За твором В. Сухомлинського�«Красиві слова і красиве діло»
Підготували: вихователі Румянцева Л.О. Новик О.Г.
Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ.
А в лісі в цей час було троє хлопців.
Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.
Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.
І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:�— Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе…�Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:�— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі…�А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку и одягнув суху.
Бесіда за змістом: