Роль І. Франка у розвитку драматургії й театру («Украдене�щастя»). Значення творчості� І. Франка, її актуальність
ІВАН ФРАНКО Й ДРАМАТУРГІЯ
постійно цікавився проблемами драми як літературного роду, шляхами її розвитку в європейських літературах;
І.Я.Франкові належить чимало теоретичних та історико-літературних розвідок про українську драматургію й театральне мистецтво;
у 70–90-х роках створив низку драм із сучасного життя;
прагнув, щоб глядач переймався ідеалами, втіленими в п’єсах, щоб театр був справжньою
«школою життя».
Драма «Украдене щастя» була написана на конкурс, оголошений
18 березня 1891 року
Львівським крайовим відділом.
Мала спочатку назву «Жандарм». Комісія вимагала переробки твору, зокрема усунення образу жандарма. “Сю драму я кілька разів переробляв”, — напише пізніше Іван Франко.
На конкурс було надіслано
п’ятнадцять п’єс. Драма «Украдене щастя» отримала третю премію.
Драма «Украдене щастя» друкувалася в початковій редакції в 1893 році в журналі «Зоря» й не раз передруковувалася.
Перша вистава відбулася в листопаді 1893 року на сцені львівського театру «Руської бесіди». У 1904 році драму було поставлено в Києві. Михайла Гурмана грав Микола Садовський, Миколу
Задорожного – Іван Карпенко-Карий, Анну – Любов Ліницька.
«Украдене щастя» — український художній фільм режисера Юрія Ткаченка, знятий за п'єсою Івана Франка «Украдене щастя» в 1984 році на студії «Укртелефільм»
Основою драми стала народна «Пісня про шандаря», складена в другій половині XIX століття на Підгір’ї й уперше записана в селі Лолині в 1876 році Михайлиною Рошкевич.
ГОЛОВНА ДУМКА ТВОРУ - щастя неможливо вкрасти, оскільки це призводить до руйнування чийогось життя.
ЖАНР П’ЄСИ – соціально-психологічна драма.
ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ
добро й зло;
примусовий шлюб;
родинні стосунки;
зрада й вірність;
кохання й ненависть.
СЮЖЕТ ТВОРУ
ЕКСПОЗИЦІЯ: знайомство з героями.
ЗАВ’ЯЗКА: одруження Анни з Миколою.
РОЗВИТОК ДІЇ: три роки подружнього життя; поява жандарма Михайла; зустрічі закоханих; арешт Миколи.
КУЛЬМІНАЦІЯ: вбивство Михайла Миколою, доведеним до відчаю зрадою дружини.
РОЗВ’ЯЗКА: Михайло бере вину на себе.
Хто в кого вкрав щастя �(відповідь аргументуйте)?
Анна в Миколи
Михайло в Миколи
Микола в Анни
Хто ж є головним винуватцем трагедії?
Значення творчості� І. Франка, її актуальність
Іван Франко — геніальний поет, що залишив своїм нащадкам коштовні перлини громадянської та інтимної лірики.
Значення творчості� І. Франка, її актуальність
Іван Якович Франко ввійшов в історію української і світової літератури як геніальний письменник і визначний діяч визвольного руху. Своєю багатогранною літературною й громадською діяльністю він створив цілу епоху в історії української культури й літератури.
Значення творчості� І. Франка, її актуальність
Був не тільки поетом, белетристом і драматургом, а й критиком, літературознавцем, фольклористом, істориком, економістом, публіцистом і громадським діячем.
Значення творчості� І. Франка, її актуальність
Перший в українській літературі реалістично зобразив життя робітничого класу і його боротьбу проти гнобителів, показав нового героя - людину праці, яка стала головним персонажем його поетичних, прозових і драматичних творів.
Значення творчості� І. Франка, її актуальність
Франко - великий майстер художнього слова. Його творчість відзначається винятковою різноманітністю художньої форми (новели, оповідання, повісті, поезії, поеми, драми).
Значення творчості� І. Франка, її актуальність
Високо ставив поетичне слово, вимагав, щоб письменники підвищували свою поетичну майстерність і наполегливо працювали над збагаченням і вдосконаленням мови.
Значення творчості� І. Франка, її актуальність
Близько половини творчої спадщини письменника становить публіцистика. Вона являє собою не допоміжну, а цілком самостійну, надзвичайно важливу галузь його літературної діяльності.
Значення творчості� І. Франка, її актуальність
Іван Франко залишив помітний слід в українській культурі і як критик та літературознавець. Важливу роль відіграли його теоретичні праці «Література, її завдання і найважніші ціхи», «Влада землі в сучасному романі», розвідки та нариси про Т. Шевченка,
М. Старицького,
В. Самійленка, Лесю Українку.