Тема. Країни Європи (Велика Британія. Італія). Місце країн у світі та регіоні.

План

1)Особливості утворення Великої Британії

2)Населення Великої Британії

3)Адміністративний устрій

4)Економіка Великої Британії

5)Особливості утворення Італії

6)Населення Італії

7)Адміністративний устрій

8)Економіка Італії

​

Велика Британія, офіційна назва країни - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії — суверенна держава розташована на північному заході від Континентальної Європи, на Британських островах. Територія включає острів Велика Британія, північну частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією. Всі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточене Атлантичним Океаном, Північним морем, Англійським каналом та Ірландським морем, що утворює 12-у найдовшу берегову лінію у світі.

Сполучене Королівство — унітарна держава та конституційна монархія з парламентською системою управління. Нинішній монарх — Король Карл III(з 8 вересня 2022). Столиця Королівства, і його найбільше місто — Лондон, глобальний міський та фінансовий центр. Інші важливі міста: Бірмінгем, Манчестер, Глазго, Лідс та Ліверпуль.

Площа країни - 242,495 км²(без заморських володінь). Населення - 66 273 000 осіб. Середня густота населення - 270 осіб/км². Валюта - фунт стерлінгів.

​

Сполучене Королівство складається з 4 головних адміністративно-політичних частин (історичні країни):

Англія (39 графств, 6 метрополітенських графств та Великий Лондон), адміністративний центр — Лондон;

Уельс (22 унітарні утворення: 9 графств, 3 міста й 10 міст-графств), адміністративний центр — Кардіфф;

Шотландія (12 областей: 9 округів і 3 загальні території), адміністративний центр — Единбург;

Північна Ірландія (26 округів), адміністративний центр — Белфаст.

Сполучене Королівство володіє 14 заморськими територіями(Ангілья, Бермудські острови, Кайманові острови та ін.).

Королівство є провідним членом Співдружності націй, Ради Європи, Великої сімки, Великої двадцятки, НАТО, Організації економічного співробітництва та розвитку, Інтерполу та Світової організації торгівлі. До 31 січня 2020 року була членом Європейського Союзу.

Велика Британія  — одна з найбільш економічно високорозвинених індустріальних країн світу.

Основні галузі промисловості: машинобудівна, електрообладнання та автоматика, корабле- та авіабудівна, електроніка, металургія, хімічна, вугільна, нафтова, паперова, харчова, текстильна, легка промисловість.

Структура енергозабезпечення країни на початку XXI ст.: природний газ — 37 %; нафта — 35 %, вугілля — 16 %, атомна енергія — 11 %, інше — 1 %.

Економічно активне населення становить 31,2 млн ос. У сільському господарстві зайняте 1,4 % населення, в промисловості — 18,2 % населення, у сфері послуг — 80,4 % населення.

Експорт: машини і устаткування, нафта і нафтопродукти, автомобілі, озброєння, хімічні продукти, медичні препарати, продовольство. Імпорт: готові промтовари, машини і устаткування, сировина, метали, харчові продукти.

Британське сільське господарство інтенсивне та комерційне, з високим рівнем механізації. Найголовніші сільськогосподарські культури — пшениця, ячмінь, овес, цукрові буряки, картопля та ріпак

Розвинуті всі види сучасного транспорту. Головні порти: Лондон, Ліверпуль, Манчестер, Мілфорд-Гейвен, Галл, Саутгемптон, Іммінгем.

Італія — держава на півдні Європи, що складається з півострова, відмежованого Альпами та оточеного кількома островами.

Унітарна парламентська республіка зі столицею у місті Рим. Межує на суходолі з Францією на північному заході, зі Швейцарією та Австрією на півночі та Словенією на північному сході. Мікродержави Ватикан, Сан-Марино та Суверенний Мальтійський орден.

Площа країни - 301 338 км². Населення - 60 588 306 осіб. Середня густота населення - 201,2/км². Валюта - € Євро (EUR).

Італія — високорозвинена індустріально-аграрна країна, яка за обсягом промислового виробництва на межі XX–XXI ст. входить у число 10 найрозвиненіших країн світу.

Енергетика

Італія залежить від імпорту енергоресурсів. Він досягає 4/5 її потреб, проти 1/2 у середньому в Західній Європі. Особливо велика роль належить імпортній нафті (приблизно 70 млн т на рік). Власний її видобуток — 5 млн т, природного газу — 60 млрд м3. З 220 млрд кВт год виробленої протягом року електроенергії на ГЕС припадає 1/5. Атомна енергетика не розвинена. В той же час Італія входить до четвірки країн-виробників сталі, феросплавів, електроенергії, цементу та інших видів продукції важкої індустрії.

Обробна промисловість

Найбільша концентрація промислового виробництва характерна для Півночі при зростанні останнім часом ролі Центру. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 230 тис. т алюмінію на рік. Найбільшими центрами чорної металургії стали агломерації Ґенуї, Неаполя, міста Пйомбіно (Тоскана) і Таранто (Апулія). Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Автомобільна промисловість Італії відома автомашинами «ФІАТ» (фабрика італійських авто Туріна), гоночними машинами, моторолерами і мопедами. Головним центром автомобілебудування залишається Турін. Щорічно випускається до 2 млн автомобілів. Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з'явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Виробництво синтетичних волокон стало важливою галуззю. Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча.

Сільське господарство

За стандартами ЄС, сільське господарство Італії недостатньо ефективне. Середній розмір ферм — 7 га. Малі господарства малопродуктивні й малотоварні. До багатих і розвинених сільськогосподарських районів можна віднести Паданську низовину та західне узбережжя між Ліворно і Неаполем. Тут зосереджена переважна частина зрошуваних земель (усього їх в Італії 3 млн га). Південь і острови надзвичайно посушливі влітку, місцеві ґрунти бідні, можливості для зрошення мінімальні. Зовнішня торгівля продуктами сільського господарства для Італії дефіцитна.

На відміну від Північно-Західної Європи, в сільському господарстві Італії домінує рослинництво. На першому місці за вартістю в ньому стоять так звані «середземноморські продукти». Природне середовище для них сприятливе саме на півострові й островах. Найбільше значення має культура томатів. Італія є великим виробником і експортером фруктів, особливо груш і персиків, апельсинів, лимонів, винограду й вина. Разом з Іспанією вона утримує першість у вирощуванні оливок, але олія є продуктом внутрішнього споживання. Італія є важливим виробником зерна. Вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь і рис. Значні площі зайняті під цукровими буряками і картоплею. Це культури Паданської низовини. Щоправда, тверда пшениця для виготовлення макаронів (макарони з томатною пастою є найпоширенішою стравою італійців) культивується в межах Півдня. Власної пшениці не вистачає, її імпортують. Рис Італія експортує в інші країни Європи.

В міру економічного розвитку країни все більшого значення набуває тваринництво, хоча умови Середземномор'я для нього не можна вважати сприятливими. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, птицю. Італія є значним виробником м'яса й сиру. Частина продуктів тваринництва, включаючи вовну, а також кормове зерно, імпортується. М'ясо-молочне тваринництво зосереджене переважно на Півночі, вівчарство — в Апеннінських горах і на островах.

Транспорт

Транспорт Італії є розвиненим і комплексним. Найбільше значення мають автомобільний, залізничний, трубопровідний і морський. Суперавтостради Італії (вони тут почали будуватися вперше і звідси їх назва) відповідають найкращим міжнародним стандартам. Головними вузлами внутрішніх і міжнародних сполучень є Рим і Мілан, морськими портами — Ґенуя, Трієст і Венеція.