Урок 64

Літературний диктант «Всім відомий А. Малишко».

​

1 .Назва села, де народився письменник. (Обухів)

2. До якого роду належала родина Андрія Самойловича? (Козацького)

3. Яким ремеслом прославився батько поета? (Чоботарським)

4. Своєю зовнішністю батько А. Малишка нагадував... (Козака Мамая)

5. Хто був ідеалом людини, джерелом творчого натхнення для поета? (Мати Івга Остапівна)

6. В сім'ї серед інших братів Андрій був... (Третім)

7. Скільки років виповнилося майбутньому письменнику, коли він пішов до школи? (Вісім)

8. Що було характерним для підручників Андрія-школяра? (Вони були чистенькі й охайні).

9. Яку роботу виконував хлопець влітку? (Випасав корову з телятами)

10. Музичний інструмент, який опанував Андрій. (Гармонь)

11. Як називали Андрія Самойловича діти під час його навчання в школі? (Дуся, Дусик, Базелик)

12. Скільки пісень написав А. Малишко? (Понад сто)

Особливістю поезії А. Малишка є її музикальність. Ідучи від джерел народної пісні, він відтворює свої думки, почуття, переживання у про­зових творах, здебільшого у формі струнких римованих чотиривіршів (катренів), як це характерно для української пісні.

Андрій Самойлович взагалі був музично обдарованою людиною. Він мав чудовий голос (баритон), добре співав, грав на гармониці.

Пісні писати він почав уже в період ранньої творчості. Зокрема, на пропозицію О. Довженка, з яким вони були в дружніх стосунках, Малишко написав кілька пісень для кінофільму «Щорс».

Історія написання твору.

​

• Поезія А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю...» живе в народі також як пісня під назвою «Стежина» (музика П. Майбороди).
• Усі сходяться на тому, що це — перлина української літератури, шедевр поета-патріота.
• Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали Малишка, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова.
• «Стежина» ство­рена 8 лютого 1970 року — за вісім днів до кончини поета. Це останній відомий твір Андрія Малишка, його лебедина пісня

Особливості назви пісні.

​

У цьому творі Малишко вдається до використання народнопісенного образу стежки як символу життя людини. У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.

Тема: згадування поета про стежину в рідному краю, до рідної до­мівки.

Ідея: уславлення любові, чуйності, щирості до місця, де народився, зробив перші кроки і вирушив по стежині життя.

Основна думка: кожна людина зажди пам'ятатиме батьківську хату і ніколи не забуде стежину до неї.

Жанр: пісня.

Композиція.

Твір складається з чотирьох куплетів по чотири рядки.

Кожне слово, речення, строфа так емоційно навантажені, таку глибоку думку збуджують читача, так окрилюють душу, що ані слова, ані вір­шованого рядка чи інтонації замінити не можна.

На глибокі роздуми спонукає цей так просто й майстерно скомпо­нований вірш.

Ідейно-художній зміст пісні.

​

Ліричний герой -розмірковує, згадує, тривожиться, при цьому роз­криваючи найпотаємніші куточки своєї душі.

Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю, Одним одна біля воріт.

*Ні кінця ні краю немає стежині людського життя, бо одні покоління приходять на зміну іншим, але незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу.

* Ліричний герой цієї пісні роздумує над людським життям, його духовними цінностями, під певні підсумки, бо нема вже вороття до днів юності.

Неперевершена краса природи і повінь людських почуттів, освячених коханням, ліричні спогади про батьківський дім і філософічні мірку­вання про сенс людського життя — така тематика пісні А. Малишка. Її образність — у простоті й довершеності. Внутрішній світ ліричного героя розкривається через окремі пейзажні деталі (стежина «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль»).

Образ стежини.

​

У вірші змальовано персоніфікований образ стежини. Образ, який несе на собі основне смислове навантаження твору, наскрізний: про нього йдеться в кожній строфі.

Стежина життя ...Якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Одним одна... Єдина... Найдорожча...

Поет не закликає кидатися в далекі світи у погоні за приморським щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною — тією, що в'юниться «між круглих соняхів» і веде на батьківщину...

У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.

Композиція.

1. Вихідний момент розвитку почуття. На схилі літ ліричний герой розмірковує про стежину до рідного дому, його наповнює трепетне почуття захоплення та незбагненності від, здавалося би на перший погляд, буденності («Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ»).

Розвиток почуття. Спогади про те, що настав час і він, як багато інших людей, по стежині пішов на широкий життєвий шлях далеко від рідного дому, на мить переповнюють щемом жалю і смутку («Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт»).

2. Уже з другої строфи зростають окрилені почуття про стежину, адже вона частина рідного краю («Де обрій землю обніма, Нема кінця їй»).

3. Коли доводиться бути далеко, ліричному героєві допомагає любов до рідної домівки («Кудись пішла, не повертає, Хоч біля серця стеле цвіт»).

4. Кульмінація. Щирий жаль, бо довелося покинути рідну домівку («Дощами мита-перемита, Дощами знесена у даль»)

Авторський висновок. Стежка дитинства – це той духовний орієнтир, який допомагає ходити широкими та непростими життєвими дорогами («Між круглих соняхів із літа Мій ревний біль і ревний жаль»).

Художні засоби

Епітети: «вечоровім виднокрузі», «темнім лузі», «ревний біль», «ревний жаль».

Персоніфікація: «обрій землю обніма», «стежина … пішла, не повертає, стеле…».

Метафора: «живе у серці … стежина», «нема кінця їй (стежині) та й повороту теж нема», «біля серця стеле цвіт», «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль», «між круглих соняхів із літа мій ревний біль і ревний жаль»

Повтори (рефрен, приспів): «Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт».

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Дощами …»

Повтори (тавтологія): «одним одна», «нема кінця … теж нема», «мита-перемита», «ревний біль і ревний жаль».

Віршований розмір

​

Кудись пішла, не повертає,

Хоч біля серця стеле цвіт,

Ота стежина в нашім краю

Одним одна біля воріт.

​

Кудись пішла, не повертає,

Хоч біля серця стеле цвіт,

Ота стежина в нашім краю

Одним одна біля воріт.

Кількість строф: чотири

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

�

Віршовий розмір: чотиристопний ямб (двоскладова стопа з наголосом на другому  складі U_ )

Римування: перехресне (АБАБ), де умовно позначили

А – жіноча рима, Б – чоловіча рима.

Рими точні: знаю – краю, літ – воріт, виднокрузі – лузі, обніма – нема, цвіт – воріт, перемита – літа, даль – жаль

Рима неточна: повертає – краю

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-andrij-malisko-poezia-stezina-451760.html

Кудись пішла, не повертає, А

Хоч біля серця стеле цвіт, Б

Ота стежина в нашім краю А

Одним одна біля воріт. Б