Осип Турянський

Поема в прозі, що єднає людські серця. Гуманістичний пафос поеми

«Поза межами болю»

Осип Турянський

О́сип Васи́льович Туря́нський (псевдонім — Іван Думка; 1880– 1933) — український письменник і літературний критик, поліглот, учитель середніх шкіл Галичини.

Більш за все відомий як автор психологічних оповідань та повістей. Антивоєнна психологічна повість-поема часів Першої світової війни «Поза межами болю» (1917–1921), що вперше була видана у Відні 1921 року німецькою мовою, воднораз принесла Осипу Турянському світове визнання. До інших його творів належать повісті «Дума пралісу» (1922), «Син землі» (1933); збірка оповідань

«Боротьба за великість», комедія «Раби» (1927); літературно- критичні нариси.

За мотивами «Поза межами болю» 1989 року було знято однойменний художній фільм

Повість Осипа Турянської

«Поза межами болю» – це один з найяскравіших та, напевно,

найстрашніших експресіоністичних творів в українській літературі

періоду 20-30х років ХХ століття, актуальність якого не підлягає

сумнівам.

Твір зумів зробити свого автора загальновідомим письменником в Україні, а також прославив його й за

кордоном, спричинивши масове визнання Турянського як мастера

психоаналізу, який детально зображує особистість кожного героя.

Як підкреслив колись німецький критик Роберт Плєн, «Поза межами болю»… своєю ідеєю і своєю могутньою силою зображення переходить межі свого народно-українського походження і стає незвичайно цінним здобутком загальнолюдського духу»

―Поза межами болю‖

Автор – О. Турянський Рік написання – 1917 Рід літератури – епос Жанр – повість-поема.

Тема: трагедія і жах подій Першої світової війни, перебування в полоні. Показ антигуманності війни.

Ідея: засудження війни та кровопролиття, возвеличення духовного вдосконалення людини.

Літературний стиль твору – експресіонізм

Місце, де відбуваються події у творі – гори Албанії.

Час подій. Твір ―Поза межами болю‖описує події Першої світової війни

Аналіз (паспорт)

―Поза межами болю‖

• держава й людина;
• війна й людина;
• війна й політичні амбіції верхівки;
• влада грошей;
• збереження духовності й моральних цінностей;
• ідея протесту проти війни

Проблематика твору

―Поза межами болю‖

Сюжет:

автобіографічний: перехід через гори військовополонених австрійців, втеча товаришів, їх загибель, за винятком автора (Оглядівський).

«Поза межами болю» — це хроніка передсмертних марень, прокльонів та спогадів сімох виснажених солдатів, що відстали від загального каравану. Всіх їх об’єднує одне – вижити. Але в ході боротьби за виживання вони відчули близькість один до одного, здружилися, стали братами. Проклинаючи тих, хто започаткував цю війну, друзі приходять до думки, що майбутнє людства у братерстві, здруженні народів.

―Поза межами болю‖

Композиція:

Ліричний відступ:«Я і мої товариші впали жертвою жахливого злочину, це був злочин, якого люди і природи допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства». «І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю – у країну божевілля і смерті».«Я чудом остався між живими»).Тіні загиблих товаришів з’являються йому у сні і наяву. Автор призиває майбутні покоління українців до «вселюдського братерства і любові».

Експозиція: Похід військовополонених, жорстокість конвою.

​

Зав’язка: Семеро товаришів вбивають конвоїра, утікають.«Голод і мороз ведуть їх на стрічу смерті, і третій ворог –

безнадійність. Вони не їли десять днів.»

​

Кульмінація: Як врятуватися? Потрібно розпалити вогнище, це значить зняти із когось одежу. Починається моторошний «танець смерті». Вирішують: хто впаде у «танці смерті» першим, з того і знімуть одежу. Першою жертвою під час «танцю смерті» падає Бояні.

​

Розвиток дії: Загибель кожного із товаришів Оглядівського: перший помер Бояні, далі – Пшилуський, Ніколич, Сабо,Штранцінгер, Добровський.

