Дніпровський державний медичний університет

Гістологія, цитологія та ембріологія

ЕНДОКРИННА СИСТЕМА

Ілюстративний матеріал до лекції

для студентів медичних закладів вищої освіти

​

​

Спеціальності: 222 «Медицина»

221 «Стоматологія»

225 «Медицина психологія»

​

​

​

Дніпро - 2025

​

2

Цукровий діабет –

неінфекційна пандемія

ХХІ століття

​

​

Перше місце у структурі ендокринної патології.

У світі зараз страждають від цукрового діабету – 446 млн.

В Україні в 2020 році зареєстровано 1,6 млн. хворих.

Цукровий діабет є однією з провідних причин ранньої інвалідизації і високої смертності.

У пацієнтів з ЦД ризик розвитку ниркової недостатності, втрати зору, ішемічної хвороби серця, гангрени зростає у 12-20 разів.

Статистика ендокринної патології

Друге місце у структурі ендокринної патології – захворювання щитоподібної залози. Протягом останнього десятиліття:

- зростання числа пацієнтів з втратою працездатності на 40%;

- зростання захворюваності на вузловий зоб – на 22%;

- рак щитоподібної залози виявився у 2 рази частіше;

- гіпотироїдний стан у пацієнтів похилого віку зріс до 26%.

3

Ендокринна система: загальні принципи

Ендокринна система – сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які виділяють гормони у внутрішнє середовище організму, взаємодіють з клітинами-мішенями та змінюють режим їх функціонування.

​

Гормон – біологічно активна речовина, яка виділяється у внутрішнє середовище ендокринною клітиною, зв'язується з рецепторами клітин-мішеней і змінює її функціональну активність.

4

Ендокринна система: загальні принципи

Типи гормональної регуляції:

1. Дистантна

Секреція гормону відбувається у внутрішнє середовище, далі гормони надходять в систему загального крообігу, клітини-мішені можуть перебувати як завгодно далеко від ендокринної клітини

2. Паракринна

Продуцент гормону і клітина-мішень розташовані поряд, молекули гормону досягають мішені шляхом дифузії в міжклітинній речовині

3. Аутокринна

Клітина-продуцент гормону є в той же час власною мішенню.

5

Ендокринна система: загальні принципи

Принцип зворотного зв’язку

Вплив гормона на клітину-мішень призводить до посилення продукування нею певних хімічних речовин.

Підвищення концентрації останніх у внутрішньому середовищі організму стає сигналом до пригнічення діяльності ендокриноцита.

ефект дії гормонів може проявлятись не лише у посиленні,

але й у пригніченні діяльності клітин та їх систем.

6

Ендокринна система: загальні принципи

Типи гормонів за хімічною будовою:

• олігопептиди (нейропептиди);
• поліпептиди (інсулін);
• глікопротеїни (тиреотропін);
• аміни (адреналін, норадреналін, серотонін);
• похідні тирозину (трийодтиронін, тироксин);
• стероїди (альдостерон і кортизол);
• ретиноїди (похідні віт. А);
• ейкозаноїди (простагландини, простацикліни).

Ендокринна клітина

Для ендокринних клітин, які синтезують пептиди і білки характерна добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка, розвинений комплекс Гольджі.

Для клітин, що синтезують стероїдні гормони, Т4, Т3, характерна добре розвинена гладка ендоплазматична сітка.

Клітина накопичує секрет в цитоплазмі у вигляді включень – гранул

Ендокринні клітини знаходяться в тісному контакті з кровоносними капілярами фенестрованого типу

Механізми взаємодії гормонів з клітиною-мішенню

Ендокринна система: класифікація

Ендокринна система: ієрархія

Ендокринна система: гіпоталамус

Гіпоталамус поєднує нервову і гуморальну (гормональну) регуляції діяльності основних вісцеральних систем організму.

Ендокринна система: гіпоталамус

Гіпоталамус поєднує нервову і гуморальну (гормональну) регуляції діяльності основних вісцеральних систем організму.

Вазопресин

призводить до скорочення гладких міоцитів судинної стінки, зумовлюючи цим підвищення тиску крові.

 зменшує сечовиділення завдяки посиленню реабсорбції води у нирках (інша назва –антидіуретичний гормон).

Окситоцин

викликає скорочення гладких міоцитів матки і молочної залози. 

Гормони по аксонах опускаються у задню частку гіпофізу – нейрогіпофіз,

де накопичуються у  розширеннях аксонів  - тільцях Херінга –

виводяться у кровообіг через аксовазальні синапси

Нейросекреторні клітини ядер середнього гіпоталамуса виробляють дві групи гормонів —  ліберини і статини, �які впливають на клітини передньої частки гіпофіза:

ліберини стимулюють, а статини пригнічують продукцію їхніх гормонів (фізіологічні антагоністи).

Ліберини і статини об'єднують під спільною назвою рилізинг-факторів (від анг. to release— звільняти, випускати).

