2 of 8

Каменюк Михайло Феодосійович

Народився 10 листопада 1948 р. у селі Григорівка Могилів-Подільського району Вінницької області в сім'ї колгоспників. У восьмому класі під впливом учителя української мови та літератури Феодосія Зотійовича Павловського, дядька по материній лінії, який писав вірші та друкувався в районній газеті, Михайло захопився поезією. Невдовзі його поетичні проби з'явилися на сторінках «Наддністрянської правди» та міжзональної газети «Комсомольське плем'я», що виходила на чотири області. Він став активним учасником районного літоб'єднання разом із Ніною Гнатюк та Романом Лубківським. У 1966 р., закінчивши із золотою медаллю Григорівську середню школу, Михайло Каменюк вступив на філологічний факультет Вінницького державного педагогічного інституту ім. М.Островського (нині Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського). Армійську службу проходив після інституту в м. Єреван (Вірменія) у військах протиповітряної оборони.

3 of 8

Молодий поет, навчаючись гостроті та образності слова, активно спілкується з відомими українськими поетами та письменниками Миколою Вінграновським, Борисом Олійником, Степаном Колесником, Володимиром Забаштанським, Петром Перебийносом, Володимиром Яворівським, Олегом Чорногузом, Абрамом Кацнельсоном та ін. У цей час він друкується в обласних газетах «Вінницька правда» і «Комсомольське плем'я».

А 1969 р., будучи студентом 3 курсу, розпочинає трудову діяльність кореспондентом у «молодіжці». Працював кореспондентом, заввідділом сільського господарства у Літинській райгазеті «Радянське життя», спецкором відділу сільського господарства обласної газети «Вінницька правда», власкором республіканських газет «Молодь України» та «Комсомольское знамя», заступником редактора, редактором обласної газети «Комсомольське плем'я». Загалом його стаж у журналістиці — майже 45 років.

4 of 8

На початку 1990-х років Михайло Каменюк — генеральний директор Вінницької державної телерадіокомпанії, де за його ініціативи відкривається цілодобовий телевізійний канал ВДТ-6, перше на Вінниччині молодіжне радіо прямого ефіру «Сьомий континент», молодіжний театр-студія «На Парижі». Він розробив і втілив у життя проекти обласної газети «Подолія», православної газети «Віра Брацлавщини», газети Фонду «Відродження нації» — «За Батьківщину», власної приватної газети «Правий берег» та Інтернет-журналу «Чорний шлях». Був автором і керівником творчої групи з написання і видання книги «Чотири вінницькі броди», присвяченої 75-річчю утворення Вінницької області.

Чотири рази, у 1986–1992, 1995–1997, 2008–2012 та з квітня 2014 р. Михайло Каменюк керував і керує зараз Вінницькою організацією Національної спілки письменників України, був радником голови Вінницької облдержадміністрації з питань культури та духовності, заступником голови НСПУ (2012–2014).

5 of 8

Літературна діяльність

У доробку Михайла Каменюка — поетичні збірки «Чотири струни» (1971), «Брати по вогню» (1978), «Дихання ріки» (1981), «Прямовисний вітер» (1984), «Чорнило для Геродота» (1985), «Спасівка» (1990), «Окільцьовані птахи» (1991), «Птах безодні. 100 поезій про кохання» (1993), «Місячна ніч в Григорівці» (1998), тритомник: «2000», «Татуювання коня», «Меч і троянда» (2001–2008); «Стрітення» (2008), «Пісні ніжного волоцюги» (2010). Тритомник відзначений на Міжнародній книжковій виставці у Києві спеціальним дипломом «Найкраща книга нової доби».

2004 р. виходить у світ окремою книгою українською та російською мовами лірична драма «Софія Потоцька», написана Михайлом Каменюком у співавторстві з Іваном Кокуцою. Дебютна постановка п'єси київським театром «Візаві» була здійснена на сцені Національного театру імені Івана Франка у Києві.

