Зародження культури бароко. Становлення нової європейської науки.
Урок 11. Дата: 21.11-25.11
План уроку:
Бароко (від італ. barocco — примхливий, химерний) — доба в образотворчому мистецтві, архітектурі, музиці та літературі країн Європи, колоніальної Центральної і Південної Америки кінця XVI — середини XVIII ст.�
Особливості мистецтва бароко.
Протягом XVII ст., яке називають «століттям бароко», відбулася справжня наукова революція, яка поклала край середньовічному баченню світу.
Він був започаткований у папському Римі й пов’язаний із поширенням ідей Контрреформації . Створений щоб підкреслювати грандіозність і пишноту католицької церкви.
Мистецтво епохи бароко змінилося за змістом. Головну увагу воно стало приділяти пристрастям і відчуттям людини, поєднувати реальне та уявне.
Грандіозність, незвичайність і унікальність; перебільшена пишність і химерність (безліч прикрас і золотих елементів)
Декоративність, видовищність, театральність; надмірність химерних елементів (майже повна відсутність прямих ліній, велика кількість кривих ліній, округлих і хвилеподібних форм)
Рембрандт ван Рейн.
�������������Урок анатомії доктора Тульпа. 1632.� Художник Рембрандт ван Рейн�
Рембрандт уперше, створюючи груповий портрет, вирішив відмовитися від традиційної композиції, де всі персони позують художнику. На його картині учні оточили стіл в анатомічному театрі, на якому лежить тіло людини, і слухають пояснення доктора Тульпа.
Художник зумів показати різну реакцію на кожному з облич учнів. Деякі з них, наче стурбовані появою глядачів, дивляться їм просто у вічі. Картина мала величезний успіх.
Рембрандт створив багато картин, щоразу все наполегливіше намагаючись відійти від усталених норм, дивуючи сучасників незвичністю творчої манери.
Нічна варта. 1642.
«Повернення блудного сина»
Пітер Пауль Рубенс.
Зустріч Марії Медичі та Генріха IV Наваррського в Ліоні. 1625.
У Рубенса було багато картин на історичні теми. Одна з найвідоміших серій — «Життя Марії Медичі» — складається з 21 твору, де він зобразив і реальних історичних осіб, і міфологічних персонажів,
Дієго Веласкес.
“Інфанта Маргарита”
Портрет Папи Інокентія Х. 1650.
Гуманізм Сервантеса.
У цих словах — відлуння думок, що були занадто сміливими, навіть небезпечними в Іспанії XVII ст.
Мігель де Сервантес Сааведра�
Розвиток медицини й математики.
Андреас Везалій (1514—1564)
Ілюстрації з книги Андреаса Везалія «Про будову людського тіла». 1543
Мігель Сервет (1511— 1553)
Вільям Гарвей (1578—1657)
Антоні ван Левенгук (Нідерланди)
(1632—1723)
�Із кінця XVI ст. розвивалися майже всі галузі математики. Набула сучасного вигляду алгебра.�
Франсуа Вієт
(1540—1603)
Рене Декарт
(1596—1650)
Розвиток астрономії.
Геоцентрична система Птолемея
Польський вчений внаслідок досліджень дійшов висновку, що Земля разом з іншими планетами обертається навколо Сонця й навколо власної осі, та створив геліоцентричну систему (із Сонцем у центрі). Свої погляди він виклав у відомій праці «Про обертання небесних тіл». Коперник створював її впродовж 40 років, але, розуміючи, яку реакцію вона викличе, боявся надрукувати. Книга вийшла у світ у день смерті вченого. Праця «Про обертання небесних тіл» була засуджена католицькою церквою і з 1616 аж до 1822 р. згадувалася в «Індексі заборонених книг».
Миколай Коперник (1473—1543).
Джордано Бруно (1548— 1600)
Галілео Галілей (1564—1642)
Домашнє завдання:
Список використаних джерел:
Інтернет-ресурси