Марина Прищепа �Психолог�Військовий психолог�Ветеран військової служби �Ветеран війни �Тренер груп підтримки �та відновлення�Старший викладач �Кафедри клінічної �та кризової психології �Донецького Національного �Університету ім. Василя Стуса

ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ З ВЕТЕРАНАМИ

Ознаки трьох модифікацій мілітарної ідентичності ветерана

​

​

Стійкий тип Ідентифікація з армією

(«Я – військовослужбовець»)

​

Ситуативний тип Змішана ідентифікація

з армією і з цивільними групами

​

Несформований тип Цивільна

ідентифікація («Я – цивільна особа»)

ПРАВИЛА БОЮ

• Зупинись посеред хаосу. Відчуй, що відбувається, оціни ситуацію. Може завмирати при сварці
• Довіряй лише перевіреним. В бою довіра підкріплена виживанням. Потреба в пояснюванні, що вдома теж свої, які були ще до війни
• Плануй наперед. Постійний план, щоб не викликати несподіваних емоцій. Дома проблема – вирішення. Переключення і пояснення про відсутність необхідності це робити в сім’ї
• Ні почуттям. Повернення – через відреагування тілесних відчуттів
• Знай територію. Сканується й перевіряється все, кожне приміщення. План відходу
• Дій у разі загрози. Автоматичні дії на загрозу. Попередження членів родини та дітей

Прийняття досвіду, як дорослішання і навчання мудрості, частини життя, яке можна прийняти в нього, а можна не прийняти

Головне – не поспішати і прийняти нові ролі кожному члену сім’ї

​

​

Травмуючі наслідки бойового стресу та перебування в зоні бойових дій

​

характерні особливості, що виявляються у певних психічних станах, процесах, властивостях, поведінці:

​

Це підвищена дратівливість, схильність до

поганого настрою, нетерплячість, підвищена реактивність,

напруженість, ознаки депресії,

підвищена стомлюваність, апатичність, тривожність,

страх, фобічні реакції, почуття провини,

синдром втрати, агресивність, гнів, образа, злість,

гіперболізоване відчуття справедливості,

а також фіксація на втратах, труднощі з засинанням,

нічні кошмари, тремор,

неможливість зняти напругу, в тому числі тілесну,

постійне відчуття небезпеки тощо

​

​

Емоційні та поведінкові прояви ветеранів як наслідок бойової травми

​

​

виникнення відчуття вираженого стомлення й нестачі енергії, підозрілості, ослаблення пам’яті, труднощів концентрації, захопленості спогадами про війну, симптомів посттравматичних стресових розладів, несприятливих особистісних змін, соціально-психологічної дезадаптації, обмеження комунікацій, асоціальної поведінки, проблем побутового, медичного та сімейного характеру, зловживання психоактивними речовинами (ПАР), міжособистісних конфліктів зі своїми чоловіком/дружиною, членами сім’ї, близькими друзями або колегами, невпевненості у майбутньому тощо

​

​

​

Наслідки перебування в умовах вимушеної ізоляції (полоні)

​

Одна з головних цілей тортур полягає в доведенні людини до стану граничної безпорадності та душевного страждання, які можуть призвести до порушення когнітивних, емоційних та поведінкових функцій

До найбільш поширених психологічних симптомів, що виникають у звільнених з полону, належать: депресивні реакції, тривога, безсоння, нічні кошмари, ретроспекції та послаблення пам’яті. Основними психіатричними розладами, що пов’язані з тортурами, є ПТСР та глибока депресія. Душевний біль, що викликається всім, що символізує перенесену травму або нагадує про неї, часто виявляється у вигляді недовіри та страху перед особами, які наділені владою, зокрема перед психологами та лікарями

​

�Чотиристадійну модель «зворотного культурного шоку» Д. Хогана

наївність чи заперечення;

розчарування або негативізм;

перспектива;

реорганізація.

