Девіантна поведінка дітей та молоді: види, причини, психологічні особливості формування та попередження

Володимир Носенко,

завідувач центру практичної психології соціальної роботи та здорового способу життя

​

​

Комунальний вищий навчальний заклад

“Харківська академія неперервної освіти”

До соціального розвитку спонукає прив`язаність, тісний зв`язок, піклування

Кожній дитині потрібен один (або декілька) головний вихователь, який буде супроводжувати її все дитинство від народження. Піклування є основною потребою, яка є підґрунтям безпеки, з якою ми народжуємося, вона є еволюційна.

Якщо ця потреба не задоволена, ми отримуємо руйнівний і тривалий ефект.

Якщо у дитини є постійне піклування – є позитивні результати

• У дитини задоволені базові потреби, формується позитивне сприйняття світу (довіра);
• Дитина вчиться ефективно взаємодіяти;
• Дитина вчиться будувати дружні відносини;
• Дитина є соціально компетентною;
• Дитина розуміє емоції;
• Дитина вчиться регулювати емоційний стан.

Це можливо відстежити за пірамідою формування мотивів та потреб людини А. Маслоу

Процес становлення особистості, оволодіння та засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, притаманних певному суспільству, соціальній групі називають соціалізацією.

Труднощі соціалізації стають підґрунтям дезадаптації дитини в соціумі

• Шкільна дезадаптація – стан дитини, коли на фоні труднощів навчання на першому плані з’являються порушення поведінки, конфлікти з педагогами, пропуски занять тощо.

• Соціальна дезадаптація – стан дитини, коли відбувається повна втрата інтересу до навчання, перебування в шкільному колективі, перехід до асоціальних груп, захоплення алкогольними напоями, наркотиками.

Проблеми соціалізації, назадоволені базові потреби, відсутність піклування, загострення вікових криз призводить до появи

1. Невстигаючих учнів

• Педагогічно занедбані діти
• Діти, що потребують медичної допомоги
• Діти із ЗПР
• Астеніки

2. Девіантних учнів

• Діти з опозиційною поведінкою
• Діти, що перебувають на обліку КМ

НЕВСТИГАЮЧІ УЧНІ�

• Педагогічно занедбані діти
• Діти, що потребують медичної допомоги
• Діти із ЗПР
• Астеніки

​

ДЕВІАНТНІ УЧНІ

​

• Діти з опозиційною поведінкою

​

​

• Діти, що

перебувають

на обліку у

відділі

ювенальної

превенції

​

Девіантна поведінка – �це поведінка в якій стійко виявлені відхилення від соціальних норм.

Діти з опозиційною поведінкою.�

Опозиційна поведінка

• Біологічні фактори розвитку
• Наявність негативного соціального досвіду
• Схильність до невротичних реакцій

Опозиційна поведінка

• Виникає, коли дитина сприймає вказівки доролого, як загрозу.
• Може бути агресивною чи пасивно-агресивною.
• Посилюється, коли дорослі зляться або дратуються.

​

Діти з опозиційною поведінкою�

• Розрізняють такі соціальні відхилення:
• корисного,
• агресивного,
• соціально-пасивного типів.

Це можливо відстежити за пірамідою формування мотивів та потреб людини А. Маслоу

Відхилення корисного типу

• правопорушення та проступки, пов’язані із бажанням незаконним шляхом отримати матеріальну, грошову, майнову вигоду (розкрадання, крадіжки, шахрайство, шантаж)

Відхилення агресивного типу

• проявляються в діях, направлених проти особистості (образах, побоях, хуліганстві, вбивстві, зґвалтуванні).

Відхилення соціально-пасивного типу

• виражені у прагненні до відмови від активної життєдіяльності, відхиленні від своїх громадянських обов’язків, небажанні вирішувати як особистісні так і соціальні проблеми.

(відхилення від праці, навчання, бродяжництво, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами).

​

Крайній прояв соціально-пасивних позицій – самогубство, суїцид.

Прояви девіантної поведінки у дітей та підлітків

• Рання алкоголізація;
• Адитивна (наркозалежність) поведінка;
• Агресивна поведінка;
• Суїцидальна поведінка;
• Психічні розлади;
• Делінквентна (протиправна) поведінка.

Чотири типи сімей, виховання в яких сприяє формуванню девіантної поведінки дитини

• Кримінальні і аморальні сім’ї.
• Конфліктні сім’ї.
• Сім’ї з недостатніми виховними ресурсами.
• Педагогічно некомпетентні сім’ї.

Психологічний супровід дітей та підлітків з “групи ризику”

• створення навколо дитини позитивного педагогічного оточення, координація педагогічних впливів;
• психологічна корекція та реабілітація (надання психологічних консультацій, індивідуальна і групова психотерапія, індивідуальний патронаж, шефство;
• налагодження сприятливої атмосфери у формальній групі, до якої входить дитина “групи ризику”, поступове включення такої дитини до життєдіяльності соціально-позитивної групи;
• корекція (в разі необхідності) сімейних відносин (сімейна психотерапія).

