Найвідоміші храми

України

​

​

​

​

Зміст

1. Призначення храмових споруд.
2. Характеристика найвідоміших храмів України.

​

​

Храми в нашому житті

В  храмі  всі – душа  єдина,� Сподівань,  надій  політ...� В  височінь  думками  линуть,� Обіймають  Божий  світ.

• Щонеділі й у свята церковні дзвони кличуть нас на службу. Навколишні дороги прокидаються і глухо відгукуються на кроки тих, хто поспішає до храму.
• Чому ж, попри судження деяких «віруючих» про «Бога в серці», ми все ж таки йдемо до церкви?
• Храм Божий стоїть над світом як дороговказ, як знак вічності в цьому нетривкому і крихкому, мов скло, житті. Православ'я вбачає найвищий сенс християнства в богослужінні, в молитовному єднанні з Самим Господом, Який невидимо присутній у храмі.

Храми в нашому житті

Відомий український письменник Павло Загребельний у історичному романі «Диво» розповів про будівництво одного з найпрекрасніших і найдавніших храмів України – Софійського собору. В уста одного з героїв автор вкладає роздуми про архітектурні орієнтири при будівництві: «Наша ж земля споконвіку мала свої будівлі, вона теж хоче прислужити новому Богові своїм власним, багатство убранства церкви передасть багатство землі нашої, вознесеність бань, чисельніших за роменські, покаже неосяжність Руської держави, яку звуть землею багатьох городів повсюдно, кожна земля повинна славити Бога своїм голосом, і чим могутніший буде той голос, тим більша хвала Божа.»

​

Храми в нашому житті

• Кожен народ має прислужитися Богові своїми майстрами: будівничими, художниками, композиторами, поетами… Храми будували на київській землі радісні, барвисті, яскраві. Бо ж храм – це спогад про райське блаженство, це поєднання всіх трьох вимірів часу, звернення до майбутнього і до вічного.
• Протягом віків, коли наш народ терпів гноблення і приниження, храми поєднували всіх нас і були немовби таємничим мостом між нами і світом людей, між найубогішою хатою українця і світовою цивілізацією та між Богом.

​

Храми в нашому житті

• Православний храм – це прекрасна архітектурна споруда, що є окрасою кожного міста, селища, села. На сьогоднішній день важко уявити місто або село без храму. Ці неповторні архітектурні споруди завжди були окрасою рідної землі. Кожного свята тут збираються православні люди, щоб помолитися Богу, вшанувати пам'ять святих, щоб присвятити Богу все, що є найбільш дорогим та рідним для людини.
• Усі храми ставилися на підвищенні, на горах, де було найбільше простору і сонця. Храм для українця – це немов би послання з далеких віків, Господнє око, тінь вічності, світле смеркання, яке ніколи не стає ніччю. Цілі віки наші предки дивилися на свої храми ясним поглядом, тихо раділи, берегли їх, прикрашали іконами, різьбленими іконостасами, коштовним посудом, плащаницями, хоругвами.

​

Найвідоміші храми України

• Із найдавніших храмів України найвідомішими є Київські споруди:
• Святої Софії ( закладений у 1037 р. Ярославом Мудрим на честь перемоги над печенігами, в честь св. Софії (ім’я із грецького перекладається “мудрість”, у 1685-1707 рр. Собор був перебудований у формах українського бароко);
• Десятинна церква (одна з перших, зруйнована монголо-татарами у 1240 р., відбудована Петром Могилою і знову зруйнована більшовиками у 30-х роках);
• Михайлівський Золотоверхий собор (побудований у 1108-1113 р. онуком Ярослава Мудрого князем Святополком Ізяславичем, зруйнований більшовиками у 1934-1935 рр., відбудований у 2000 р.);
• Іллінська і Микільська церкви на Подолі (збереглися до наших днів).