Ендокринна система: гіпофіз

Функція гіпофіза – регуляція діяльності певних периферійних ланок ендокринної системи (гіпофізозалежних органів), здійснення безпосереднього впливу на ряд клітин не-ендокринної природи.

​

Гіпофізозалежні структури ендокринної системи:

1) щитовидна залоза,

2) кіркова речовина наднирників,

3) ендокриноцити статевих залоз.

Не-ендокринні гіпофізозалежні клітини:

1) лактоцити молочної залози,

2) меланоцити,

3) адипоцити,

4) хондроцити,

5) сперматогонії яєчка,

6) та інші.

Ендокринна система: гіпофіз

Чотири частки гіпофіза:

1) дистальна (передня),

2) проміжна (середня),

3) туберальна,

4) задня (формує гіпофізарну ніжку). 

Гіпофіз розвивається з двох джерел:

1) ектодерма ротоглотки (карман Ратке) утворює аденогіпофіз;

2) нейроектодерма проміжного мозку (гіпофізарна лійка третього шлуночка) утворює нейрогіпофіз.

Ендокринна система: гіпофіз

Чотири частки гіпофіза:

1) дистальна (передня),

2) проміжна (середня),

3) туберальна,

4) задня (формує гіпофізарну ніжку). 

Ендокринна система: гіпофіз

Клітинний склад аденогіпофіза:

Клітинний склад проміжної частки:

1) меланотропоцити – МТГ;

2) ліпотропоцити – ліпотропін.

Склад нейрогіпофіза:

1) пітуїцити (нейроглія);

2) аксони нейронів ядер гіпоталямуса;

3) аксо-вазальні синапси на гемокапілярах.

Серед ацидофільних аденоцитів розрізняють мамотропні та соматотропні клітини.

Мамотропні ендокриноцити продукують лактотропний гормон (ЛТГ, пролактин), який викликає дозрівання лактоцитів молочної залози і стимулює вироблення ними компонентів молока; ЛТГ також продовжує функціонування жовтого тіла яєчника.

Соматотропні клітини продукують соматотропний гормон (СТГ), який впливає на білковий обмін і, таким чином, забезпечує ріст тіла.

​

Базофільні клітини аденогіпофіза

Гонадотропоцити продукують

фолікулостимулюючий гормон (ФСГ, або фолітропін),

​

який впливає на проліферацію сперматогоній яєчка та фолікулярних клітин яєчника

лютеїнізуючий гормон (ЛГ, або лютропін),

функція якого полягає у стимуляції жовтого тіла яєчника

та стимуляції продукції чоловічих статевих гормонів інтерстиційними ендокриноцитами яєчка. 

Тиротропні ендокриноцити продукують

тиротропний гормон (ТТГ), який регулює функцію щитовидної залози.

Третя група хромофільних аденоцитів, що не відноситься ні до базофілів, ні до ацидофілів, має назву кортикотропоцитів.

• Вони виділяють у кров адренокортикотропний гормон (АКТГ, кортикотропін), який стимулює ендокринну функцію клітин кіркової речовини надниркових залоз.

Проміжна частка гіпофіза �побудована з меланотропних та ліпотропних клітин:�

• Меланотропоцити виділяють у кров меланотропний гормон, що впливає на пігментний обмін. 

• Ліпотропні ендокриноцити виділяють у кров ліпотропін, що стимулюють обмін ліпідів у організмі.

​

Задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз) 

• складається з клітин нейроглії – пітуїцитів,
• кровоносних судин,
• аксонів нейронів паравентрикулярного і супраоптичного ядер і їх закінчень на кровоносних капілярах (аксо-вазальних синапсів).
• у ній накопичуються та виводяться у кров окситоцин і вазопресин,
• які були синтезовані нейросекреторними клітинами переднього гіпоталамуса.

​

​

​

Ендокринна система: гіпоталамо-гіпофізарна система

Аденогіпофіз пов'язаний з гіпоталамусом портальною (ворітною) судинною системою. 

Приносні гіпофізарні артерії розгалуджуються на первинну капілярну сітку, у яку через аксовазальні синапси надходять ліберини і статини з нейросекреторних клітин середнього гіпоталамуса.

Капіляри первинного сплетення зливаються у портальні вени, які йдуть до аденогіпофіза, де розпадаються на вторинну капілярну сітку. В цій сітці кров віддає ендокриноцитам гіпофіза відповідні ліберини або статини і насичується гіпофізарними гормонами.

Ендокринна система: гіпоталамо-гіпофізарна система

Ендокринна система: епіфіз

Епіфіз забезпечує регуляцію періодичності роботи систем організму, в т.ч. його циркадних ритмів і діяльності статевої системи.

Кожна часточка епіфіза складається з двох видів клітин – нейросекреторних пінеалоцитів і астроцитарної глії.

Пінеалоцити продукують біологічно активні аміни – серотонін і мелатонін.

​

Синтез і виділення мелатоніну залежить від рівня освітленості: посилюється у темряві і гальмується на світлі.

