1 of 14

Кримінальний процес �4 курс

Особливості провадження у справах про злочини та суспільно-небезпечні діяння неповнолітніх

Лектор - доцент Пашковський М.І.

2 of 14

План лекції

Загальні положення ювенальної юстиції
Детермінанти кримінально-процесуальної форми у кримінальних справах щодо неповнолітніх
Особливості предмету доказування
Особливості захисту неповнолітніх у кримінальних справах
Особливості дізнання і досудового слідства у кримінальних справах щодо неповнолітніх
Особливості попереднього та судового розгляду кримінальних справ щодо неповнолітніх

3 of 14

Вступ до ювенальної юстиції

Ювена́льна юсти́ція (лат. juvenālis «неповнолітній» + лат. jūstitia «правосуддя»)

система спеціалізованих державних органів, що здійснюють правосуддя у справах про правопорушення (в т.ч. злочини) неповнолітніх, а також державних органів, що здійснюють соціальний захист сім’ї та прав дитини, контроль за виправленням і реабілітацією неповнолітніх правопорушників, профілактику дитячої злочинності.
урегульована законом діяльність уповноважених державних органів з захисту прав і законних інтересів сім’ї та дітей, вирішення питань пов’язаних з притягненням неповнолітніх до адміністративної і кримінальної відповідальності, застосування до них заходів соціальної безпеки, попередження вчинення неповнолітніми правопорушень та їх подальшої реабілітації.

4 of 14

З 70-х років XIX століття громадяни міста Бостона (США) Кук і Аугустус почали пропонувати суддям не застосовувати покарання до неповнолітніх, здатним стати на шлях виправлення, а передавати їх під нагляд органів опікунської нагляду.
1899 рік - Чикаго (США) – на підставі Закону штату Іллінойс «Про дітей покинутих, безпритульних і злочинних і про нагляд за ними» був заснований перший дитячий суд. Для розгляду справ про неповнолітніх було введено нове поняття «винний», «правопорушник» (англ. delinquent), відмінне від поняття «злочинець» (англ. criminal), знайшов закріплення статус неповнолітнього правопорушника, який став суб'єктом ювенальної юстиції.
1908 р. - Великобританія - прийнята серія законів про дітей і молодь.
1914 р. - Франція - засновано перший дитячий суд за досвідом США.
січень 1910 р. - Російська імперія - засновано перший дитячий суд (діяв до 1918 р.)

Моделі ювенальної юстиції:

англо-американська,
континентальна (французька)
скандинавська.

Історія ювенальної юстиції

5 of 14

За даними ЮНІСЕФ (Дитячого фонду ООН), правосуддя для дітей охоплює:

дітей, які вступили в конфлікт із законом, тобто дітей, яких підозрюють, обвинувачують або визнають винними у порушенні кримінального права;
дітей-жертв і свідків злочинів, які вступають у контакт із системами правосуддя;
дітей, які вступають у контакт із системами правосуддя з інших причин, наприклад, опіка, захист чи успадкування (діти–учасники процесу відправлення правосуддя).

6 of 14

Основні міжнародно-правові акти з питань ювенальної юстиції

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ);
Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи; прийняті та проголошені відповідно до резолюції 45/112 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р.);
Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 р.;
Правила Організації Об’єднаних Націй щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі, від 14 грудня 1990 р.;
Основні принципи застосування програм відновного правосуддя в кримінальних справах (Економічна і Соціальна Рада ООН, 24 липня 2002 р.).

7 of 14

Законодавство України з питань ювенальної юстиції

Закони України:

від 24 січня 1995 р. № 20/95-ВР «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», в якому передбачено створення при судах інституту судових вихователів, положення про який затверджується Верховним Судом України, Міністерством юстиції України, Міністерством освіти України.
від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства»,
від 21 червня 2001 р. № 2558-ІІІ «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»,
від 15 листопада 2001 р. № 2789-ІІІ «Про попередження насильства в сім’ї»,
від 13 січня 2005 р. № 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»

Постанови Пленуму Верховного Суду України:

від 27 лютого 2004 р. № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність»;
від 16 квітня № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

Нині в судах України практикується спеціалізація суддів, які розглядають справи про злочини неповнолітніх, і це є вагомим кроком до запровадження ювенальної юстиції.

