сторінка
Розвиток мовлення
сторінка
Розвиток мовлення
ТЕМА. Етюд про природу
Мотивація навчальної діяльності
Інколи людині бракує слів, щоб передати свою думку глибоко, повно, емоційно. У такому разі допомагає уява,і ми робимо другу спробу висловити себе, шукаємо найточніше слово… Отож ми з вами створюватимемо власні етюди про природу, переживаючи муки у пошуках слова і насолоду від знайденої мовної перлини, від народження неповторного, саме вашого художнього образу. Помандруємо у світ природи стежками поезії…
Етюд-
малярський твір,виконаний з натури,з метою її вивчення в процесі роботи над картиною. Здебільшого це пейзажні замальовки, що згодом поєднуються в картині. Однак і в літературі є етюд – це жанр малої прози, переважно безсюжетної. Отже, в етюді немає розповіді про події,а лише передано почуття, настрої,викликані спогляданням якогось явища,предмету, пейзажу.
Особливості побудови етюду
Однією з важливих особливостей етюду є незавершеність твору, що робить його привабливим. Автор свідомо спонукає читача задуматися, зробити висновки.
Опис картини природи складається із сукупності описів окремих предметів ( неба, хмар, повітря, дерев, трави, птахів та ін.).
В етюдах необхідно використовувати безособові дієслова, дієслова в неозначеній формі або теперішньому часі.
Степ весною�(пейзажний етюд І. Нечуя –Левицького)
Переді мною розстеляється зелений степ. Хтось неначе розгортає пишний килим.
Весна, ранок.Сонечко зійшло.Трава припала росою. Червоні та жовті дикі тюльпани світяться проти сонця,неначе кришталь.Яро червоніє польовий мак.Степ яскравіє,цвіте,ніби живе й дише.
Завдання:
Скласти етюд за поезією “Навесні” І. Франка.
Весна.
Навесні. І.Франко
Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Ніби дівчинка в вінку.
Ожили луги, діброви,
повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику.
уривок з казки "Лис Микита"
Підказка 1
Весна. Це не просто оновлення і пробудження. Це передчуття чогось нового, передчуття руху, це торжество життя.
Небо, особливо ранньої весни, високе й безмежно-прозоре, вражає свіжістю і яскравістю кольорів. Здається, що в повітряному просторі звучить вишукано-елегантна й благородна музика Моцарта…
А птахи! Ось кому можна позаздрити. Як уміють вони, забувши всі труднощі холодної зими, так щиро радіти приходу весни. Як вони щебечуть, як вихваляються один перед одним чарівністю і діапазоном своїх голосів. Їхній спів налаштовує на святковий і разом з тим трішки піднесено-хвилюючий лад. Але це хвилювання приємне, воно бадьорить.
Підказка 2
Завжди весною пригадую ті часи, коли я була дитиною. Здається, що весни тоді були особливі, а саме – свіжістю і неповторним запахом. Це був запах відталої землі. Вона виглядала темними острівцями між пластами обважнілого снігу. І серед торішньої жухло-коричневої трави можна було побачити ледь-ледь помітні зелені травинки. Це зароджувалось нове життя.
Пізніше все розквітне і буятиме. Повітря буде духмяне і п’янке від пахощів квітучого саду. А солов’ї чаруватимуть своїм віртуозним виконанням весняних пісень. І хіба-що зовсім вже глухе й черстве серце не відгукнеться на той спів, не захлинеться хвилею любові до цієї земної краси.
Завдання:
Скласти етюд за прислів’ями та приказками про осінь.
Осінь на строкатому коні їздить.
Як листя жовтіє, то поле сумніє.
Як вересніє, то i дощик сіє.
Підказка 1
Пейзажний етюд.� Про що шумить осiннiй лiс
Вiдцвiло веселе лiто, i на землю ступила осiнь. Вона пофарбувала в яскравi барви листя на деревах, а землю покрила золотавим килимом. Виблискує красуня своїми кольорами, i на душi стає святково i радiсно.
Чудовий лiс восени! Вiн ще здалеку манить нас своєю неповторною красою. Як тут все змiнилося останнiм часом!
Землю вкриває м'який жовтий килим опалого листя. Тихо стоять замрiянi дерева.
Підказка 2
Прийшла до нас пiзня осiнь
Спорожнiли поля i луки. Устеливши землю килимом з листя принишкли гаї, парки, сад. Де-не-де ще шелестять листочками дуби. Вони їх обтрусять аж навеснi.
Часто проходять холоднi дощi, бувають мряки i тумани. На нiч беруться мiцнi приморозки, деколи вони сковують землю на цiлий день. А вчора вранцi випав мокрий снiг, та не довго вiн затримався — надвечiр розтанув.
У лiсi тихо-тихо, не чутно спiву пташок: вони вiдлетiли у вирiй. Iнколи довколишню тишу порушує стукiт дятла.
Днi похмурi. Усе потопає у холодному бiлому туманi. Природа приготувалася до зимового спочинку.
