Авангардні тенденції в українській літературі 1920-х років. Поет-футурист М. Семенко – сміливий експериментатор.�Урбаністичні мотиви його лірики, їхня змістова новизна, ламання класичної форми («Бажання», «Місто», «Запрошення») �

АВАНГАРД, АВАНГАРДИЗМ (від фр. – передовий загін) – узагальнена назва мистецьких течій, які виникли на межі XIX і XX ст. Їхньою спільною рисою є полемічно-бойовий характер (звідси назва, запозичена з військової лексики).

ГОЛОВНІ ОЗНАКИ АВАНГАРДИЗМУ:

• категоричне заперечення традиції;
• виразне афішування своєї епатажності;
• використання парадоксальних форм;
• застосування ігрових моментів, звульгаризованих прийомів;
• маніфест стає головним засобом донесення ідей до широких мас.

ДЕСТРУКЦІЯ (від лат. destructio – руйнування) – принцип, який сповідували представники авангарду в ставленні до традиційного мистецтва.

ФУТУРИЗМ (від лат. futurum – майбутнє) – одна з авангардистських течій, представники якої ставили перед собою завдання створити мистецтво майбутнього, що відповідало б новій добі з її прискореними ритмами, бурхливим технічним прогресом. Засновником та ідеологом цієї течії був італійський письменник Ф. Марінетті, який 1909 року опублікував «Маніфест футуризму».

Умберто Боччоні. «Місто, відродження легенди», ескіз, 1910 р.

Антоніо Сант'Еліа (1888—1916). Будинок із зовнішніми ліфтами, серія «Нове місто», 1914 р.

Спрямування футуризму �

МІСТО

МАШИНА

МАСА

ТРИ «М»

Основні ознаки футуризму

• нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною;

• характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху.

М. СЕМЕНКО – засновник і лідер українського футуризму (1914 р.)

• оголошує війну будь-якому канону та культу в мистецтві;

• протестує проти надмірного звеличення образу Тараса Шевченка;

• нехтує національним у літературі, яке здається йому примітивним;

• виступає за «красу пошуку», за стрімкий рух мистецтва: «процес мистецтва, – на думку М. Семенка, – динамічний субстанційно»;

• його девізом були слова Олени Гуро «Створене вже не належить тобі», що стали епіграфом до збірки «Кобзар».

сповнений прагнення

«перевернути світ» і «поставити все догори ногами»: віддати зорі дітям, казковий одяг – убогій наймичці, і не нити, і не нарікати на світ, як балаган;

ЛІИЧНИЙ ГЕРОЙ

найголовніша цінність для нього – енергія, рух;

хоче бачити світ вільним, дієвим, розкутим.

«БАЖАННЯ»

деструкція слова, відсутність розділових знаків, звукопис, нове словотворення тощо;

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ПОЕЗІЇ

звуки відображають поспіх, шум, гамір, суєту великого міста;

автор, щоб експресивніше передати величну картину індустріалізованого міста, уживає неологізми зі спільним коренем: бігорух, рухобіги, рухливобіги;

«МІСТО»

митець вдався до нагромадження голосів, кольорів, до асоціацій за уподібненням, використав прийоми повторів, градації образів, нагнітання асонансних звуків.

ліричний герой - веселий енергійний юнак, який уявляє себе духом із потойбіччя;

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ПОЕЗІЇ

згадується топонім Батиєва гора;

автор стверджує, що спокійно там, де не тисне цивілізація;

«ЗАПРОШЕННЯ»

поезія написана білим віршем, у якому вже відсутнє римування, але ще зберігається традиційний віршовий розмір – ямб;

поет відступає від традиції, але ще повністю її не заперечує.

М. Семенко

• тримає читацьку думку в постійному напруженні, тому його твори цікаво читати й аналізувати;

• прихильник неологізмів;

• захоплювався міськими пейзажами;

• прагнув вивести українську літературу, що загрузла в “селянському дискурсі”, на європейський, світовий рівень.