ЗА ТВОРОМ

В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО � «ПОЛЕ І ЛУКИ»

Підготувала: асистент вихователя

Лучка Т.М.

З давніх-давен живуть поруч Поле і Луки. �

З ранньої весни до пізньої осені на поле приходить людина. Оре землю, сіє, вибавляє бур’яни, збирає врожай, знов оре... 

Вона радіє, коли на Полі вродить колосиста пшениця.�

А на Луках трава росте. Весною цвітуть квіти, літають бджоли.

Пасуться корови й вівці. Зеленіють Луки з весни до осені.�

Якось Поле й питається Лук:�— Скажіть, будь ласка, чого це так — ніхто вас не оре й не засіває, а зеленієте від весни до осені?�

Луки й кажуть:�— Нас напуває весняна вода. Вона і дає нам силу.�Поле каже:�— А я зеленію, бо засіває мене праця людська.