ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

ВИКЛАДАЧ ДЕНИСЕНКО ОЛЕНА ГРИГОРІВНА

​

ТЕМА УРОКУ №48

​

Сутність та види

суспільного відтворення

ПВПУ

ПЛАН:

1 Сутність та види суспільного відтворення

2 Суспільний продукт і його форми

3 Методи обчислення і показники національного продукту

4 Кругообіг доходів і витрат в національному господарстві

5 Національне багатство, його зміст і структура

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ�ОБОВ’ЯЗКОВО!!!�

ЗАВОДИМО ЗОШИТ–КОНСПЕКТ (48 листків), ЗАПИСУЄМО ТЕМИ, ВИКОНУЄМО ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ТА НАПРВЛЯЄМО ВИКЛАДАЧУ

ДЕНИСЕНКО ОЛЕНІ ГРИГОРІВНІ

тел. 0502009223

НАПРАВИТИ НА ЕЛЕКТРОННУ АДРЕСУ: 12111964elenadenisenko@gmail.com

• КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з навчальної дисципліни «ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ»
• https://drive.google.com/file/d/1BU9oanRWfWoT4ja3Xfm_qOJ5lS2qmqxG/view?usp=drive_link

​

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ�ОБОВ’ЯЗКОВО!!!

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

(ОПРАЦЮВАТИ КОНСПЕКТ ТА ЗАПИСАТИ)

Дайте розгорнуті відповіді на наступні запитання:

• Що таке суспільне відтворення та які його чотири основні фази (виробництво, розподіл, обмін, споживання)?
• Які складові елементи суспільного відтворення (відтворення робочої сили, природних ресурсів, виробничих відносин)?

​

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ�ОБОВ’ЯЗКОВО!!!

ПРАКТИЧНИЙ КЕЙС (ДИСКУСІЙНЕ ПИТАННЯ)

​

Підготуйте коротке есе або тезову відповідь (до 1 сторінки) на тему:

​

«Який тип відтворення (просте чи розширене) характерний для сучасної економіки України в умовах воєнного стану та глобальних викликів? Обґрунтуйте свою думку.»

​

Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не може воно і перестати виробляти

Тому всякий процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, в той же час є процесом відтворення. Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою існування людського суспільства. Економічна теорія досліджує суспільне відтворення як економічне.

Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:

- виробництва, розподілу, обміну, споживання;

- домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва;

- продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин;

- суспільного виробництва і суспільного споживання.

Економічне відтворення суспільства включає в себе:�

відтворення суспільного продукту та його конкретних форм

відтворення людського ресурсу як особистісного фактору виробництва та його зайнятості

відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення

відтворення національного багатства

відтворення споживання

відтворення економічних відносин

Просте і розширене вчдторення економіки

Просте відтворення — це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах. Просте відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів і послуг, а повністю споживаються домогосподарствами. Просте суспільне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій, для так званої традиційної економіки. У докапіталістичному суспільстві розширене відтворення здійснювалося лише в окремі періоди тривалого історичного процесу. У ці періоди процес виробництва відновлювався на традиційній технічній основі і в майже незмінних масштабах.

Розширене відтворення економіки – це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у виробництво з метою розширення його межі виробничих можливостей

Суспільний продукт є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, усіх його ланок і сторін. За системи товарного виробництва кожен продукт виступає як товар, що має певну натуральну і вартісну форму, а за взаємодії з ринком – ще й ринкову вартість

Натуральна форма суспільного продукту дає можливість розглядати його структуру за матеріально-речовим характером. За видами матеріальних благ і послуг можна оцінити рівень суспільного поділу праці і диференціації суспільного продукту. Поділ праці веде до того, що кількість видів продукції розширюється. Сьогодні кількість видів продукції вимірюється десятками мільйонів і швидко зростає. Але за всієї різноманітності продукти як корисні блага діляться на дві великі групи: речі і послуги

Для того щоб бути благом корисним, продукт необов’язково повинен набувати форми речі, матеріального блага. Корисними є і послуги, що мають нематеріальний характер. Це послуги освіти, медицини, культури, сфери попиту і т. д. Виробничі потреби задовольняються науковими, інформаційними, транспортними та іншими послугами. Зараз обсяг і якість послуг – один з важливих показників економічного і соціального прогресу

Особисті і виробничі послуги – невід’ємна частина суспільного продукту. У зв’язку з цим суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери: сферу виробництва матеріальних благ, тобто сферу матеріального виробництва, і сферу послуг, тобто сферу нематеріального виробництва.