8 of 14

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Н А К А З

16. 03. 2010 N 198/7

Про утворення робочої групи

У зв’язку із початком реалізації за сприяння Уряду Канади проекту технічної допомоги “Реформування ювенальної юстиції в Україні”, з метою розбудови сучасної системи ювенальної юстиції задля зменшення рівня злочинності серед молоді та покращення захисту їхніх прав та інтересів

Н А К А З У Ю:

1. Утворити робочу групу з впровадження системи ювенальної юстиції в Україні.

2. Затвердити склад робочої групи, що додається.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Міністр О. Лавринович

9 of 14

Провадження у кримінальних справах щодо неповнолітніх

Провадження у справах про злочини неповнолітніх (глава 36 КПК, ст.ст. 6, 9, 45, 111, 112, 254, 348, 384, 407 КПК)
Провадження у справах осіб, які вчинили суспільно-небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності (ст. 7-3 КПК)

10 of 14

Предмет доказування (ст. 433 КПК)

А) Обставини, зазначені у статті 64 КПК

Б) Обставини, зазначені у статті 433 КПК:

вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);
стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;
характеристику особи неповнолітнього;
умови життя та виховання неповнолітнього;
обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;
наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.

Способи встановлення вказаних обставин:

проведення судово-медичної експертизи для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (п. 5 ч. 1 ст. 76 КПК),
допит як свідків батьків неповнолітнього та інших осіб, які можуть дати потрібні відомості,
витребування необхідних документів,
проведення судово-психологічної експертизи (спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) або судово-психіатрична експертиза для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними,
проведення інших слідчих та судових дій,

11 of 14

Особливості провадження:

Обов’язковість досудового слідства (ст. 112 КПК)
Проведення досудового слідства слідчими ОВС (ч. 2 ст. 112)
Обов’язковість участі захисника (ст. 46 КПК)
Вирішення питання про виділення справи в окреме провадження (ст. 26 КПК)
Виклик неповнолітнього через батьків або інших з/представників (ст. 134 КПК)
Присутність педагога або лікаря при проведенні окремих процесуальних дій
Участь законного представника при здійсненні основних процесуальних дій у справі
Повідомлення про затримання н/літнього його батьків або з/представників, за місцем його навчання або роботи (ст.ст. 161, 434 КПК);
Застосування специфічних запобіжних заходів – передача під нагляд батьків…. або адміністрації дитячої установи (ст. 436 КПК)
Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням ПЗВХ
Розгляд справи у закритому судовому засіданні (ч. 2 ст. 20 КПК)
Видалення н/літнього із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно впливати на неповнолітнього (ст. 444 КПК)
Зазначення у вироку: а) необхідність призначення громадського вихователя; звільнення від покарання у порядку ст. 104 КПК.

12 of 14

Примусові заходи виховного характеру

застереження;
обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які �їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

13 of 14

Провадження у справах малолітніх осіб

Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 КК України, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає від ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу (ч. 2 ст. 97 КК).
Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння, вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору.
Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника.
Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинено дитиною, яка не досягла одинадцятирічного віку, виносить постанову про закриття справи з додержанням вимог частини третьої цієї статті, про що повідомляє прокурора і службу в справах дітей за місцем проживання дитини.
Особу у віці від одинадцяти років, яка підозрюється у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років, і яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, і щодо якої достатньо підстав вважати, що вона буде ухилятися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати протиправну діяльність, може бути поміщено у приймальник-розподільник для дітей строком до 30 діб.
Цей строк за наявності підстав може бути продовжено рішенням суду ще до 30 діб.
Питання щодо поміщення такої особи у приймальник-розподільник для дітей вирішується судом за поданням слідчого або органу дізнання за згодою прокурора, негайно.
На рішення суду прокурором, законним представником, захисником неповнолітнього та самим неповнолітнім протягом трьох діб з дня ухвалення такого рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду. Подача апеляції не зупиняє виконання рішення суду про поміщення дитини у приймальник-розподільник для дітей.

14 of 14

Корисні посилання