Мистецтво відображає світоглядні уявлення різних народів, художню картину світу.
У процесі розвитку мистецтва можна
виокремити два великі періоди:
— коли художні картини світу не мали автономності та були тісно зрощеними із сакральними цінностями, передусім з міфом та релігією;
— коли художні картини світу розвиваються
відокремлено від сакральної культури.
Спробуємо узагальнити свої знання з мистецтва різних епох, стилів, напрямів і назвати особливості картин світу, які вразили своєю оригінальністю.
У наш час саме полікультурність стає основним принципом розвитку людства.
В Україні на Хмельниччині є стародавнє місто Кам’янець-Подільський — справжній музей просто неба. Його архітектура вирізняється самобутністю і творить своєрідне полікультурне середовище. Протягом століть місто неодноразово ставало здобиччю численних завойовників: монголо-татарських ханів, литовських князів, польських королів, турецьких султанів.
Під час одного з таких нашесть у центрі міста було зведено масивну споруду костьолу. За часів турецького панування споруду реконструювали, перетворили на мусульманську мечеть, а поруч добудували мінарет. Після поразки турецьких військ на мінареті поставили скульптуру. Так відбувався «архітектурний діалог» Заходу і Сходу, який триває і дотепер.
Таких прикладів у нашій країні та за кордоном можна навести чимало. Типові далекосхідні пагоди можна побачити в європейських містах, зокрема в Брюсселі. Екстер’єри та інтер’єри цих споруд (арх. А. Марсель) прикрашені розкішним декором, в якому дивно переплелися місцеві і східні елементи.
Зокрема, зображення сцен самурайських битв на вітражах, скульптурки різнокольорових драконів, китайські сувої з пейзажами, меблі і вази витонченої роботи, привезені з Піднебесної.
Блискучим зразком полікультурності є мавританське мистецтво, оригінальний стиль якого сформувався під впливом арабських та іспанських художніх традицій
Поширення воно набуло в Північній Африці та іспанській Андалузії. До особливостей мавританського стилю належать: гармонійний синтез архітектури (арки-підкови), декоративної скульптури (леви фонтану), монументального живопису зі східною геометризованою орнаментикою природи («мистецтв води») тощо.
Мавританський стиль проявився згодом в архітектурі синагог Європи.
Нині по всьому світу активно будують мечеті, причому не лише в ісламських країнах, а й в Європі.
Орієнталістський дух в європейському образотворчому мистецтві відчутний у творчості Вінсента Ван Гога, Поля Гогена, Анрі Матіса.
Художники Ван Гог і Гоген у свій час покинули розвинену європейську цивілізацію, щоб відшукати смисл життя у первісності існування інших народів, намагаючись передати ці відчуття на картинах.
"Звідкіля ми прийшли, куди йдемо?" Поль Гоген
Гогенівські колоритні фігури таїтянок, що сидять чи стоять у нерухомих позах, мов розчиняються у природі й стають її органічною частиною.
"Татіянки" Поль Гоген
Інтерес до Сходу виявляв і Михайло Врубель. У київський період художник написав «Етюд у східному стилі» та картину «Дівчинка на тлі персидського килима», що стала гордістю столичного музею.
У минулому мистецтво народів світу розвивалося самостійно і певного мірою автономно. Проте новий час усе змінив. У XX ст. виникла так звана глобальна цивілізація зі спільними технологіями, цінностями, проблемами. Турбота про збереження світової мистецької спадщини людства — спільний обов’язок усього населення нашої планети.
Разом із тим треба пам’ятати, що єдина цивілізація існує в багатонаціональному полікультурному просторі. Щоб уникнути нерівності, штучного злиття культур, підкорення людства будь-яким стандартам (зокрема примітивним стандартам масової культури), для збереження багатобарвності світу потрібне толерантне ставлення до всіх культур.
На Землі існує багато націй, є численні релігії та вірування, найрізноманітніші етнічні традиції. Людство говорить шістьма тисячами мов. В України проживають представники багатьох національностей.
Інтегративну роль у полікультурному суспільстві відіграє мистецтво. Воно є посередником між різними культурами.
Показовою щодо полікультурності є притча про Вавилонську вежу.
https://www.youtube.com/watch?v=4-c8Lt0h7XQ&t=14s
Головний урок цієї біблійної історії — створення єдності в різноманітті. Ця ідея полікультурності стала ключовою в діяльності ЮНЕСКО.