Проте першоосновою суспільного продукту є речові блага і продукти харчування, одяг, житло, верстати, комбайни тощо.

За всієї різноманітності вироблені матеріальні продукти і послуги поділяються на два види залежно від того, які потреби людей вони задовольняють: на предмети споживання, що задовольняють особисті потреби людей, і на засоби виробництва, які задовольняють виробничі потреби людей.

Відповідно, як обґрунтував К. Маркс, виробництво ділиться на два великих підрозділи: І – виробництво засобів виробництва і ІІ – виробництво предметів споживання, включаючи споживчі послуги

Види продукту залежно від поділу праці

проміжний

кінцевий

Проміжні продукти – це матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу

Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які виробляються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки чи переробки або перепродажу

Система національних рахунків – це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві

Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств

Існує три методи обчислення валового внутрішнього продукту:

- за витратами (метод кінцевого використання);

- за доходами (розподільний метод);

- за виробленою продукцією (виробничий метод)

У процесі розрахунку ВВП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (заробітна плата, прибуток, процент, рента), а також амортизаційні відрахування

У ході розрахунку ВВП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість усіх товарів і послуг, спожитих суспільством

Під час розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Для цього за кожною галуззю економіки спочатку розраховується валовий випуск, якій потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий результат характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або доданої вартості, створеної в галузях економіки

ВВПв = С + І + Д + Х

ВВПд = W + P + i + r

ВВПд = W + Р + і + R + Am + IT

де W – заробітна плата;

Р – прибуток;

і – відсоток;

R – рента;

Am – амортизація;

IT – непрямі чисті податки.

Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, обчислений за діючими, фактичними цінами. В умовах інфляції він завищує результати економіки і потребує коригування.

Реальний ВВП – це обсяг виробництва, вартість якого скоригована на величину річного зростання цін

Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (Іц), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОЦ):

Близьким до ВВП за змістом є показник валового національного продукту (ВНП). Валовий національний продукт характеризує сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами. ВНП обчислюється як валовий внутрішній продукт і відрізняється від нього на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків із зарубіжними країнами.

ВНП = ВВП + чисті факторні доходи з-за кордону

Чисті факторні доходи з-за кордону – це різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордоном, і доходами іноземців, отриманими на території даної країни

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП – Амортизаційні відрахування

Національний дохід (НД) можна отримати, якщо ЧВП зменшити на величину непрямих податків на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.):

НД = ЧВП – Непрямі податки на бізнес;

або НД = ВВП – Амортизаційні відрахування – Непрямі податки на бізнес.

Суб'єктами макромоделей виступають:

- сектор домашніх господарств – містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб.

- підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

- державний сектор – усі державні інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам “безоплатно” (безпека, фундаментальна наука, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктур).

- сектор закордонний – містить усі економічні суб'єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами

Макромоделі – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді

Національне багатство – це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство – це все те, чим володіє країна сьогодні – все матеріальне багатство суспільства.

Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають.

У широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.

Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання – автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.

До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять

Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані

Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.). Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в Україні, і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромадженні більшого національного багатства. Те саме буде і при зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршанні якості навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо.

Національне багатство включає в себе також ті елементи, які перебувають у інших країнах, але належать уряду, організаціям та окремим особам

Масштаби, структура та якісний рівень національного багатства не залишаються незмінними. У процесі відтворення воно не тільки постійно зростає, а й безперервно оновлюється. Тому для нарощування національного багатства великого значення набуває раціональне використання виробничого потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього продукту і відповідно добробуту нації, фізичний і духовний стан людини