Цей дивовижний хлопчик дедалі більше не давав спокою письменникові, льотчикові, бійцеві. Казка була написана у Нью-Йорку протягом 1942 року і вийшла друком навесні 1943 року.
Поштовхом до написання твору послужили спогади письменника про авіакатастрофу 1935р. над Аравійською пустелею. Перед початком Другої світової війни Антуан де Сент-Екзюпері часто малював один і той же малюнок: маленький хлопчик із крильцями і без них,
що здивовано дивиться з-за хмар на землю.
Сам автор говорив, що написав цю казку для дорослих - вона про людину, її місце у світі. Образ маленького принца виник не випадково. В Екзюпері був брат Франсуа, який помер дитиною. Брати дружили між собою. А потім один із них став дорослим, обрав професію льотчика, а інший полетів на невідому далеку планету і назавжди залишився дитиною.
За жанром це філософська алегорична казка-притча, це розповідь не про конкретних людей, а про людство і душу людини взагалі.
Казка – це прозовий твір про вигадані, фантастичні події.
Притча — це невеликий алегоричний твір повчального характеру з чітко вираженою мораллю.
(Лис, Троянда, Змія);
Елементи казки:
Елементи притчі:
Твір присвячений Леону Верту – єврейському критику і письменнику, який зазнав переслідувань під час війни.
Дорослий
Найкращий приятель
Він усе може зрозуміти
Зазнає голоду і холоду
“Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам'ятає. Отож я виправлю присвяту: Леонові Верту, коли він був маленьким “.
На думку Екзюпері, людина у пору дитинства наділена унікальною здатністю бачити серцем.
Живе у Франції
Ідея Порятунок людства від прийдешньої неминучої катастрофи – втрати людяності. "Любити - означає не дивитися один на одного, це значить дивитися в одному напрямку».
Космічна подорож Маленького принца в пошуках сенсу життя.
Тема
Гуманістичний зміст
Твір пройнятий любов’ю до людини, прагненням достукатися до її душі, очиститися від усього непотрібного, повернути втрачену дитячу щирість, чистоту, безпосередність.
Місце розвитку сюжету - Земля, планета маленького принца та шість суміжних із нею астероїдів.
Твір складається з 27 глав, протягом яких головний герой подорожуює по планетам, знайомиться з їх жителями, розмірковує про життя.
Сюжетні лінії: це історія льотчика-оповідача, історія життя Маленького принца.
Розповідь у «Маленькому принці» ведеться від особи пілота.
Композиція і сюжет
У шість років герой побачив у книжці дивний малюнок, на якому здоровезний удав ковтав якогось хижака. Тоді він також вирішив намалювати удава, який проковтнув слона.
Хлопчик виріс, став льотчиком, він облетів увесь світ. Свій малюнок з удавом і слоном завжди носив із собою, час від часу показуючи його знайомим. Але вони, на жаль, теж бачили тільки капелюх.
Та дорослі, подумали, що то капелюх. Хлопчик намалював удава зсередини.
Але і тут дорослі нічого не зрозуміли. Вони порадили хлопчикові зайнятися вивченням корисних наук.
Одного разу літак оповідача зазнав аварії в Сахарі. Пілот заснув прямо на піску. Розбудив його дитячий тоненький голосок, який просив намалювати баранця. Голосок належав золотоволосому хлопчикові. Це був Маленький принц.
Він був першим, хто в малюнку льотчика побачив удава, що проковтнув слона. Принц знову і знову просив намалювати баранця. Після кількох спроб, які принц забракував, баранець був намальований.
Якщо не розпізнати баобаби вчасно, то
вони роздеруть планету на шматки.
«Є такий закон, — казав маленький принц. —
Причепурився сам уранці, причепури
гарненько і свою планету».
Хлопчик прилетів з маленької планети «Астероїд В-612». Номер їй придумали нудні дорослі, лише вони люблять цифри.
Так як планета маленька, то захід сонця на ній можна спостерігати багато разів, просто пересуваючи стілець.
Маленький принц доглядає за планетою:
прочищає три вулкани, виполює баобаби,
насінням яких вражена земля.
Маленький принц розкрив льотчику свою таємницю. Якось на його астероїді з паростка з'явилася незвичайна Троянда. Квітка-красуня була гордовита й вередлива.
Хлопчик любив Троянду, завжди турбувався про неї. І
коли принц залишав планету, вона дуже сумувала. Але не
хотіла, щоб він бачив її сльози.
