ЛЕКЦІЯ 1
Поняття про процес прийняття рішення
1.1.Вступ.
Існує й добре розроблена теорія прийняття рішень (ТПР), що акумулювала в собі досвід багатьох поколінь людей і що дозволяє правильно вирішувати типові задачі прийняття рішень, особливо в тих випадках, коли бажання особи, що приймає рішення, не хочуть ураховувати його можливостей. Ця теорія занадто велика, щоб її можна було розглянути в невеликому навчальному посібнику, тому обмежимося тільки задачами, у яких під "прийняттям рішень" розуміють одноразовий або багаторазовий акт вибору із заданої множини альтернатив однієї або декількох кращих, або оптимальних.
Альтернатива (від лат. аlternatus— один з двох, фр. alternative — інший )— необхідність вибору однієї з двох або більше можливостей, що виключають одна одну. Оскільки альтернативні рішення виключають одне одного, цінність вибору кожного з них є високою.
Ефективність впровадження рішення підвищиться, якщо його визнають ті, кого воно стосується. Проте визнання рішення далеко не завжди відбувається автоматично, навіть якщо воно непогане. Завданням децидента (лат. decisio – рішення) особи чи група осіб, що приймають рішення є таке завдання, яке можна сформулювати в термінах мети, засобів і результату. Інколи децидент може доручити ухвалення рішення тим, хто повинен буде його виконувати.
1.2.Концепція та загальні аспекти прийняття рішення. Оскільки пошук прийнятного рішення в унікальних ситуаціях завжди був і залишається в певній мірі мистецтвом, то за своєю складністю його порівнюють з мисленням.
Питання ухвалення рішень, законів та інших актів здавна привертали увагу філософів. А першість у розробці спеціальної концепції ухвалення рішень належить Аристотелю. Саме він сформулював первісний категорійний апарат і розробив базовий концепт, що описує ухвалення рішень. У своєму аналізі мислитель виходив з категорій «розсудливість» і «свідомий вибір», вважаючи, що є два типи розумових здібностей людини:
теоретична мудрість і практична розсудливість, на яких ґрунтуються, відповідно, фундаментальне та прикладне знання.
У наш час теорію прийняття рішень застосовують переважно для аналізу тих проблем, які можна відносно легко й однозначно формалізувати, а результати досліджень – адекватно інтерпретувати. Потреба в застосуванні засобів і методів ТПР в управлінні очевидна: швидкий розвиток і ускладнення економічних зв’язків, виявлення залежностей між окремими складними процесами та явищами, які раніше здавалися не пов’язаними один з одним, призводять до різкого зростання труднощів під час прийняття обґрунтованих рішень.
У теорії прийняття рішень розроблено певні правила, які дають змогу оцінити очікувану корисність альтернатив. Виділяються два основні дослідження:
1.3.Види рішень. Виділяють організаційні, інтуїтивні, раціональні й адаптаційні рішення.
Організаційні рішення – це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені посадою. Організаційні рішення ділять на дві групи: Запрограмовані рішення – це такі рішення, що однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Незапрограмовані рішення – пов'язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих. Для ухвалення рішень децидент використовує різні засоби: від спонтанних до високо логічних. Проте головне, що допомагає децидентові в ухваленні рішень – це знання та досвід.
Інтуїтивні рішення – вибір, зроблений на основі відчуття того, що він правильний («осяяння», «шосте відчуття»). Рішення, що ґрунтується на міркуваннях – вибір, який зумовлений знаннями чи нагромадженим досвідом. Інтуїтивні рішення приймаються за умов, що є досвід роботи і відсутність часу. Проте часто децидент може істотно підвищити ймовірність правильного вибору, раціоналізуючи його. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.
Раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на всесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Раціональне рішення – не залежить від минулого досвіду, його обґрунтовують у ході об’єктивного аналітичного процесу. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів
Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умов, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. У ході прийняття рішень аналізована ситуація зазвичай слабоструктурована, тобто можна формалізувати лише окремі фрагменти проблеми.
Класифікація рішень. Класифікацію рішень слід розглядати як логіко-пізнавальний процес, який дає змогу упорядковувати їх і виявити загальні закономірності та характерні особливості, властиві окремим їх різновидам.
1.1.планові; 1.2.організаційні; 1.3. регулюючі; 1.4.активізуючі; 1.5.контрольні
2. За змістом: 2.1.економічні; 2.2. соціальні; 2.3. технічні; 2.4. наукові. 3.За характером дій: 3.1.директивні; 3.2. нормативні; 3.3. методичні; 3.4. рекомендаційні; 3.5. дозвільні
4. За часом дії: 4.1. стратегічні; 4.2. тактичні; 4.3. оперативні.
5.За напрямом впливу: 5.1. внутрішнього спрямування; 5.2. зовнішнього спрямування.
6. За способом прийняття рішення: 6.1. індивідуальні;6.2. колегіальні; 6.3. колективні.
7. За рівнем прийняття рішень:
7.1. організація в цілому; 7.2. структурні підрозділи;7.3. функціональні служби; 7.4. окремі працівники.
8. За ступенем ефективності: 8.1. оптимальні; 8.2. раціональні; 8.3. приймаються за умов обмеженості ресурсів.
9. За методами підготовки: 9.1. креативні; 9.2. евристичні; 9.3. репродуктивні.
10. За ступенем структурованості: 10.1. структуровані; 10.2. слабоструктуровані; 10.3.неструктуровані.
Поняття про проблему та проблемну ситуацію.
