ПАТОЛОГІЯ БІЛОЇ КРОВІ

Кафедра патофізіології НМУ імені О.О.Богомольця Доцент Репецька Г.Г.

ЛЕЙКОЦИТОЗ – збільшення кількості лейкоцитів в одиниці об`єму крові вище норми � (> 9·10⁹/л )

Нормальна кількість лейкоцитів

4 ·10⁹ - 9·10⁹/л крові

Етіологічні фактори

• фізічні
• хімічні
• біологічні

�КЛАСИФІКАЦІЯ ЛЕЙКОЦИТОЗІВ� за причинами розвитку�

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛЕЙКОЦИТОЗІВ

Класифікація лейкоцитозів� за патогенезом

-

А . РЕАКТИВНИЙ.

Внаслідок збільшення утворення лейкоцитів в кістковому мозку у відповідь на інші патологічні процеси (запалення).Супроводжується збільшенням молодих форм лейкоцитів (зсув вліво)

В. ПРИ ПУХЛИННИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ CИСТЕМИ КРОВІ (ЛЕЙКОЗИ)

• А.ПЕРЕРОЗПОДІЛЬЛНИЙ.Виникає внаслідок перерозподілу лейкоцитів із пристінкового пулу в циркулюючий. Це нейтрофілий лейкоцитоз, без зсуву вліво. Може бути викликаний стимуляцією симпатичної нервової системи, після вживання їжі та ін.
• В. Внаслідок згущення крові.

Абсолютний

Відносний

Реактивний лейкоцитоз

Механізми реактивного лейкоцитозу:

• збільшення утворення лейкоцитів у відповідь на дію стимуляторів лейкопоезу
• збільшення виходу лейкоцитів із резервного пулу червоного кісткового мозку в кров (підвищення проникності судин)

Стимулятори лейкопоезу – це КСФ, що утворюються у відповідь на медіатори запалення (Іл 1, Іл5, Іл7, ФНП) макрофагами та іншими клітинами (ендотелієм, фібробластами, Т-лімфоцитами), в кістковому мозку -стромальними клітинами.

ЛЕЙКОЦИТАРНА ФОРМУЛА (%)

Класифікація лейкоцитозів

за збільшенням абсолютної

кількості окремих форм лейкоцитів

• нейтрофілія
• еозинофілія
• базофілія
• лімфоцитоз
• моноцитоз

Нейтрофільний лейкоцитоз

• гнійно-запальні процеси (абсцеси, флегмони, сепсис)
• важкого кисневого голодування (гостра крововтрата, гострий гемоліз)
• ендогенні інтоксикації (уремія)

Еозинофільний лейкоцитоз

• алергійні реакції I типу за Кумбсом і Джеллом
• гельмінтози
• хронічний мієлолейкоз

Базофільний лейкоцитоз

• хронічний мієлолейкоз
• гемофілії
• хвороба Вакеза (поліцитемія)

Лімфоцитарний лейкоцитоз

• гострі інфекційні захворювання (коклюш, вірусний гепатит)
• хронічні інфекційні хвороби (туберкульоз, сифіліс, бруцельоз)
• хронічний лімфолейкоз

Моноцитарний лейкоцитоз

• хронічні інфекції (туберкульоз, бруцельоз)
• інфекційний мононуклеоз
• інфекції, що викликані рикетсіями і найпростішими (висипний тиф, малярія)

ЛЕЙКОЦИТАРНА ФОРМУЛА (%)

Ядерні лейкоцитарні зсуви

• Реактивний лейкоцитоз супроводжується появою в крові молодих форм лейкоцитів. Це має назву ядерний лейкоцитарний зсув вліво. Чим інтенсивніший лейкопоез, тим більший лейкоцитоз і тим більше молодих клітин, більш значний зсув вліво.

​

М-бласт Промієлоцит Мієлоцит Юний Паличкояд. Сегментояд

ВИДИ НЕЙТРОФІЛЬНИХ ЗСУВІВ�лейкоцитарної формули

ЛІВОРУЧ

• регенеративний
• гіперрегенеративний
• регенеративно-дегенеративний
• дегенеративний

​

ПРАВОРУЧ

Зсув праворуч

(Всі ці зсуви стосуються лише гранулоцитів.)