Принц переживав, що баранчик може з'їсти троянду, адже він живиться
паростками баобабів.
На першому астероїді жив король. «Він-бо був не лише абсолютний монарх, а й цар усесвітній». Непослуху не
терпів. Навіть зірки виконували його
повеління негайно.
“Від кожного треба вимагати лишень те, що він може зробити. Влада передусім має бути розумна”.
Король був дуже величний, хотів,
щоб усі його шанували та виконували
накази. Разом із тим він був добрий
і мудрий, тому що віддавав тільки ті
накази, які могли бути виконані.
Маленький принц нудився на планеті короля. Підданим він бути не хотів. Посада міністра юстиції, йому теж не потрібна, адже на планеті нікого судити, окрім старого пацюка. До того ж принц не любив смертних вироків.
“То суди сам себе,— відказав король.—
Це найважче. Себе судити набагато
важче, ніж інших. Якщо ти зумієш
правильно судити самого себе,
то ти справді мудрий”.
Маленький принц зібрався в дорогу,
але йому не хотілось засмучувати старого монарха. Він попросив, щоб король дав
йому розумний наказ.
Король призначив його своїм послом.
На другій планеті жив шанолюб. "Ага, ось і шанувальник
з'явився!" — гукнув він, угледівши хлопчика ще здалеку.
Він тримав у руках кумедний капелюх,
щоб уклонятися, коли його вітають, а
ще вимагав, щоб принц плескав йому
у долоні.
Шанолюб нікого не слухав.
"Шанувати — значить визнавати,
що я найкращий, найчепурніший,
найбагатший і найрозумніший на
планеті", — пояснив шанолюб.
«Гонористі люди глухі до всього, окрім хвали».
Маленький принц утік від шанолюба.
На третій планеті жив п'яничка. «Маленький принц пробув там зовсім недовго, але всеодно його пойняла глибока журба».
П’яничка сидів перед цілою батареєю пляшок —
порожніх і повних — і пив, щоб забути,
що йому соромно, тому що він п'є.
Четверта планета належала ділкові.
Він був такий заклопотаний, що
коли прийшов маленький принц,
навіть голови не звів, все лічив і перелічував зорі.
А ще він сказав, що володіє зорями,
бо до нього ніхто не здогадався
ними заволодіти.
Саме таку людину мав на увазі хлопчик, коли говорив: «Він тільки й робить, що підбиває цифри. І цілий день торочить:
Я людина поважна! Я людина
поважна!» - І дметься з пихи. А
насправді він не людина, він гриб».
П'ята планета виявилася найменшою.
На ній тільки й ставало місця, що для
ліхтаря та ліхтарника. Маленькому
принцеві здавалася ця робота гарною і
корисною. Проте ліхтарник вважав своє
ремесло жахливим: щохвилини він
гасить ліхтаря і знов його запалює, не
маючи перепочинку.
І тільки цей чолов’яга не здавався принцу смішним. «Либонь, тому, що він не думає про себе».
Маленький принц міг би заприятелювати
з ліхтарником, але «його планета зовсім крихітна, там нема місця для двох…».
Шоста планета була вдесятеро
більша од попередньої. На ній жив
географ, який писав грубезні книжки,
але не знав, чи є на його планеті гори,
океани, міста, річки й пустелі.
Географ — особа надто поважна. Він
не вештається світами, а приймає
у себе в кабінеті мандрівців
і записує їхні розповіді.
Саме географ сказав Маленькому принцеві, що квіти не вічні і живуть мало. Це засмутило хлопчика, але,
за порадою географа, він відправився на планету Земля.
На Землі так багато людей, що вони не відчувають єдності. Для чого ж вони живуть? Ні пігулки, ні швидкі поїзди їх об’єднати не можуть. А планета без цього домівкою не стане.
Земля здалася Маленькому принцу, планетою дивною, зовсім не домашньою: вона "солона", "вся в голках" і "зовсім суха". На ній проживає 2 мільярди дорослих. Правлять там 111 королів, є 7 тисяч географів, 900 тисяч бізнесменів, 7,5 млн. п'яниць, 311 млн. честолюбців. Стрілочник керує рухом поїздів, проте люди не знають, куди вони йдуть. Торговець продає пігулки від спраги, хоча ліпше було б знайти джерело з водою.
