Кризові явища в Римській�імперії

КРИЗА В РИМСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

ХТО НЕ ВИКОНАВ ДЗ

ЗДАТИ ТЕСТИ ДО 18.00

https://vseosvita.ua/test/start/dqm455

• У II–III ст. велетенська Римська імперія вступила у тривалу кризу. Дедалі рідше збиралися народні збори і до III ст. н.е. вони зовсім зникають.
• Сенат уже не розв’язував важливих проблем держави.
• Повставали не тільки підкорені народи, а й легіони, які повинні були тримати їх у покорі. Частина провінцій раз за разом проголошувала незалежність.
• Скарбниця держави була порожньою через витрати на величезну армію та розкіш імператорського двору.
• Щоб покрити витрати, імператори вдавалися до всіляких фінансових махінацій: зменшувалась вага срібних і золотих монет, карбувалися мідні гроші тощо. Все це викликало знецінення грошей — інфляцію, а як наслідок — зростання цін, господарський занепад, падіння життєвого рівня. Втрачався зв’язок з провінціями й занепадала торгівля.

Криза — складне становище, загострення суперечностей. Інфляція — надмірне збільшення кількості грошей і швидке їх знецінення.

• Основою всього господарства була праця рабів. Вони працювали в полі й пасли худобу, зводили будинки й акведуки, палаци та храми.
• Поміркуймо!
• Наскільки раби були зацікавлені в результатах своєї праці?
• Дешева рабська праця витіснила працю вільних ремісників і селян, у яких, до того, землевласники поступово відібрали їхні землі. Вільні селяни, ремісники розорялися й перетворювалися на пролетарів — людей без майна й без роботи, які живуть подачками, охоче беруть участь у будь-яких заколотах.
• Тільки в одному Римі в II ст. н. е. жили близько 200 тис. пролетарів, які не працювали, але щодня одержували їжу, а іноді й гроші. Від римської влади вони вимагали безкоштовних розваг, насамперед гладіаторських боїв.

Гасло «Хліба й видовищ!» стало правилом їхнього життя.

• З припиненням загарбницьких воєн Рим уже не отримував невільників у таких масштабах, як раніше. Раби стали дорожчими. Відповідно зменшилась ефективність рабської праці. Тому рабів примушували працювати все більше.
• Щоб раби працювали старанніше, господарі надавали їм ділянку землі, дозволяли мати сім’ю, власне майно, їх називали «рабами з хатинами» — колонами.

• Після смерті Коммода поновилася кривава боротьба між різними претендентами на владу, які спирались на війська у провінціях і загони преторіанців.
• Інколи сенат зводив на трон своїх імператорів, але найчастіше перемагав висуванець армії.
• У 193 р., підтриманий своїми солдатами, владу в Римі захопив представник заможного роду Северів з фінікійської колонії в Африці Луцій Септимій Север (146–211 рр). Ставши імператором, йому довелося вести збройну боротьбу з іншими претендентами на владу.

• Ворожий щодо сенату, Север розраховував лише на підтримку армії.
• Тому й реформи свої розпочав з армії: розпустив стару преторіанську гвардію, яка складалася з римських громадян, і набрав нові загони із солдатів сирійських та дунайських легіонів; посилив зовнішні кордони.

• У 211 р. імператор помер, залишивши двох синів спадкоємців — Цезаря Бассіана Каракаллу (211– 217 рр.) й Августа Ґета. Братів підтримали сенат, легіонери і преторіанська гвардія. Вони вирішили поділити між собою країну. Августу Ґету мала відійти східна частина імперії зі столицею в Александрії Єгипетській, а Каракаллі — західна зі столицею в Римі.
• Матері вдалося умовити синів не припускатися такої фатальної помилки. Однак ворожнеча не припинилася, і за наказом Каракалли Августа вбили.

• За час свого правління імператор дарував права громадянства жителям римських провінцій, провів грошову реформу, розбудовував дороги.
• У 212–216 рр. були зведені відомі громадські лазні, які дістали назву «терми Каракалли».

​

• Як людина настрою, він оголосив війну Парфянському царству лише тому, що його правитель відмовився видати заміж за римського імператора свою дочку.
• Ця війна була останньою подією в житті Каракалли. У 217 р. його вбив командир особистої охорони Марк Макрин.

• Після смерті Каракалли новим імператором став Елагабал (218–222 рр.). Чотирнадцятилітній імператор увійшов у історію не державними справами, а неймовірною жорстокістю та марнотратством.
• Названий на честь одного зі східних богів, він приносив йому в жертву дітей. У звичайних римлян ненависть викликали розкішні обіди Елагабала з екзотичними стравами. Розважаючись, імператор наказував засипати гостей пелюстками квітів. Інколи пелюсток було так багато, що дехто помирав від задухи.
• Державні справи Елагабала не цікавили, але він дорого продавав усім охочим звання та посади. Правління Елагабала викликало хвилю обурення серед римських громадян. Солдати знову повстали і вбили імператора.

• У 222 р. імператором став Александр Север (222– 235 рр.).
• Він значно скоротив витрати на утримання двору, провів грошову реформу, поповнив запаси продовольства, витрачені Елагабалом, відкрив нові навчальні заклади. Але це не допомогло подолати кризу імперії.
• Становище ускладнилося на початку III ст. н.е., коли на імперію одночасно напали германські племена алеманів і Парфія. На короткий час Александру вдалося навести лад в армії, і Рим зміг протистояти вторгненню. Але перси завдали імперії відчутних ударів.