Але тоді праворуч – ? Адже після сегментоядерних вже немає гранулоцитів. Справа в тому, що Арнет і Шиллінг, які розробили поділ лейкоцитів на класи, поділяли сегментоядерні ще на 4 підкласи, в залежності від кількості сегментів в ядрі. І тоді зсув праворуч – це збільшення гіперсегментрованих нейтрофілів. (наприклад, це дуже характерно для В12-фолієво дефіцитних анемій).

При цьому можливо

зменшення паличкоядерних.

ЛЕЙКОПЕНІЯ –�зменшення загальної кількості лейкоцитів у крові нижче від 4 Г/л (4•10⁹ у 1 л)�

Класифікація лейкопеній

за механізмом виникнення

1. Абсолютна, або справжня
1. зменшення утворення лейкоцитів
2. зниження виходу з кісткового мозку
3. підвищене руйнування
4. підвищене виділення з організму

2. Відносна, або несправжня (перерозподільна або гемодилюційна)

Класифікація лейкопеній за походженням

1. набуті - обумовлюються дією
1. фізичних (іонізуюча радіація),
2. хімічних (бензол, цитостатики, лікарські препарати),
3. біологічних (віруси гепатиту, інфекційного мононуклеозу)
4. імунних факторів;

2. спадково обумовлені: нейтропенія Костмана, синдром "ледачих лейкоцитів", циклічна нейтропенія.

Агранулоцитоз - клініко-гематологічний синдром, який характеризується зменшенням вмісту нейтрофілів нижче 0,75•10⁹/л при зменшенні загальної кількості лейкоцитів нижче 1,0•10⁹/л.

В основі розвитку цього явища лежать два механізми:

а) мієлотоксичний (ушкодження червоного кісткового мозку);

б) імунний (руйнування клітин гранулоцитарного ряду антилейкоцитарними антитілами). (Алергічні реакції 2 типу за Кумбсом та Джелла)

Алейкія — ураження кісткового мозку з різким пригніченням і навіть повною відсутністю мієлопоезу і лімфопоезу.

Аліментарна токсична алейкія розвивається внаслідок харчування зерном, що перезимувало на полі і заражене пліснявими грибами, які утворюють токсичні речовини (спорофузарин).

При цьому спостерігається панцитопенія — різке зменшення кількості лейкоцитів (алейкія), еритроцитів (анемія) і тромбоцитів (тромбоцитопенія). Усунення захисної функції лейкоцитів зумовлює виникнення некротично-запальних уражень.

Класифікація лейкопеній

за зменшенням абсолютної кількості окремих форм лейкоцитів

• нейтропенія
• еозинопенія
• лімфопенія
• моноцитопенія

Г Е М О Б Л А С ТО З И

Гемобластоз — клональна пухлинна хвороба, яка виникає з кровотворних клітин

​

Найпоширенішими видами гемобластозу є лейкоз, лімфома та лімфогранульоматоз.

​

Гемобластози – це пухлина, а пухлина – типовий патологічний процес, тому всі загальні особливості пухлин притаманні і пухлинам з клітин крові.�

• Етіологія – фізичні, хімічні, біологічні (віруси) фактори
• Поділ безмежний та неконтрольований
• Втрата здатності до диференціювання, зміна морфологічних,біохімічних та ін. ознак, втрата функції(анаплазія)
• Здатність утворювати лейкозні інфільтрати в інших органах (аналог метастазування)
• Пухлинна прогресія (нестабільність геному, перехід моноклонової стадіх в поліклонову, втрата чутливості до лікарських препаратів та ін.)
• Механізми канцерогенезу – активація протоонкогенів (мутації, транслокації, віруси),поява онкобілків, що є стимуляторами поділу; та зняття інгібіторних впливів

​

К Л А С И Ф І К А Ц ІЯ ГЕМОБЛАСТОЗІВ�ВООЗ, 1999 р.