У цьому процесі очікування того, що повторний перехід буде легким (стадія наївності) поступається місцем усвідомленню того, що повернення є скоріше проблематичним (стадія розчарування). Почуття перспективи (третя стадія) з’являється, коли людина починає усвідомлювати ситуацію, що склалася, перш ніж перейти до більш реалістичних цілей і очікувань, що передбачає реорганізацію ідентичності (четверта стадія) і ресоціалізацію. У разі невдалого повернення до цивільного життя ветеран може відчувати відчуження від нової культури та бажання дистанціюватися від неї (стадія відкидання)

Фактори, які підвищують ризик �суїцидальної поведінки

-стан горя та горювання за загиблими побратимами, постійна присутність в епіцентрі руйнувань та серед загиблих

- страх прояву сильних емоцій, їх контролю, сором, страх нерозуміння іншими

- відстає від інших в бойовій підготовці

- правопорушення та дисциплінарні стягнення

- зловживання алкоголем та наркотичними речовинами

- важка реінтеграція

- “ефект Вертера”

- депресія та інші психічні розлади, ПТСР

- особисті проблеми в сімейних та близьких стосунках з рідними, коханими

- гострі стресові реакції, фізичні та психологічні випробування, виснаженість, демотивація

​

​

​

Наслідки ампутацій кінцівок �в учасників бойових дій

​

Найпоширенішими формами емоційного розладу в осіб із втратою кінцівок є тривожність і депресія. Ці стани проявляються у вигляді почуття напруги, порушень сну, соматичних скарг, фобій (страх впасти або пошкодити кукси). Крім того, характерними є прояви дратівливості, ворожості, спалахів гніву, агресії, почуття марності та ін. Якщо з пораненням пов’язаний досвід, що має відношення до смерті або каліцтва інших людей, ступінь емоційного розладу може бути особливо високим Дуже імовірним є розвиток ПТСР

Психічний стан, в якому знаходиться людина, яка пережила ампутацію кінцівок, можна віднести до категорії гострого горя. Незалежно від причини ампутації, людині потрібен час, щоб погорювати і психологічно та фізично звикнути до зміненого образу тіла та відмінностей у функціях

​

​

​

Правила роботи з незрячими ветеранами

• звертайтеся безпосередньо до клієнта, а не до того, хто його супроводжує; • не підвищуйте голосу, якщо у клієнта немає втрати слуху;

• не уникайте слів «дивитися» і «бачити», побоюючись збентежити сліпу людину;

• не соромтеся питати людину, наскільки добре вона бачить;

• попереджайте, коли ви входите до кімнати або виходите з неї;

• дайте конкретні вказівки щодо розташування об’єктів, не використовуйте розпливчастий термін «там»;

• попросіть клієнта взяти вас за руку замість того, щоб брати його за руку і підштовхувати;

• попереджайте клієнта про сходи або інші перешкоди для руху;

• ідіть нарівні з клієнтом, але, піднімаючись і спускаючись сходами, тримайтеся на крок попереду нього;

• не ображайтеся, якщо незряча людина відмовиться від допомоги

Чотири завдання пов'язані з переживанням втрати

​

1) Визнати реальність втрати

2) Оплакати втрату і примиритися з нею.

3) Відвести втраченій особі нове місце в пам'яті та в житті

Процес, пов'язаний з адаптацією до змін у житті та «продовженням життя»:

4) Переосмислити зміст життя, власну ідентичність; реорганізувати своє життя та ідентичність та навчитися жити без втраченої особи, адаптуватися до змін.

​

​

Моделі горювання

Анотація до відображених цифр у цьому слайді

Поетапна модель горювання (Кублер-Росс, 1969)

•Заперечення

•Гнів

•Переговори

•Депресія

•Прийняття

​

Дуальна /подвійна (Stroebe & Schut, 1991)

Анотація до відображених цифр у цьому слайді

Ця модель описує два паралельні процеси, які відбуваються у тих хто переживає втрату:

•Процес, що концентрується на відчутті втрати, безпосереднє переживання скорботи, дотик до болю, печалі, та до усіх болісних відчуттів, пов’язаних із втратою

•Процес, що концентрується на відновленні нового повноцінного повсякденного життя, спрямовані на відволіканні від горя, побудові нових відносин та способів життя.

​

Модель дуального процесу

Basic ph

Організація реабілітації та реадаптації військових після поранень та травм

Необхідним кроком повернення ветеранів до повноцінного життя та соціалізації в суспільство є реабілітація.