Підказка 3�
Осiнь
Наче замислившись, стоїть сумний i мовчазний лiс. Деревам ось-ось доведеться скинути своє пишне вбрання, пiдставивши гiлля холодним дощам, хуртовинам. Ось повiльно кружляє у повiтрi кленовий листок. Старий дуб журливо рипить на галявинi, наче замислився перед тривалим зимовим сном. Як нiжно виглядає золота берiзка на тлi синюватих ялинок та зелених сосен! Вона опустила свої вiти й журиться, що скоро прийдуть холоди. А бiля вкритого мохом трухлявого пенька вишикувались у рядок рiвненькi та стрункi опеньки. Їх дуже багато, i всi так i просяться у кошик.
Розкiшними червоними кетягами обвисає горобина. А липовий листок з почорнiлими гострими зубчиками наче вкритий нiжним оксамитом.
Пожовкла трава припала до самої землi, i тiльки крихiтнi блiдо-червонi зiрочки вереску милують око.
Усе це i є ознаками найпрекраснiшої пори року, оспiваної поетами та художниками, — золотої осенi.
Підказка 4
Мені здається, що осінь приходить ще в серпні. Раптом бачиш, що сонце стало не таке рішуче і настирне, тіні не такі чіткі й контрастні, а трава, висушена за літо безжалісною спекою, пожовтіла, втратила соковиту пружність і сухо потріскує під ногами. Але найголовніше – в повітрі з’являється особливий ледь-ледь вловимий солодкувато-медовий запах. І буває він тільки в серпні. Його ніби й немає, а повіє легенький вітерець, і вловлюєш шляхетний і стриманий запах деревію, гіркуватий – полину, такий, що повертає в дитинство – нагідок, солодкувато-п’янкий чебрецю, а ще ромашок, заячої морковки, солодки...
Завдання:
Скласти етюд за картиною
Т.Г. Шевченка “Верби в Андрушах” або малюнком «Рідний дім на березі Південного Бугу» Лук'янової Ганни
Т. Г. Шевченко. “ Верби в Андрушах ”
«Рідний дім на березі Південного Бугу»
Лук'янова Ганна, 14р.,
Підказка
На ставку
Одразу за селом, в оточеннi густого сосняку, розкинувся ставок. Вiн невеличкий, але надзвичайно чистий i прохолодний. Коли свiтить сонце, у ньому вiдбиваються тисячi сонячних блискiток, аж слiпнуть очi. Одинокi верби, що стоять поблизу, купають свої довгi жовто-зеленуватi коси в кришталевiй водi.
По берегах ставка де-не-де ростуть заростi очерету. Вони утворюють також подоби острiвцiв посерединi пруду.
Увечерi, коли сонце сiдає за виднокрай, останнi променi освiтлюють все довкола. I пруд, i сосни, й очерет нiби заливає червоногаряче свiтло. Усе набуває нереальних форм i забарвлення. Це — захоплююче, фантастичне видовище.
Завдання:
Скласти етюд за картиною “ Зимовий пейзаж”
Картина “Зимовий пейзаж”
Підказка 1
Зимовий ранок
Зима. Царство снiгу i морозу. Як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового дня! Прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця — i твої очi вiдразу ж заслiплює океан кришталево-чистого снiгу. Вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливається пiд скупими променями зимового сонця.
Дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. Пишно й водночас якось таємничо стоять вони, сповитi бiлою пухкою тканиною.
Підказка 2
Зима�Зима — це забуття у природи. Це — м'який сон, котрий надає сили i робить людей молодшими та добрiшими. Коли Зима об'їжджає небосхил на своїй срiблястiй колiсницi, спостерiгаючи i милуючись своїм творiнням, з-пiд копит її зоряних бiлих коней злiтають маленькi кришталевi iскринки. Вони довго кружляють над сонною землею, придивляючись до неї i не наважуючись доторкнутись до її замерзлої поверхнi… Iде снiг, i поступово земля змiнюється. Уранцi здивованi дерева оглядають свiй новий зимовий одяг.
Лiд на рiчцi блищить та переливається, усипаний мiльйонами усмiхнених сонячних променiв. А замерзла земля безтурботно спочиває, дбайливо вкрита нiжною пухкою ковдрою.
Підказка 3
Досконалість природи
Зима — це досконалiсть. Щоб там не говорили про зиму люди. Адже навiть найколючiшi снiжинки мають прекрасний вiзерунок. Дмухнiть на них — i вони розтануть вiд тепла вашого подиху. Отже, значить — ваше серце не застигло. Воно спроможне розтопити лiд i творити добро.
Завдання:
Скласти етюд за музичним твором Фредеріка Шопена “ Вальс дощу ”.
Підказка 1
Осінній дощ
За вікном — осінній похмурий день. Все здається сірим — земля, небо, дерева. Темні хмари клубочаться вгорі і проливаються на землю надокучливим холодним дощем. Осінній вітер співає тужну пісню. Він зриває з мокрих почорнілих дерев останнє пожовкле листя.
Осіння негода викликає і відповідний настрій. На душі — сумно і щемно. Під монотонний шурхіт дощу вся природа немов застигла у чеканні зими.
��Підказка 2�
“ Дощ у лісі”
Похмуро, все затягнуте срібною димкою. А все через те, що десь годину тому пройшла злива. Через дубовий ліс біжить слизька, розкисла стежка. Всюди калюжі з прозорою дощовою водою. Впаде в них час від часу тяжка крапля, що зірвалася з мокрих гілок, й розходяться маленькі кола на всі боки. Трава, прибита зливою до землі, повільно піднімає намоклі голівки.