Античний стиль

Античний стиль - (6 ст. н.е. і 5 cт. н.е.)  включає мистецтво Давньої Греції і Давнього Риму.

Слово «античний» походить від латинського слова «давній».

Загальна періодизація

• Рання античність (VIII ст. до н. е. — V ст. до н. е.) — зародження Грецької держави;
• Класична античність (I ст. до н. е. — II ст. н. е.) — час єдності греко-римської цивілізації;
• Пізня Античність (III–VI ст. н. е.) — розпад Римської імперії. Розпад Західної Римської Імперії ознаменував собою початок нової епохи — середньовіччя.

Архітектура Стародавньої Греції

Архітектура стародавніх греків з’єднувала в собі простоту і вишуканість, продуманість і художність, геометрію ліній, симетричність і пропорційність при повній відсутності зайвих деталей. Під час будівництва храмів використовувалися міри довжини, які були запозичені від пропорцій людського тіла: долоня, стопа, лікоть

Типовим зразком давньогрецького храму став периптер — прямокутний об'єм споруди, з усіх боків оточений колонадами. Дах будували двосхилим.

Трикутні площини, які утворювалися з фасадів - фронтони, - як правило, прикрашалися скульптурами.

​

Було вироблено три основних архітектурних ордери («ордер»- у перекладі з грецького «порядок») - дорійський, корінфський та іонічний. Ці типово грецькі конструктивні елементи і нині використовують у зодчестві.

Найважливішою громадською спорудою в Стародавній Греції був храм, присвячений одному з богів Олімпу. Побудований у центрі акрополя чи міської площі, храм був не лише культовою спорудою, а й осередком найважливіших подій суспільного життя, сховищем скарбниці поліса, його головною державною святинею.

Головний храм Акрополя - біломармуровий Парфенон- храм Афіни Парфенос (Афіни - Діви).

Наступним храмом ансамбля був храм Ерехтейон - храм, присвячений Посейдону - царю морів. В Ерехтейоні колони замінені шістьма мармуровими фігурами дівчат -каріатид.

Видатним досягненням архітектури класичної епохи стала система регулярного планування міст, розроблена містобудівником Гіпподамом. Характерними рисами цієї системи було розмежування міста паралельними і перпендикулярними вулицями на громадські, храмові та приватні квартали, а також поділ житлових кварталів на зони для різних прошарків суспільства: ремісників, землеробів, воїнів та ін. 

У цей період з’явилися й нові типи споруд: бібліотеки, мусейони

(прообрази музеїв), великі інженерні будівлі,амфітеатри

До античної архітектури відноситься архітектура Давнього Риму. Перед архітектурою римської держави стояли нові завдання, то для будівництва доріг, акведуків, мостів, величезних в'язниць, палаців з гігантськими залами. Було винайдено бетон. Архітектура Риму характеризувались грандіозними пропорціями і багатством оздоблення. Римські архітектори освоїли арочну конструкцію. Будувались тріумфальні арки, які

споруджувались на честь

військових перемог.

Часто будували круглі в плані храми — ротонди (від лат. rotundus — круглий).Найвищим утіленням архітектурної та інженерної думки в Римській імперії став Пантеон — храм усіх богів, побудований в II ст. н. е.. Вхід у будівлю прикрашений відкритою галереєю — портиком. Храм являє собою ротонду, увінчану бетонним куполом діаметром понад 40 метрів. У центрі купола, який вважали символом неба, був отвір. Крізь цей отвір мав проходити стовп світла, що уособлював верховного бога Юпітера.

Свідченням могутності й багатства Риму була проточна вода. Міста імперії обов’язково оснащувалися складною системою водопостачання. Водогони споруджували як підземні, так і надземні. У надземних водопроводах — акведуках — керамічні труби клали на високу аркаду.

Важливою складовою римського способу життя були терми — громадські лазні. Під бетонними склепіннями містилися басейни з холодною і гарячою водою, зали для занять гімнастикою, галереї для дружніх бесід, а іноді — й бібліотеки. Ці величезні споруди за розкішшю й багатством оздоблення не поступалися палацам. Вони слугували центрами культури, улюбленими місцями для зустрічей і відпочинку

городян.

Архітектура античності заклала фундамент для розвитку європейської архітектурної традиції і визначила об’ємно-просторову організацію споруд (пропорції, форми, декор).

Найбільші досягнення: створення ордерної системи, заснованої на доцільності, гармонійності, рівновазі окремих частин споруди; застосування системи регулярного планування міст, створення архітектурних ансамблів, у яких будівлі гармонійно поєднувались між собою та з природним ландшафтом; поява нових типів споруд; винайдення бетону; будівництво багатоповерхових житлових будинків; зведення складних інженерних конструкцій: маяків, арок, куполів, мостів, акведуків.