Рeaбiлiтaцiя i рeaдaптaцiя рoзумiютьcя як вiднoвлeння фізичного, coцiaльнoгo та пcиxiчнoгo cтaтуciв осіб, a тaкoж пiдвищeння їхніх адaптивниx можливocтeй у повсякденному житті.

Кожен етап реабілітації під час проведення таборів передбачає виконання

певних завдань для реалізації єдиної мети: подолання посттравматичного синдрому,

а також соціальної адаптації та інтеграції осіб, які мають серйозні поранення, що супроводжуються порушеннями функціональності

Основні завдання реабілітаційного супроводу:

• Формування знань і умінь, що сприяють соціальній адаптації та інтеграції в різних соціальних умовах із застосуванням спеціалізованих методик та практик.
• Створення психологічного мікроклімату для формування позитивної мотивації до подальшого життя.
• Використання засобів фізичної культури і спорту для удосконалення процесу реабілітації.
• Формування знань та навичок захисту прав, стимулювання до здобуття освіти, підвищення кваліфікації та набуття нової професії.
• Використання засобів рекреації для підвищення ефективності реабілітаційних та реадаптаційних заходів.
• Надання психологічної підтримки родинам

Роль та підтримка соціуму в процесі адаптації

Фізичне відновлення:

• Робота реабілітологів, стоматологів та терапевтів для покращення фізичного здоров'я. 

Психологічна підтримка:

• Консультації психологів, травматологів та психіатрів для стабілізації емоційного стану. 

Соціальний супровід:

• Допомога соціальних працівників у наданні

консультацій та підтримку ветеранам

та їхнім сім'ям

Партнерство:

• Важлива роль в процесі адаптації таких

організацій, як ПРООН в Україні

та Червоний Хрест України,

що допомагають у масштабуванні

програм соціальної адаптації

​

Основні критерії адаптації

​

​

• Когнітивний
• Поведінковий
• Емоційний
• Соціально-психологічний

​

Вправи на саморегуляцію та стабілізацію

​

• Дихання
• Заземлення
• Переключення
• Управління ритмами, тактильні якорі, якорі по всім модальностям (зорові, нюхові, буси-перстень-іграшка, слухові – улюблена музика, смакові)
• Тілесні вправи. Потягнутися (зажаті м’язи), розтерти руки, самомасаж, розслабити плечі, шию, груди, спину та руки. М’язова релаксація за Джекобсоном
• Самонавіювання, самонакази (анекдот про дідуся), самопідтримка, самозаспокоєння, самосхвалення (самозаохочення), самопрограмування (позитивний досвід, коли я справився)
• Ресурсна техніка «Місце сили та спокою», включення по всім модальностям та закарбування в пам’яті

​

Реакції на стрес

​

​

​

Сон та травма

​

​

• Люди, які пережили гострий та/або хронічний стрес або травму, відчувають постійну тривогу навіть після того, як небезпека минула. Настороженість нервової системи організму називається реакцією “бий або тікай”
• “Бий або тікай”: прискорене серцебиття, прискорене поверхневе дихання, підвищення кров’яного тиску, збільшення енергії, посилення зорового фокусу і погіршення травлення.
• Протилежною до реакції “бий або тікай” є “відпочинь і перетрави”, м’язи розслабляються, серцебиття сповільнюється, травлення продовжується, кров’яний тиск знижується, з’являється відчуття спокою, безпеки і благополуччя
• Щоб заснути і виспатися, потрібно переключити нервову систему з режиму “бий або тікай” на режим “ відпочинь і перетрави”
• У людей, які пережили травму, постійний стан “бий або тікай” тіла і розуму заважає їм відчувати нормальний швидкий сон. За іронією долі, саме швидкого сну вони потребують найбільше. Їм потрібна “нічна психотерапія” швидкого сну, щоб пережити важкі емоції, які вони пережили (протягом дня проводити перемикання режимів)

​

Процес засинання

​

• Наша логічна півкуля уповільнюється і в якийсь момент вимикається логіка, аналіз і т.д. Відбувається перехід від альфа-ритму до тета-ритму – перехід через бар’єр. Якщо переключення не відбувається – це і є труднощі засинання

​

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!