Найвідоміші храми України

• Вражають своєю розкішшю та красою більш пізні за часом заснування храми нашої країни:
• Троїцький та Свято – Успенський собори Святої Почаївської лаври;
• У Чернігові: Єлецький Свято – Успенський жіночий монастир, церква св. вмц. Катерини, Троїцький кафедральний собор;
• У Києві: Микільський та Покровський храми Свято – Покровського монастиря, Андріївська церква, Свято – Троїцький храм в Китаєвій пустині, собор св. вмч. Пантелеймона в жіночому монастирі у Феофанії, Успенський та Трапезний храми Києво-Печерської лаври, Володимирівський собор, Свято-Троїцький Іонинський монастир.

​

Десятинна церква

• Десятинна церква (церква Богородиці) – перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена між 986 і 996 роками в Києві на честь Пресвятої Богородиці в епоху князювання Володимира Великого, який виділив на зведення і підтримку церкви десяту частину своїх доходів - «десятину», звідки й бере свій початок її народна назва.
• На початку XI століття була ушкоджена пожежею, але незабаром відновлена і з трьох сторін до неї були додані галереї.

​

Десятинна церква

Десятинна церква

• Десятинна церква була багато наділена мозаїками, фресками, різьбле­ним мармуром і шиферними плита­ми. Ікони, хрести і посуд були при­печені з Корсуня (Херсонеса) у 1007 році.
• Крім головного вівтаря, в церкві малися ще два: на честь святого Володимира і святого Миколая. У Десятинній церкві знаходилася князівська усипальниця, де було поховано Володимира та його християнську дружину – візантійську царівну Анну. Також сюди були перенесені з Вишгорода останки княгині Ольги.
• У 1169 р. церкву пограбували війська Андрія Боголюбського, у 1203 р. – війська Рюрика Ростиславовича. Наприкінці 1240 року орди хана Батия, узявши Київ, знищили Десятинну церкву – останній оплот киян.
• За переказами, Десятинна церква звалилася під вагою натовпу людей, які набилися сюди, намагаючись у такий спосіб врятуватися від монголів.

​

Десятинна церква

• Розкопки руїн храму почалися в 30-х роках XVII ст. за ініціативою митрополита Петра Могили, який заснував поруч невеличку церкву в пам'ять про загублену святиню і виставив у ній одну з найдавніших ікон з образом Святителя Миколая, привезену Володимирові з Корсуня. Пізніше в руїнах був виявлений саркофаг князя з його дружиною Анною. Князівський череп поховали в храмі Спаса на Берестові, а потім перенесли в Успенський собор Києво-Печерської лаври. Інші останки були поховані в Софійському соборі. У своєму заповіті Петро Могила залишив тисячу золотих на відновлення Десятинної церкви.
• З лютого 2005 року Президент України підписав указ про відновлення Десятинної церкви.

​

Софія Київська

• Храм, присвячений Софії – Премудрості Божій, було закладено за князювання Ярослава Мудрого в 1017 році на честь його перемоги над печенігами.
• Спорудження храму було завершено в 1037 році. Це був головний митрополичий храм Київської Русі, де відбувалися різні урочистості, важливі державні церемонії; тут було засновано першу бібліотеку.
• Храм став усипальнею багатьох князів; уцілів мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого. У результаті значних перебудов наприкінці XVII - початку XVIII століття форми собору набули барокового стилю.

​

Софія Київська

Софія Київська

• В інтер'єрі храму Святої Софії збереглося близько 260 квадратних метрів мозаїк та 3000 квадратних метрів фресок періоду Київської Русі. Мозаїчні розписи вкривають площини головного вівтаря та центральної бані. Унікальну мистецьку цінність становлять мозаїчні зображення Христа – Вседержителя і Богоматері – Оранти. Фрескові розписи з багатофігурними композиціями, окремими постатями та орнаментами добре збереглися в окремих частинах собору.
• Як об'єкт, що становить надзвичайну архітектурну й мистецьку цінність, собор занесено до списку Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО.
• Сьогодні цей храм не діючий. У ньому проводять екскурсії для туристів.