І Мієлоїдні новоутворення:

1. мієлопроліферативні хвороби: хронічний мієлолейкоз, хронічний нейтрофільний лейкоз, хронічний еозинофільний лейкоз, справжня поліцитемія, есенціальна тромбоцитемія;
2. мієлодиспластичні синдроми: рефрактерна анемія з кільцеподібними сидеробластами і без них, з надлишком бластів;  
3. гострий мієлоїдний лейкоз.

ІІ Лімфоїдні новоутворення:

1. пухлини з В-клітин;  
2. пухлини з Т- і NK-клітин;
3. лімфогранульоматоз (лімфома, або хвороба Ходжкіна).

ІІІ Плазмоцитні пухлини:

1. плазмоклітинна мієлома;
2. плазмоцитома.

IV Пухлини з базофільних гранулоцитів (тучних клітин), гістіоцитів і дендритних клітин.

Л Е Й К О З

Лейкемія (білокрів’я, надмірна кількість клітин білої крові) захворювання вперше описане Р.Вірховим в 1845 р.

Лейкоз — пухлина, що виникає з кровотворних клітин кісткового мозку.

Визначальною ознакою є клітини, що складають морфологічний субстрат лейкозу

К Л А С И Ф І К А Ц І Я Л Е Й К О З І В�за кількістю лейкоцитів у крові:

• лейкопенічні, (кількість лейкоцитів менша ніж 4 Г/л);
• алейкемічні з нормальним вмістом лейкоцитів

4-9 Г/л;

• сублейкемічні (вміст лейкоцитів від 9 Г/л до 

50 Г/л);

• лейкемічні з вмістом лейкоцитів більше за 50 Г/л (може бути 200-500 Г/л і більше).

Лейкози поділяють на гострі та хронічні

• При всіх лейкозах (як гострих, так і хронічних) першою клітиною, що перетворилася на пухлинну, є клітина – попередник (1-4 класів). Така клітина отримала здатність до неконтрольованого безмежного поділу. А буде цей лейкоз гострим чи хронічним, залежить від того, зберегли ці пухлинні клітини здатність до диференціювання (хронічний лейкоз), чи втратили здатність до диференціювання (гострий лейкоз)

Гострий лейкоз — це злоякісна пухлина, яка складається з клітин I, II, III, IV класів гемопоезу, що втратили здатність до дозрівання

Картина крові при гострих лейкозах

• В периферичній крові при гострому лейкозі наявні клітини, притаманні нормальній картині крові (сегментоядерні, паличкоядерні) + додаються бласти (більше 20%, і кількість їх збільшується ). При цьому відсутні проміжні дозріваючі клітини, бо пухлинні бласти не диференціюються). Така особливість картини крові отримала назву лейкемічний провал

ЛЕЙКОЦИТАРНА ФОРМУЛА (%)

Хронічний мієлолейкоз

ЛЕЙКОЦИТАРНА ФОРМУЛА (%)

Хронічний лейкоз — пухлина, що зберегла здатність до диференціювання, складається переважно з дозріваючих і зрілих клітин V та VI класів

Хронічний мієлолейкоз поділяють на типовий ХМЛ з Рh^'-хромосомою (90 -95%) та атиповий без Рh^'–хромосоми

• Причиною ХМЛ є реципрокна транслокація генів між 22 та 9 хромосомами, в результаті чого утворюється химерний ген BCR- ABL. Його продукт (білок р210) має тирозинкиназну активність, включає сигнальний шлях, що стимулює клітинний поділ. Окрім того, він блокує репаративні ферменти, тим самим сприяє нестабільності геному і пухлинній прогресії. Виходячи із цього, була розроблена таргетна терапія, що дозволяє специфічно блокувати  цю активність. Інгібітори тирозинкиназ можуть сприяти повній реміссії ХМЛ.