Запропонуйте власну інтерпретацію ідеї картин про Вавилонську вежу різних авторів.
Значний спадок для різних культур залишили митці-українці, яким довелося жити за межами Батьківщини з тих чи тих причин. Багато з них розвивали різні види американського, європейського мистецтва, не забуваючи про своє коріння, етнонаціональні традиції. Деяких з них надихала на творчість мальовнича українська природа.
Світової слави здобув уродженець Тернопільщини, випускник Львівського інституту прикладного мистецтва, український живописець Іван Марчук.
Тривалий час він мешкав в Австралії, Канаді й СІЛА. Доробок митця налічує близько 5000 картин, які він систематизував у цикли: «Голос моєї душі», «Пейзаж», «Цвітіння», «Кольорові прелюдії», «Портрет», «Нові експресії», «Натюрморт», «Біла планета», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у Безмежність».
«Шевченкіана» митця, за яку він був удостоєний Національної премії України імені Т. Шевченка, складається із 42 творів. Діапазон напрямів творів живописця дуже широкий: від примітивізму і реалізму до абстракціонізму, експресіонізму, сюрреалізму. Він засновник нових стилів у мистецтві, зокрема авторського творчого методу «пльонтанізму» (від діалектного слова «пльонтати», тобто плести).
Зображення ніби створені з чудернацьких ниткових візерунків. Завдяки цій техніці малярства художник досягає неймовірного світіння й відтінків кольору. Іван Марчук 2007 р. потрапив до рейтингу 100 геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph. Нині живе та працює в Києві.
Видатний художник-реаліст Ілля Рєпін (1844-1930) народився в містечку Чугуїв на Харківщині, залишив значну творчу спадщину. Мешкаючи за межами малої батьківщини, він завжди любив рідну Україну, присвятив їй чимало творів, починаючи з юнацької акварелі «Бандурист» і завершуючи останньою роботою «Гопак».
Окрім знаменитого шедевра «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», його пензлю також належать пейзаж «Українська хата», жанрова картина «Вечорниці», «Портрет українки», портрет Т. Шевченка.
Європейський принцип «єдності в розмаїтті» активно стверджується в різних сферах, зокрема культурно- просвітницькій і мистецькій. Адже розвиток людства неможливий без зміцнення культурних зв’язків.
Унікальна пам’ятка об’єднаної Європи — парк «Міні-Європа» у Брюсселі (площею 2,5 га).
На території парку зібрані макети 350 найвидатніших архітектурних споруд з 80 країн Європи в масштабі 1:25. Під час прогулянки парком відвідувачі мають можливість ознайомитися з Ейфелевою вежею в Парижі, античним Афінським Акрополем, міською ратушею в Брюсселі, британськими знаменитостями — Тауером і Біг-Беном, німецькими Бранденбурзькими воротами, Вільнюським університетом, Копенгагенською біржею тощо.
Представлена і Пізанська вежа із Італії, а також дивовижна Венеція з величезною площею Святого Марка й унікальним Палацом Дожів.
У парку є багато ратуш, соборів і церков, кварталів зі старовинними будиночками. З- поміж них ростуть карликові дерева, дзюркотять фонтани, від вітру крутяться вітряки, течуть річки, по яких пливуть кораблі, навіть вибухає знаментитий Везувій.
Отже, вивчення художніх цінностей різних народів у процесі діалогу мистецтв, розуміння відмінностей та спільних рис сприяють активізації культурних контактів між країнами та людьми. Водночас толерантне, шанобливе ставлення до традицій інших народів, зокрема й за допомогою творів мистецтва, допомагає нам чіткіше усвідомлювати та відчувати свою причетність до певної нації.
Полікультурне суспільство — термін, що вживають стосовно регіонів, де історично проживають представники двох або більше етнічних груп.
Мечеть (з араб. — «соборне моління») — культова споруда, храм для молитов у мусульман.
Мінарет (з араб. — «місце, де запалюють вогонь») — баштоподібна споруда при мечеті.
Пагода — буддистська чи індуїстська споруда культового призначення. У різних країнах до пагод зараховують різні типи споруд.
Порівняйте національні художні образи світу на прикладі архітектури одного з міст-музеїв (Париж, Флоренція, Барселона, Львів, Самарканд тощо).