Виділення серотоніну відбувається інтенсивно у денні години і сповільнюється, коли світла бракує.

Периферійні ендокринні органи

Загальні риси будови периферійних ендокринних залоз

1.   Вивідні протоки відсутні

​

2.      Мікроциркуляторне русло добре розвинене

3.     Клітини ендокринних органів утворюють характерні скупчення у вигляді:

Часток, часточок відмежованих сполучною тканиною,

фолікулів (пухирців)

або трабекул (перекладок). 

​

Ендокринна система: щитоподібна залоза

Ембріональний розвиток

Ендокринна система: щитоподібна залоза

Загальний план будови

Розміщена на передній поверхні щитоподібного і перснеподібного хрящів гортані, а також другого і третього кілець трахеї.

​

складається з двох часток полігональної форми, з'єднаних пе­решийком.

Структурною і функціональною одиницею є фолікул — мікроскопічний пухирець, стінка якого утворена одним шаром клітин - тироцитів.

Всередині фолікула -колоїд —

драглиста речовина,

що складається з білка тироглобуліну та води.

У молекулі останнього тироксин зв'язаний з поліпептидним ланцюгом (глобуліном).

Зовні кожний фолікул оточений базальною мембраною, яка є основою для тироцитів.

Ендокринна система: щитоподібна залоза

Структура фолікула

Ендокринна система: щитоподібна залоза

Секреторний цикл

Тироцити поглинають з кровообігу іони йоду й амінокислоту тирозин.

При йодуванні тирозину утворюється гормон тироксин (тетрайодтиронін) - димер тирозину, у складі якого є чотири атоми йоду.

Одночасно в клітині синтезується поліпептидний компонент тироглобулін.

тироглобулін шляхом екзоцитозу потрапляє всередину фолікула, де нагромаджується у вигляді колоїду.

При потребі організму в тироксині частинки колоїду фагоцитуються,

поліпептидний ланцюг гідролізується лізосомними ферментами тироцита,

вивільнений тироксин через базальну поверхню клітини виводиться у капілярну сітку, яка зовні оплітає фолікул.

Впливаючи на швидкість використання кисню і загальний рівень метаболічних процесів у клітині, тироксин регулює – прискорює - основний обмін організму (катаболізм білків, жирів і вуглеводів).

Ендокринна система: щитоподібна залоза

Мікроциркуляторне русло

Ендокринна система: щитоподібна залоза

С-клітини

Загальний план будови

Ендокринна система: прищитоподібні залози

У людини є чотири (рідше дві) прищитовидних залози. Вони розміщені на задній поверхні щитовидної залози, під спільною сполучнотканинною капсулою.

Структурною і функціональною одиницею прищитовидної залози є трабекула (перекладка). Трабекули побудовані зі скупчень клітин-паратироцитів

Клітинний склад

Ендокринна система: прищитоподібні залози

Залежно від функціонального стану паратироцитів цитоплазма їх може зафарбовуватися базофільно (це так звані головні клітини) або ацидофільно (ацидофільні паратироцити).

Паратироцити виробляють гормон паратирин (паратгормон), який шляхом демінералізації кісток підвищує рівень кальцію в крові (стимулює діяльність остеокластів).

Ембріональний розвиток

Ендокринна система: надниркові залози

Загальний план будови

Ендокринна система: надниркові залози

Паренхіма включає дві різні за походженням, будовою та функцією частини —поверхне­ву кіркову речовину та

цент­ральну мозкову речовину.

Ендокринна система: надниркові залози

Загальний план будови

Кіркова речовина містить три зони:

поверхневу клубочкову,

серединну пучкову і

глибоку сітчасту.

​

Співвідношення ширини цих зон відповідно 1:9:3.

Клітини клубочкової зони

утворюють округлі скупчення - клубочки.

​

​

Ендокриноцити цієї зони продукують мінералокортикостероїдний гормон альдостерон, який регулює вміст натрію в організмі.

Клітини пучкової зони

розміщені пара­лельними рядами — «пучками».

Ендокриноцити пучкової зони синтезують глюкокортикостероїдні гормони (кортизон, гідро­кортизон, кортикостерон), які

регулюють обмін вуглеводів, білків, ліпідів,

стимулюють енер­гетичний обмін,

а також пригні­чують запальні процеси в орга­нізмі.

Клітини сітчастої зони

формують розгалужені пучки, які на­гадують сітку.

Ендокриноцити сітчастої зони синтезують ста­теві стероїди — андрогенстероїдний гормон (чолові­чий статевий гормон, який по­дібний до тестостерону сім'я­ників), у меншій мірі — жіночі статеві гормони естрогени і прогестерон.

Мозкова речовина

 побудована з великих хромафінних клітин округлої або полігональ­ної форми, які за характером синтезованих ними речовин по­діляються на епінефроцити та норепінефроцити.

Епінефроцити синтезують адреналін (епінефрин);

Норепінефроцити синтезують норадреналін (норепінефрин).

​

Дякую за увагу !