Двадцять перше жовтня
Класна робота
Експресивні можливості звуків української мови. Звукопис
Доброго дня, десятикласники!
Рада всіх вас вітати на уроці.
Усміхніться – і до вас прийде радісний настрій.
Біант Прієнський говорив: «Якщо побачиш лице без посмішки, посміхнися сам».
Отож, посміхаючись, даруй людям частинку своєї енергії, посміхайся частіше, і люди будуть енергійними.
Робота з текстом
Прочитайте текст. Визначте стиль мовлення. Випишіть основні терміни, поясніть їх лексичне значення
Милозвучність української мови досягається природним чергуванням окремих голосних і приголосних звуків, спрощенням у групах приголосних, використанням паралельних форм слів.
Евфонічність української мови, її приємне звукове оформлення служать засобом естетичності, краси; характер-ним є уникнення важкого для вимови нагромадження звуків.
Евфонія вважається галуззю фоностилістики. Ця наука вивчає здатність фонетичної організації мови до мелодійного звучання, створення звукозображання у висловленні відповідно до його змісту і художнього призначення. Важливу роль відіграють також інтонація та ритміка.
Алітерація – суголосся приголосних звуків, тобто повтор одного або кількох приголосних у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах:
Ну, що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно (М. Коцюбинський).
Звук [с] у цьому випадку вжито на позначення спокою, умиротворення, повільної дії; асоціюється з тихим сичанням вітру.
Асонанс – суголосся голосних, тобто повтор однієї або кількох голосних у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах.
Щось грюкнуло дверима, й полопотіло босими ногами (М. Коцюбинський).
Восьмиразовий повтор звука [о] створює ефект грубого звучання. Складається враження чогось громіздкого, значущого, гучного.
Анафора – початковий (ініціальний) повтор однакових звуків (слів) на початку рядків, строф, речень, абзаців, розділів твору. Звукова анафора – повторення початкових (ініціальних) звуків. Повторюватись може перший звук рядка у вірші або першого звука у слові:
Зелениться ніжна м’ята, рута, материнка, –
Знов я чую, мов співає давня українка.
А.Кримський
Епіфора – повтор однакових звуків, слів, словосполучень наприкінці суміжних віршованих рядків, строф, речень, абзаців, розділів твору.
Звукова епіфора – повторення кінцевих звуків чи словосполучень у закінченнях слів віршованого рядка:
Через перепони,
Попри всі закони,
Ти, мово дідівська, живлюща… (М.Чернявський)
Ці повторення увиразнюють мову, підсилюють і підкреслюють певну думку. Це стилістична фігура, протилежна анафорі, особливого смислового значення набуває саме у поєднанні з нею.
Рима як різновид звукової епіфори разом із віршованими розмірами теж є важливим фонетичним засобом художнього стилю, зокрема поетичного мовлення. Рима – звуковий повтор, побудований на співзвучності кінцевих слів або їх частин.
Наприклад:
Люлі-люлі, люлечки,
Шовковії вервечки.
Народна творчість
У фоностилістиці досить тісно переплітаються такі явища, як звуковідтворення (наявне тоді, коли текст наповнений звуками певних об’єктів природи, криками тварин, шумами машин) та звуконаслідування
(ономатопея) – у художній мові один із способів звук описання, що полягає в оптимальному зближенні звучання слова і його змісту, імітації звуків природи за допомогою прямого їх наслідування. Наприклад: Немов хто косою черк! А друге світліше – дзінь!
А. Головко
У всіх словах, що нагадують скрип (скрегіт), різкий, неприємний звук наявний - [р];
у словах шкрябати, дряпати спостерігається наявність звуків [к], [р], тому виразні засоби приголосних виявляються досить яскраво. Так, дієслово свист завдяки двом приголосним с і в передає повів вітру.
Звук тік-так – чудова ономатопея, адже такий звук утворюється при покачуванні годинникового маятника, що подає два коротких сухих звуки, які дещо відрізняються один від одного. Чергування двох аналогічних складів доводить повторюваність звуків: обидва досить коротких і сухих голосних «малюють» короткий і сухий звук. Ця властивість ще більше підсилюється двома приголосними, що відкривають і закривають склад.
Спостереження над мовою
Прочитайте вірші. Назвіть звуки, які повторюються, визначте стилістичну роль алітерацій. Запишіть строфу, яка найбільше сподобалась. Чи можна стверджувати, що алітерація певних звуків «прив’язана» до конкретних звукових образів?
Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж горів
На трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і згори
Він бачив, хто що хоче:
Налив грозою грім яри,
Умив озерам очі.
А потім хмару опустив
На сад наш на щасливий
І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Та тут до грому навздогін
Заговорила груша:
«Трусніть і грушу, дядьку грім,
Бо важко мені дуже…»
І дядько грім сказав собі:
«Потрушу я і грушу.
Бо небеса вже голубі
Я покидати мушу».
М.Вінграновський
Які приголосні допомагають створити звуковий образ грози? Які ще асоціації може викликати повторення цих звуків?
Сипле, стеле сад самотній�Сірий смуток – срібний сніг,�Сумно стогне сонний струмінь,�Серце слуха смертний сміх.
Прокоментуйте, як зміна алітерації відтворює зміни в природі
В. Кобилянський
Який ефект створює повторення звука [с] ?
Стоїть піп на копі,
Копа під попом,
Піп під ковпаком.
Народна творчість
Який ефект створює повторення звука [в] ?
Вовк-вовцюг вівцю волік.
Вова вовку- вила в бік.
Як завив же вовк-вовцюг,
Миттю випустив вівцю.
Народна творчість
Який ефект створює повторення звука [б] ?
Бук бундючивсь перед дубом,
Тряс над дубом бурим чубом.
Дуб пригнув до чуба бука –
Буде букові наука.
Для кого призначені ці віршики? З якою метою повторюються саме приголосні с, в, б? Який ефект вони підсилюють?
Народна творчість
Фоносимволісти таким чином характеризують звуко-кольорові відповідності голосних :
А – насичено-червоний;
О – світло-жовтий або білий;
Е – зеленкуватий;
І – синій;
У – темно-синій;
И – темно-коричневий або чорний.
Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! — та сама.
Останні айстри горілиць
зайшлися болем.
Л.Костенко
Плили хмарини, немов перлини…
Їх вид рожевий – уста дитини!
Набігли тіні – і… ждуть долини.
Пробігли тіні – сумні хвилини:
Плили хмарини чужі, далекі…
П.Тичина
Пошуково-дослідницька робота
Прочитайте виразно уривки віршів. Визначте в них алітерації й асонанси. Яка їх роль у кожному тексті?
Пошуково-дослідницька робота
Ситом сіє сиві струї
Хтось химерний. Хмар хитон
Розпростер на небі вітер.
Слизько. Слізно. Сумно. Сон.
Вимок ворон на воротях.
Сльози скапують зі стріх.
Ластівка пройшла, як стрілка.
Сниться: Сяйво. Сонце. Сміх.
Р.Купчинський
А в тій кузні коваль клепле,
а в коваля серце тепле,
а він клепле та й співа,
всіх до кузні іззива.
І.Франко
Ішли дівки через двір, через двір,
На них сукні, як мак цвів, як мак цвів!
Стали сукні сяяти, сяяти,
Стала діброва палати, палати!
Народна творчість
Спостереження над мовою
Прочитайте виразно уривки. Визначте звукову анафору. Як вона впливає на звукове оформлення тексту?
Дякую за увагу!