​

Розв’язка: Оглядівський, автор твору Осип Турянський, врятований.

―Поза межами болю‖

• Оксиморон: ―Ідуть живі трупи‖.
• Порівняння: ―Ідуть, наче тягнуть власні трупи на великий похорон‖. ―Замість щік дві ями, мов дві глибоко розкопані могили‖.
• Метафора:―І тоді остання життєва сила, остання туга розбиває кайдани дійсності ―.
• Неологізм: шелестом-зітханням.
• Повтори: ―Огонь… огонь… огонь…! Згинемо без огню‖.

Художні засоби:

―Поза межами болю‖

Головні герої:

• Бояні (серб) - став першою жертвою під час ―танцю смерті‖;
• Сабо (угорець);
• Ніколич (серб);
• Штранцінгер (австрієць);
• Пшилуський (поляк);
• Добровський (українець);
• Оглядівський (українець).

Бояні:

Характеристика героїв

Бояні - солдат-серб. Він морально найслабший, щось дитяче є у його поведінці; більше всіх піддається паніці:

«Бояні заплакав і став кликати маму»;

• не може боротися за життя;
• хотів кинутися у прірву, але товариші йому не дали;
• хотів напитися води, впав у воду, після цього забув своє ім’я;
• першим падає у «танці смерті»;
• просить передати товаришів матері, що він помер у теплій хаті на білій постелі.

Застиглий усміх на обличчі Бояні ніби говорив: «Товариші, тепер я щасливий». Полонені стягнули з трупа товариша одяг і розпалили вогонь.

Сабо:

Характеристика героїв

Сабо – солдат угорського походження:

• жорстокий, грубий, відчуває право сильного над слабшим;
• мова лайлива, брутальна;
• активний песиміст;
• немає родичів і близьких;
• пропонує вгамувати голод людоїдством (адже поблизу лежав труп Бояні) і до цього закликає товаришів, переконує їх, що це для загального добра -

«… не розберу, яка різниця між мертвою людиною й, наприклад, між мертвим конем або медведем»

• показує товаришам купюри, які підступно здобув під час війни (скинув в безодню сотника і забрав у нього гроші, пропонує їх друзям і кричить: «… ти безцінний, нужденний шматку паперу». Хоче кинутись в безодню, але Добровський рятує його)

Але Сабо приходить до тями і постає проти дикого тваринного інстинкту і перемагає.

Характеристика героїв

Пшилуський:

Пшилуський – поляк-шляхтич - у нього є діти, за якими він сумує. Але його серце розривається від болю та злості:

дружина зрадила його(«ця жінка знищила життя моїх дітей… вона цілувалася з коханцем на їх очах… вона затроїла ангельські душі їддю брехні… »

• хоче пожертвувати себе для інших;
• його вразили слова Добровського: «Коли з тебе мужчина, чоловіче, то ніколи не плач»;
• але, на жаль, йому не вистачило волі до життя: зрада дружини глибоко роз’ятрила його душу.

Перед смертю говорить: «Я все прощаю їй… її злочину проти дітей не можу простити». Помер, думаючи про дітей.

Характеристика героїв

Ніколич:

Ніколич – серб - це найсвітліша людина, м’який, лагідний; у полоні він сумує за батьком, матір’ю, родичами:

• «…життя таке гарне», – говорить друзям;
• «я так хочу жити не для себе, а для родичів і для науки»;
• «доля сама вирішить кому з нас найскорше вмерти»;
• «… ти, Ніколич, балакаєш, як жовтодзьоб, з тебе нівроку естет »

Саме Ніколич змусив товаришів здригнутися перед людоїдством. Завдяки ньому в інших перемагає людяність, доброта.

«…хай згину, а людського тіла не буду їсти, і ніхто з вас не їстиме».

Це була перша перемога людського духу.