Маленький принц приземлився в пустелі, де зовсім не було людей. Він уже злякався, що помилково залетів на якусь іншу планету, аж тут у піску ворухнулося кільце такої барви, наче місяць. Це була гадюка. Дивна істота: тонка, мов палець, а сили більше, ніж у короля; не може мандрувати, а здатна занести людину далі, ніж будь-який
корабель. Вона розмовляла загадками.
«Торкнувшись когось, я повертаю
його землі, з якої він вийшов», –
прошипіла гадюка. Їй було дуже шкода маленького хлопчика, що
опинився сам на цій великій
Землі. Вона обіцяла, що поверне
принца на рідну планету.
«Я для тебе тільки лис, такий же, як сто тисяч інших лисів. Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Ти будеш для мене єдиний у цілому світі. І я буду для тебе єдиний у цілому світі...»
На Землі не тільки Маленькому принцу було самотньо. Таке ж відчуття проймало Лиса. До зустрічі з хлопчиком він лише боровся за своє існування: полював на курей, а на нього полювали мисливці. Обидва вони шукали друга.
Лис знав, як його знайти: потрібно когось приручити.
І саме лис зумів пояснити хлопчикові, чому серед тисяч троянд, які росли в саду, його троянда – найкраща.
"Твоя рожа дорога тобі тому, що ти
присвятив їй стільки часу. Люди забули
цю істину, але ти не забувай. Ти назавжди
береш на себе відповідальність за тих,
кого приручив".
Лис мудрий, він знає таємницю: «лише серце добре бачить, найголовнішого не побачиш очима».
Пустеля - це місце, в якому людина відчуває спрагу спілкування, замислюється над сенсом існування. Пустеля нагадує про те, що домівкою людини є Земля. Льотчик розуміє важливий секрет: в житті є сенс тоді, коли є заради кого вмирати.
Люди ж забули одну просту істину: вони відповідають за свою планету, а також за тих, кого приручили.
У пустелі Маленький принц зустрівся з льотчиком, який опинився там не тільки через несправність літака: він теж був самотній.
Льотчик думав про те, як полагодити свого літака. А ще про те, що дуже хоче пити... Разом із хлопчиком він відправився на пошуки води.
Вони знайшли колодязь, але він був не такий, як усі колодязі в Сахарі – яма в піску. Він скидався на справжній сільський колодязь, хоча поблизу не було жодного села.
І льотчик зрозумів, що маленький принц знайшов те, що шукав – колодязь істини, справжньої дружби, любові, мудрості.
"Він пив, заплющивши очі. Була то не звичайна вода. Вона народилася від довгої дороги під зорями, від рипу корби, від зусилля моїх рук, люба серцеві, як дарунок".
Пілот порівнює цю воду з Різдвяним дарунком дитинства.
А Маленький принц впевнений у тому, що
«вода буває потрібна й серцю...»
Герої пройшли важкий шлях, щоб знайти надію, щоб навчитися бачити не очима, а серцем.
Вночі маленький принц мав повернутися на свою планету, адже минув рік з того часу, як він з'явився, і його зірка стала саме над тим місцем, де він упав рік тому... Він мав повернутися, бо на його планеті лишилася троянда…
На прощання Маленький принц попросив пілота частіше дивитися на зоряне небо і згадувати його.
«Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли
ти подивишся вночі на небо, це буде так, наче всі зорі
сміються. Ти матимеш зорі, що вміють сміятися!»
Маленький принц скористався пропозицією гадюки і повернувся до зірок.
З того часу минуло
вже шість років...
У фіналі твору автор звертається до всіх читачів, він намагається пробудити у дорослих спогади про дитинство, коли віра в Диво, у Справжню Дружбу була непорушною, а маленьких читачів переконує, що Маленький принц обов’язково повернеться саме до них.
«І якщо до вас підійде золоточубий малий хлопчик, який сміється
і не відповідає на ваші питання, ви одразу здогадаєтесь,
хто це такий».
Ст. 260-270
2. Химинець А.А. Анкета твору Екзюпері “Маленький принц” http://svitliteraturu.com/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/8_klas/a_sent_ekzjuperi_quot_malenkij_princ_quot_dopomoga_uchnju/17-1-0-436
3. Довідник цікавих фактів та корисних знань https://dovidka.biz.ua/malenkiy-prints-analiz/
5. А.Екзюпері “Маленький принц”. Жанрова специфіка твору. http://www.srw.kspu.edu/?p=736