Андріївська церква

• Андріївську церкву часто називають лебединою піснею видатного майстра вітчизняної архітектури Бартоломео Растреллі.
• Піднімається вона на одній з круч Старокиївської гори. З її тераси відкривається неповторний вигляд на прадавній Поділ, задніпровські далечіні, нові житлові масиви. Побудовано Андріївську церкву на замовлення імператриці Єлизавети Петрівни.
• Проект будинку розроблений Б. Растреллі в 1748 році, будівельні роботи велися в 1749-1754 роках під керівництвом відомого московського зодчого Івана Мічуріна.

​

Андріївська церква

• У будівництві цього Храму брали участь багато фахівців Петербурга, Москви, Києва, тому Андріївська церква – це пам'ятник творчої співдружності російських та українських майстрів.
• За свою історію церква багато разів ремонтувалася.
• Вже в перші роки після закінчення будівництва вона мала занедбаний стан, оскільки після смерті Єлизавети Петрівни царський двір припинив цікавитися київськими будівлями. Освячення храму відбулося лише в 1767 році. У XIX столітті кілька разів ремонтувалися верхи будинку, що призвело до грубих змін у первісній формі обрису бань і втрати його декору. У такому вигляді пам'ятник знаходився аж до 70-х років XX століття.
• З 1917 до 1953 року неодноразово проводилися роботи зі зміцнення фундаментів Андріївської церкви і пагорба, на якому вона знаходиться, з відведення підґрунтових вод, виконувався ремонт фасадів, інтер'єру, проводилася консервація живопису та різьблення. Сьогодні церква належить автокефальній громаді. Православні богослужіння у ній не проводяться.

​

​

Андріївська церква

Краса храмів

• Краса церковної архітектури, внутрішнє багатство наших храмів – це те, що вражало і вражатиме не одне покоління. У своєму романі «Собор» О. Гончар зазначає, що собори – єдине, що могло б привернути увагу до нашої планети інопланетних цивілізацій, якби такі були:
• «Вночі собор ніби ще величніший, ніж удень. І ніколи не набридає... на нього дивитись. Один із тих велетів тисячолітніх, що розкидані по всій планеті, то мов похмурі цитаделі стоять з щілинами вікон-бійниць, то стрілчастими шпилями десь черкаються хмар, то в розлогих опуклостях бань відтворюють образ неба... Серед людських поколінь, серед текучих віків височать незрушно, окликавши себе символами – оздобами, кам'яними химерами, вкарбувавши в собі пристрасті епох. І коли ті, далекі, прийдущі, виринувши з глибин всесвіту, наблизяться колись до нашої планети, перше, що їх здивує, безсумнівно, будуть... собори! І вони, інозоряні, теж: стануть дошукуватись тайни пропорцій, ідеального суголосся думки й матеріалу, шукатимуть ніким досі не розгадані формули вічної краси!»

​

Храм нашої душі

• Храм Божий – не просто красива архітектурна споруда, а те святе місце, в якому невидимим чином – у святих Таїнствах, богослужіннях, іконах розкривається присутність Живого Бога, бо ж храм – дім Божий, в якому живе Господь.
• І саме там, коли наші молитви зливаються з десятками інших в одне молитовне зітхання, коли усе мирське на певний час відпустило наші думки, незримо для нас самих будується храм нашої душі.

​

Літературна сторінка

Будуєм храм…

Будуєм храм… Хрести на куполах сягають ввись.

Величний храм… Вже стіни над землею височіють,

Піщинка до піщинки… Щоб мати змогу зустрічатися з

Ісусом.

При Божій допомозі На славу Божу, не на сьогодні – на

віки.

Складають мозолисті Слово Боже в людських серцях,

людські руки Зернинка до зернинки…

Цеглинку до цеглинки… Паде і проростає,

Будуєм храм… Оновлюючи душу.

Крок за кроком…

Рік за роком…

​

Будуєм храм –

Духовний храм

В своїх серцях і душах.

​