Характеристика героїв

Штранцінгер:

Штранцінгер – австрієць - інтелігент та молодий мрійник; герой готовий пожертвувати собою заради товаришів, він живе нереальною вірою в творчі сили життя, в його світле начало; він грав на скрипці лише у моменти найбільшого душевного болю:

• після того, як війна випалила йому очі, його мати вмерла, а суджена втопилася - він не втратив людяності. Це сліпий мовчазний скрипаль, його сила – сонце, яке він бачить своїми сліпими очима, і скрипка – голос його серця. Ця скрипка – його очі, і саме її він кидає у вогнище з бажанням віддати останнє задля порятунку;
• незадовго до своєї смерті вразив товаришів надзвичайно красивою мелодією і піснею («… на крилах пісні душі полетіли провертати гори і завертати весну і щастя, що вже не вернеться ніколи»);

Це був гімн великому і людському в людині.

Товариші про Штранцінгера – («ти святий, нічия рука до тебе не торкнеться»)

Характеристика героїв

Добровський:

Добровський – українець - найрозумніший з усіх,

інтелектуал; доктор, освічена, вихована людина; прекрасно танцює, колись був балетмейстером; сильний, гордий, чесний, але

песиміст; має шляхетне серце; постійно кидає саркастичні репліки,

щирі та псевдопатетичні тиради.

• Добровський фізично найдужчий, відчуваючи свою силу, дещо поблажливо ставиться до товаришів, іноді кепкує з них;
• він не вірить с остаточну перемогу добра над злом, хоча його серце сповнене огиди та презирства до всього злого, потворного;
• він організовує бал навколо вогнища під час «танцю смерті».

Але сильний Добровський втрачає волю до життя:

«…я не тужу ні за ким, найбільше боляче, що в людській душі погасло світло»,

«я не хочу вертатися назад в озвірілий світ».

Характеристика героїв

Оглядівський:

Оглядівський – українець - оповідач Осип Турянський) -

розповідає про своїх загиблих товаришів, тіні яких йому з’являються у сні і наяву

• це багатогранний образ: високогуманна, духовно багата людина,

огорнута теплом і співчуттям; мрійник, заглиблений у внутрішній світ.

• Оглядівський зворушив товаришів, коли знайшов у кишені дробинки хліба, кусочок цукру, який розділив на шіть часток та роздав товаришам. Він

вижив тільки тому, що не думав про самого себе, а про сина, дружину.

Волю до життя у нього збуджувала не тільки родина, а відповідальність

його як чоловіка, батька, захисника, який повинен захистити всіх слабких, немічних на планеті.

Оглядівський фізично слабкий, проте смерть переміг, адже символом життя для

нього були син і дружина. Він ними марив.

Віра у добро не покидала його.

―Поза межами болю‖

Існують теоретичні роздуми літературних критиків

стосовно генеалогічної самобутності твору, що увінчався найрізноманітнішими тематичними та жанровими

ореолами: «поема», «повість», «повість-поема», «модерна епопея», «поема-симфонія», «роман». Така концепція

взаємозв'язку індивідуально-авторської творчості з категорією жанру зумовлена проблемою еволюційної самосвідомості культури XX ст., власне самим

мистецьким життям з його намаганням відшукати власну форму вираження. Найчастіше визначають жанр твору

«Поза межами болю» як антивоєнна психологічна поема в прозі. У долю цього незаперечного факту вплітається технічна письмова оздоба твору: майже кожне нове

речення, обрамлене поетичною ритмізованою прозою,

починається з абзацу й має вигляд віршових рядків.

Жанрові особливості:

Образи-символи:

Твір Осипа Турянського багатий на символічні образи:

• син, дружина – символи життя, родини
• різдвяні свята, як натяк на те, що Оглядівський має вижити; символ верхівства добра над злом
• вогонь – віра, добробут.
• «Поза межами болю» — назва також символічна: опинившись у неймовірно трагічних ситуаціях, на межі виживання Оглядівський вірить у силу любові дружини і сина, які в його очах є світлою зорею, що веде його до перемоги. Він долає тяжкі обставини і виходить

переможцем у двобої зі смертю, утверджуючи активний гуманізм, людські цінності

―Поза межами болю‖

Домашня робота:

Обрати 3-ох головних героїв твору та дати їм розгорнуту характеристику

(+ цитатна характеристика)