Розминка

Навчальна гра «Правда чи брехня» про вживання алкоголю

Поведінка, пов’язана із вживанням наркотиків – є адиктивною.

Особистою мотивацією вживання наркотиків (психотропних речовин) молоддю є:

• Задоволення почуття цікавості.
• Мотив подолання заборони.
• Бажання бути прийнятим групою.
• Орієнтація на деструктивні авторитети.
• Бажання продемонструвати свою незалежність.
• Бажання виглядати дорослим.
• Прагнення отримати насолоду.
• Бажання позбутися болісних переживань, психічна травма.

​

Моделі профілактики наркотизації:

• Модель моральних принципів.
• Модель залякування.
• Модель фактичних знань.
• Модель афективного навчання.
• Модель поліпшення здоров'я.

Модель моральних принципів

• Базується на спробі переконати аудиторію в тому, що вживання наркотичних речовин є аморальним.
• Профілактичні заходи, як правило, приймають форму масових пропагандистських компаній, “привселюдного умовляння”.

Модель залякування.

• Профілактична робота побудована на поширенні емоційно забарвленої інформації про небезпечність вживання наркотиків. Проводиться у формі лекторіїв, демонстрації документальних та ігрових фільмів, антиреклами. Профілактика за моделлю залякування ефективна серед дорослих, а щодо підлітків та молоді може мати зворотний вплив.

​

Модель фактичних знань.

• Надання інформації без провокування емоційної захисної відповіді, пов'язаної з опором, що дозволяє самостійно зробити вибір щодо наркотиків, заснований на інформації.
• Профілактичні заходи передбачають надання об'єктивної і дійсної інформації про речовини і їхні ефекти, а також про ризики і довгострокові наслідки, що можуть викликати ці речовини. Реалізація профілактичних програм за цією моделлю ефективна при роботі з молоддю, в тому числі з тими, хто вже має досвід вживання наркотиків.

Модель афективного навчання

• Об’єднує методики, спрямовані на корекцію особистісних рис, що сприяють наркотизації.
• Використовуються індивідуальні й групові психотренінгові методики, спрямовані на формування адекватної самооцінки, навичок подолання тривоги, вирішення проблем міжособистісних взаємин, самостійного прийняття рішень, подолання соціального тиску. Модель орієнтована перш за все на підлітків.

Модель поліпшення здоров'я

• оздоровчі програми, спрямовані на формування навичок і звичок здорового способу життя: занять фізкультурою і спортом, раціональної організації навчання та відпочинку. Програми цього типу можуть використовуватися як додатковий непрямий підхід до профілактики наркотиків.

• Серед видів девіантної поведінки особливою категорією є делінквентна (протиправна поведінка).
• Робота з такими учнями потребує підвищеної уваги та взаємодії практичного психолога, соціального педагога та педагогів

Протиправна поведінка

• така поведінка особистості, яка порушує встановлені суспільством та закріплені в нормативних документах юридичні норми і об’єктивно наносить шкоду окремим людям, спільнотам, установам, суспільству в цілому.

Поглянемо на категорії учнів, які скоїли правопорушення:

• Випадкові правопорушники, які зробили протиправні вчинки несвідомо або під впливом екстремальних обставин, але в особистості яких є певні передумови до протиправної поведінки (мотивація, характер тощо)

Більш важкою категорією є

• Ситуативні правопорушники, діти яким властива певна суперечливість мотивації поведінки (боротьба мотивів), правопорушення вчиняються під впливом ситуації або інших осіб, але не робиться спроба протидії ситуації, її наслідки використовуються у власних цілях.

Найбільш складною категорією є

• Послідовні правопорушники – діти, яким властива активна, свідома протиправна поведінка, свідоме самостійне створення ситуацій протиправної поведінки, самовиправдання.
• Але таких дітей скоріше можна зустріти у виправних закладах.

Психологічний супровід дитини з делінквентною поведінкою передбачає:

1. Встановлення контакту, заснованого на взаємній довірі;

2. Вивчення особистісних і ситуативних чинників учинення правопорушень та особистісних ресурсів дитини, зокрема її світогляду, переконань, особливостей емоційно-вольової сфери, соціальних зв’язків, мікросередовища);

​

Психологічний супровід дитини з делінквентною поведінкою передбачає:

3. Огородження від впливу кримінальних впливів деструктивних груп, залучення до позаурочної діяльності;

4. Психокорекцію проделінквентних переконань;

5. Розвиток навичок самоконтролю, вирішення складних життєвих ситуацій.

​

• Проблемою соціально-психологнічного супроводу осіб, схильних до правопорушень, є робота з деструктивними оточенням.
• Метою цієї роботи є виявлення та спрямування активності членів деструктивної групи на соціально-корисні цілі.

Висновки

• Відсутність піклування, занедбаність,

неблагополуччя сім'ї, незадоволення базових потреб дитини породжують дезадаптованість у соціумі та опозиційну поведінку.

• Для ефективного подолання девіантної поведінки підлітків соціальному педагогу закладу освіти потрібно змоделювати та спланувати систему заходів з виявлення, профілактики та корекції деструктивних проявів у підлітковому середовищі та налагодити взаємодію із їх сім'ями.