зрошування систему обладнують гідропідживлювачем.

При роботі системи крапельного зрошення вода помпою (1)

подається до гідроциліндра (2),

у якому відбувається відокремлення великих механічних домішок. Після цього вода подається до піщаного фільтра (3), у якому відбувається очищення її від дрібних механічних й органічних домішок. Сітчастий фільтр (4) запобігає надходженню піску в трубопроводи. Далі

вода під тиском, який контролюється манометром (12), по магістральному, розподільчому і поливному трубопроводах подається до кожної рослини через крапельниці й поступово зволожує ґрунт у прикореневій зоні рослини. Витрати води

контролюються лічильником (11).

Переваги крапельного зрошення:

• значна економія води й затрат праці (у 1,5–3 рази);

• можливість зрошення ділянок з чітко вираженими мікро- і макрорельєфом

неправильної форми з різною водопроникністю ґрунту;

• відсутність вторинного солончакування ґрунтів;

• можливість зрошення з місцевих джерел, які мають невеликий об’єм.