Михайло Каменюк є автором та упорядником публіцистично-літературознавчого збірника «Другий крик з могили Миколи Холодного, почутий і записаний Михайлом Каменюком у Вінниці» (2010), книги публіцистики «Анкета для Господа Бога» (2011), книги «Госпожа Хаджинова или Невыдуманная повесть о прекрасной матери» (2012), є упорядником і головним редактором відновленого за його ініціативою літературно-краєзнавчого збірника «Русалка Дністровая» (2013). Будучи на посаді головного редактора книжкового видавництва «Книга-Вега» Вінницької обласної друкарні з 2000 р. Михайло Каменюк впорядкував професійне книговидання на цьому підприємстві, ставши першим директором Вінницького обласного комунального підприємства «Книжково-журнальне видавництво». Працюючи на запрошення ректора начальником інформаційно-видавничого відділу Національної академії державної податкової служби України в Ірпені у 2004–2007 рр., започаткував там роботу професійної регіональної телестудії.

6 of 8

Розпочинаючи зі студентських років, презентує Україну на трьох поспіль Всесоюзних фестивалях молодої поезії братніх республік у Миколаєві, Алмати та Горькому (тепер Нижній Новгород). Їздив із творчими відрядженнями до Болгарії, Угорщини, Польщі, ФРН, Франції, Швейцарії, на Кавказ, БАМ, в російське Нечорнозем'я. Як результат — поява не лише власних творів про ці краї та їх народи, але й перекладених книг, які виходять друком в Україні, а твори М.Каменюка, в свою чергу, перекладають на молдавську, російську, білоруську, польську, болгарську мови. Переклав із російської романи В.Войновича «Життя і дивовижні пригоди солдата Івана Чонкіна» та А.Баюканського «Соколині ратники» (вийшли друком у видавництві «Дніпро» відповідно у 1990 та 1992 рр.), поетів Польщі, Білорусі, Комі, Росії. Автор низки популярних пісень на музику Г.Татарченка, Л.Дичко, В.Газінського, А.Давидовського, Ю.Васильківського, Я.Поляхівського, В.Ткаченка та інших. Книги Михайла Каменюка зберігаються в Бібліотеці Конгресу США, Нью-Йоркській публічній бібліотеці, в книгозбірнях Гарвардського, Стенфордського, Колумбійського (Нью-Йорк), Іллінойського університетів та університету Торонто (Канада).Був членом правління Українського фонду культури, правління Національної спілки письменників України, редколегії журналу «Дніпро», помічником народних депутатів Верховної Ради України митрополита Агафангела (О. М. Саввіна), Дмитра Дворкіса, Івана Бондарчука, одним із наставників жекківської дитячої футбольної команди «Данко» — дворазового фіналіста Всесоюзних змагань на приз «Шкіряний м'яч», за що ЦК ЛКСМУ нагородив М.Каменюка Почесним значком. Член НСПУ (із 1979 р.) та НСЖУ (із 1975 р.).

7 of 8

Самотній

Не подушки мої думки – мечі,�їх не присплять ніякі ворожбити.�Вовки приходять у село вночі,�Удень-бо їм там нічого робити.

Їх не спиня ні гребля, ні посів,�прибулих з пущ, далеких чорних бродів.�Вовки ідуть. Вмирають брехні псів –�номенклатури буди і городів.

З них кожен – леґінь, кожен – басаврюк,�у них свої скажені біоритми.�Вовки ідуть, й тремтіння юних сук�спалахує під кожними ворітьми.

Як їхні лапи люблять пух-сніжок,�хоча по нім ідуть за ними ловчі!�Казкових начитавшися книжок,�всі виробили звички антивовчі.

Вони в ясній купаються траві,�вони – свої, а не чужі – татари.�Ви – півзотлілі, начебто живі,�так, це по вас – ці чорні санітари!

Від них не ждіть утішливих вістей,�вони носи не совають у нори.�Віддайте своїх немічних дітей,�нехай вовчихи ставлять їх на ноги.

Я в цім хліві усе в собі потовк�в капкані від всесвітнього потопу.�Брати, я тут! – старий самотній вовк,�я вже не маю сили для підкопу.