• У 235 р. останнього представника династії Северів — Александра Севера вбили. Далі, як у калейдоскопі, змінювалися імператори — вихідці із простих солдатів: Максимін Фракієць, Гордіан, Децій, Валеріан та десятки інших.
• Незважаючи на те, що дехто з них намагався дбати не лише про себе, а й про державу, вони гинули насильницькою смертю внаслідок придворних змов.

• У 284 р. римським імператором став командир двірцевих військ Діокл (243 — між 313 і 316 рр.).
• Він змінив ім’я на Цезар Гай Аврелій Валерій Діоклетіан Август.
• З його правління розпочався новий період в історії Римської імперії. Він дістав назву «домінат»

Домінат (у перекладі з лат. — панування) — форма правління державою, за якої влада імператора є необмеженою, а республіканські органи влади втрачають значення.

• Діоклетіан отримав у спадок слабку та занепадаючу імперію.
• У Галлії повстали вільні землероби, колони, раби й місцеві племена, яких підтримали легіони, набрані з галлів.
• Заворушення відбувалися й в африканських провінціях.
• Дворіччя захопили перські війська.
• Ззовні Риму загрожували племена франків та алеманів.
• Унаслідок військової реформи частина армії була розташована у фортецях на кордонах імперії, а інша перебувала в містах. Це давало змогу контролювати місцеве населення і придушувати повстання на їх початку.

• Для поліпшення управління величезною імперією Діоклетіан поділив країну спочатку на дві частини — східну і західну — й призначив своїм співправителем визначного полководця Максиміана.
• Згодом своїм співправителем західної частини Діоклетіан призначив Гая Галерія (242–311 рр.).
• Максиміан, який управляв східною частиною, також обрав собі співправителя — Флавія Констанція Хлора (264–306 рр.).
• Але й за умов поділу імперії Діоклетіан залишався одноосібним правителем з необмеженою владою.
• Така система управління дістала назву тетрархія — правління чотирьох

• Збирання податків та придушення повстань покладалися тепер на місцеву владу.
• Існували окремо військова і цивільна влада.
• Ще одним завданням, яке Діоклетіан ставив перед собою, була боротьба з християнством. На його думку, християни становили загрозу для влади, оскільки їхні общини нагромадили гроші та були добре організовані.
• У 303 р. він видав закон, яким заборонив християнство. Кожен віруючий мав привселюдно зректися своїх поглядів і принести жертву язичницьким богам та імператорам. Тих, хто відмовлявся, піддавали переслідуванням, тортурам, ув’язненню і навіть страчували.
• У 305 р. Діоклетіан і Максиміан зреклися влади й передали її Галерію та Констанцію Хлору. Розгорілась нова боротьба за владу.

• У 306 р. легіонери проголосили імператором талановитого і відважного командира, старшого сина Констанція Хлора Константина.
• Головним суперником Константина був син Максиміана Максенцій.

• Вирішальна битва між претендентами на владу відбулась у 312 р. біля містечка Червоні Скелі, поблизу Риму.
• Війська Максенція були розбиті. Константин увійшов до Риму. Сенатори, повіривши обіцянкам Константина відродити колишню владу сенату, проголосили його Августом

• У 324 р. Константин, названий пізніше Великим, став одноосібним володарем усієї Римської імперії.
• Імператор продовжив реформи, розпочаті Діоклетіаном. Він провів грошову реформу, замінивши знецінені срібні монети золотими — солідами.
• Для впорядкування збирання податків прикріпив вільних людей до землі або ремесла. За реформами Константина, селянин і ремісник мали постійно проживати на одному місці.
• Заборона переселятись мала забезпечити не лише виробництво сільськогосподарської продукції і ремісничих виробів, а й постійний збір податків для наповнення державної скарбниці.

• За правління Константина змінився й склад римської армії. Якщо раніше її основу становили громадяни імперії, то тепер у ній почало з’являтися все більше найманців з племен, що проживали на кордонах імперії.
• У 324–330 рр. на місці грецької колонії Візантій на берегах протоки Босфор Константин заснував нову столицю імперії — Константинополь, яку називали «другим Римом». У новій столиці збудували храми старим язичницьким богам і християнські церкви. Частина римської знаті переселилася до Константинополя.

• На короткий час могутність імперії відродилася. Константин помер 22 травня 337 р. Після його смерті почалася міжусобна боротьба за владу.

Робота з історичним джерелом.�

• Прочитайте джерело про розбудову Константинополя. Поясніть, навіщо імператорові були потрібні такі грандіозні будівельні заходи.
• «Константин вирішив за кілька років перетворити мальовничу фортецю на блискучу столицю і мав для цього потрібні засоби. Наче з-під землі виростали численні палаци з мармуру та бронзи, оточені пальмами й платанами, прикрашені тріумфальними арками, статуями та фонтанами, з бібліотеками й школами. З Афін та Ефесу, з Дельф, Родосу й Криту були привезені всі скарби грецького мистецтва, які ще можна було знайти. Місто пишалося численними великими площами й широкими, з аркадами, вулицями».
•  

ЗАКРІПЛЕННЯ

Хронологічна задача.

• У 330 р. відбулося освячення й проголошення Константинополя столицею імперії. Обчисліть, скільки років тому відбулася ця подія.
•  

​

https://learningapps.org/display?v=pbzr29ccn22 кросворд (3 бали)

​

• Опрацювати презентацію уроку, створити сторінку в соц.мережі Діоклетіана і Константина, наповнивши фактами із життя

file:///C:/Users/Acer/Downloads/6-klas-vsesvitnja-istorija-sorochinska-2019%20(9).pdf

https://uahistory.co/pidruchniki/world-and-ukraine-history-integrated-course-6-class-sshypak-2019/48.php

​