Пухлинна прогресія про лейкозах

• Пухлинна прогресія при лейкозах приводить до переходу моноклонової стадії хронічного лейкозу до поліклонової. При ХМЛ (або ХЛЛ) це може проявитися бластним кризом: з’являються клони, що втратили здатність до диференціювання, і тоді в периферичній крові з’являються бласти (у кількості ≥ 20%).Це фінальна стадія розвитку лейкозу, із швидким прогресуванням

Пухлинна прогресія

Ще одним проявом пухлинної прогресії при лейкозах є пригнічення здорових ростків гемопоезу. Це приводить до зменшення кількості здорових

лейкоцитів, анемії, тромбоцитопенії, лімфопенії (при мієлолейкозах) з відповідними клінічними наслідками.

Проявом прогресії є також поява лейкозних інфільтратів (аналоги метастазів) в різних органах та тканинах.

Пухлинна прогресія

Таким чином, прояви пухлинної прогресії при лейкозах:

• Перехід із моноклонової стадії в поліклонову
• Пригнічення здорових ростків гемопоезу
• Бластний криз при хронічних лейкозах
• Поява лейкозних інфільтратів
• Зміна морфологічних, біохімічних та ін. властивостей лейкозних клітин
• Втрата чутливості до лікарських препаратів

Хронічні лімфопроліферативні захворювання

• ХЛЛ
• Волосатоклітинний лейкоз
• Множинна мієлома
• Макроглобулінемія Вальденстрема
• Лімфома Ходжкіна
• Неходжкінскі лімфоми

​

​

Хронічний лімфолейкоз поділяють на хронічний� В- і Т-клітинний лейкози, що складаються зі зрілих В- і Т-лімфоцитів

Тіні Боткіна-Гумпрехта при ХЛЛ

Волосатоклітинний лейкоз

Генетичні аспекти лімфолейкозів.

• Делеція довгого плеча 11хромосоми (ген атаксії-телеангіоектазії, участь у контролі поділу клітин)
• Трисомия 12 хр, делеція 11, 13, 17 (р53)
• 14 хр – ген важких ланцюгів Ig (IgH) – 60-70% серед ХЛЛ

Лімфома — загальна назва пухлин, що утворюються з лімфоїдних клітин, які містяться переважно поза кістковим мозком (у лімфатичних вузлах, селезінці, скупченні лімфоїдної тканини в різних органах, наприклад, у кишках, носових пазухах та ін.). Мають здебільшого локальний ріст з подальшим ураженням кісткового мозку (лейкемізація лімфоми)

Лімфогранульоматоз

(лімфома Ходжкіна) –

злоякісна пухлинна хвороба лімфатичної системи з утворенням у лімфатичних вузлах поліморфноклітинних гранульом, в яких містяться атипові багатоядерні клітини Березовського—Ріда—Штернберга.

Всі інші лімфоми називають неходжкінськими.

Лімфома Ходжкіна

Клітини Березовського- Ріда-Штернберга

Лімфома Беркітта

• Лімфома Беркітта – належить до неходжкінських лімфом, розвивається із В- лімфоцитів. Дуже агресивна, має найбільш швидкий ріст серед пухлин людини (приблизний час подвоєння маси – 24 год) Етіологічним фактором є вірус Епштейна-Барр та транслокація гена C-myc з 8 хромосоми на 14, під ген важких ланцюгів Ig. Ендемічна форма пов’язана з вірусом Епштейна-Барр

Лімфома Беркітта

Парапротеінемічні гемобластози (лейкози)

• Пухлини із В-лімфоцитів, які диференціюються по плазмоцитарному типу, та плазматичних клітин, при збереженій здатності плазматичних клітин продукувати у великій кількості Ig або їх фрагменти – парапротеіни (вся маса пухлинних клітин виробляє один вид Ig. Нормальний лімфопоез та функція імунної системи пригнічені).
• До таких гемобластозів належать мієломна хвороба(плазмоцити в кістновому мозку), макроглобулінемія Вальденстрема (продукуються IgM), хвороба важких ланцюгів. 

Лейкемоїдні реакції – різке збільшення у крові кількості незрілих форм лейкоцитів, чим вони подібні до лейкозу. Проте відрізняються від нього:

а) етіологією (причина відома - часто інфекційні хвороби);

б) патогенезом (немає злоякісної трансформації);

в) мають зворотний характер.