Проблема – це складне теоретичне або практичне питання, що вимагає вивчення, вирішення. Суть проблеми для людини така, що вимагає аналізу, оцінки, формування ідеї, концепції для пошуку відповіді (вирішення проблеми) з перевіркою і підтвердженням досвіду. Проблемою переважно називається питання, що не має однозначного рішення (міра невизначеності). Проблема відрізняється від завдання тим, що для її вирішення не досить власних ресурсів, які притягуються з боку.
Проблемна ситуація – це ситуація, коли діяльність не реалізується прийнятими раніше способами, і досягнення результату діяльності в умовах, що змінилися, непрогнозоване (ускладнено або виключено).
Проблемна ситуація спонукає на пошуки способів її вирішення. Повністю визначити проблему складно, бо всі складові організації пов’язані між собою, і у великій організації можуть бути сотні чи тисячі таких зв’язків. Тому правильно окреслити проблему – це наполовину розв’язати її. Діагностуючи складну проблему, спочатку потрібно усвідомити і визначити симптоми ускладнень або наявних можливостей.
Існує кілька способів класифікації проблем прийняття рішень. Найбільшого поширення набула класифікація, запропонована Г. Саймоном 1958 року Відповідно до неї всі проблеми, що потребують прийняття рішень в організаційному управлінні, поділяють на три типи.
До першого типу належать добре структуровані (цілком формалізовані, кількісно сформульовані) проблеми, в яких суттєві залежності визначено настільки повно, що вони можуть бути виражені числами або символами, і тому легко стандартизуються та програмуються.
Другий тип − це неструктуровані (неформалізовані, якісно виражені) проблеми, для яких описано лише важливі ресурси, ознаки й характеристики, а кількісні залежності між ними невідомі.
До третього типу належать слабоструктуровані (змішані, напівструктуровані) проблеми, що мають як кількісні, так і якісні елементи, причому маловідомі і невизначені акценти проблеми мають тенденцію домінувати.
1.5.Поняття про процес прийняття рішення. Під процесом прийняття рішення (ППР) будемо розуміти послідовність процедур, що приводять до знаходження рішення. Процес прийняття рішень може розглядатися в контексті таких основних напрямків дослідження, як нормативний та описовий. Представники нормативного підходу концентрують увагу на розробці філософських, методологічних, організаційних та інформаційних засад прийняття раціонального рішення. Описовий підхід спрямований на емпіричне дослідження поведінки окремих осіб та груп людей в процесі прийняття рішень. Він має на меті визначити закономірності формування в процесі взаємодії вихідних параметрів проблеми, що вирішується, та характеристик суб’єкта, який приймає рішення
Процес приняття рішення може бути поділений на наступні кроки: 1. Визначення задачі. Задача повинна бути поставлена чітко і ясно. 2.Визначення вимог. Рішення задачі повинно обов’язково задовільняти поставленим обмеженням.
3. Визначення цілей. Цілі на відміну вимог не обов’язково повинні бути виконані. Це до чого ми повинні прагнути і що ми хочемо отримати. Крім того, існують ті ситуації, коли ми можемо не досягати цілі, але вибрана альтернатива буде найкращою, оскільки вона найбільш близька до цілі.
4. Визначення альтернатив. Альтернативи повинні задовільняти вимогам.
5.Визначення критеріїв. Критерії, за якими розрізняються альтернативи, повинні базуватися на цілях. Критерії повинні показувати, наскільки добре дана альтернатива відповідає цілі.
6. Визначення метода прийняття рішення. Цей крок є досить важливим, оскільки від правильності вибору методу залежить якість прийнятого рішення.
7. Перевірка альтернатив згідно вибраного методу і критеріїі. Після виконання цього кроку всі альтернативи можуть бути відсортовані в тому порядку, в якому вони найбільш близькі до цілей.
8. Перевірка отриманого рішення. Отримані рішення завжди повинні перевірятися на вірність. Вони повинні відповідати вибраному критерію, а також бути найбільш близькими до цілей або задовільнити цілі повністю, Як показує аналіз досліджень різні формулювання одного й того ж питання приводять до різних рішеннь, що приймають люди.
Питання для самоконтролю.
1. Дайте визначення терміну “ прийняття рішень”.
2. В чому суть проблеми прийняття рішень ?
3. Що таке альтернатива ?
4. Хто такий децидент ?
5. Кому належить першість у розробці спеціальної концепції ухвалення рішень ?
6. Коли теорія прийняття рішень почала склалася як наука про вибір найкращого варіанта рішення як самостійна дисципліна ?
7. Яка головна мета теорії прийняття рішень ?
8. Які виділяють два основні напрями дослідження в ТПР, що дають змогу оцінити очікувану корисність альтернатив ?
9. Які виділяють види рішень ?
10. Опишіть класифікацію рішень за функціональним призначенням.
11. В чому суть класифікації рішень за змістом та за характером дій ?
12.Опишіть класифікацію рішень за часом дії та за напрямом впливу.
13. В чому суть класифікації рішень за способом та за рівнем прийняття рішень ?
14. Опишіть класифікацію рішень за ступенем ефективності та за методами підготовки.
15. В чому суть класифікації рішень за ступенем структурованості?
16.Чим проблема відрізняється від завдання ?
17. Що таке проблемна ситуація ?
18. Які типи проблем прийняття рішень запропоновані Саймоном ?
19. В чому суть процесу прийняття рішень ?
20 Перелічіть кроки, на які може бути поділений процес приняття рішень ?