“Чари ночі” Олександра Олеся – перлина інтимної лірики. Мотив краси, кохання й молодості. Експресивне висловлювання патріотичних почуттів у вірші “О слово рідне! Орле скутий!..”

Символізм –

літературний напрям кінця 19-початку 20 століття, у якому конкретний образ перетворюється на багатозначний символ.

Риси символізму:

​

• тотальне використання символу;
• заглиблення в незвичайне, містичне;
• одухотвореність ідеєю, яка «підносить… над суєтою повсякденного життя»;
• музикальність (алітерація, асонанси тощо).

Цікаво!

Особливості поетичного стилю Олександра Олеся:

​

• емоційна наснаженість, чуттєвість поезій;
• сугестивна (навіювальна) природа лірики;
• символістська таємничість, почасти навіть містичність;
• поєднання символізму й неоромантизму;
• музикальність, пишність фрази, багатство метафорики
• переливи емоційного чуття, «два крила» творчості: «з журбою радість обнялась»;
• філософічність;
• поезії громадянського звучання поєднують безпосередньо громадянське й ліричне

​

“Чари ночі”

• “Чари ночі” О. Олеся  – шедевр інтимної лірики та один із кращих ліричних творів автора. У ньому влучно передано піднесений, мажорний настрій ліричного героя, який перебуває під наливом почуття кохання.
• Тут все складає «хвалу життю». Одухотворена природа перебуває у гармонії до почуттів ліричного героя: “Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче”. Твір пронизує заклик поета оцінити життя «летючу мить».

​

“Чари ночі” критика

Літературознавці про твір:

• Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Продовжуючи народнопісенну традицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»:

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!»

​

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її, —

Знов молодість не буде!

​

Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

​

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

​

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

​

Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

​

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани...

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.

​

Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.

​

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

​

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі...

Та знай: над нас — боги скупі,

Над нас — глухі й нечулі..."

​

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!"

«Чари ночі»

О.Олесь

Композиція

• Композиція: вірш складається з 12 куплетів-чотиривіршів, при цьому починається й закінчується однаковим катреном (прийом обрамлення):
• (І) сміються-плачуть солов’ї, закликаючи кохати
• (II) заклик не дивитися в майбутнє, а радіти цій весні
• (ІІІ) заклик залишити свій сум, думки і горе й улити душу в шумляче море
• (IV) заклик ловити мить життя і в мріях закохатися
• (V — VI) картини розлитості кохання в природі
• (VII) заклик горіти, бо життя — мить, а смерть — вічність
• (VIII) заклик рухатися, на лагодити струни золоті під час бенкету весни
• (IX) заклик сміливо йти на свято квіток, кохання, снів і млості
• (X) попередження про тлінність усього
• (XI) передбачення про майбутнє бажання повернути дні минулі, як цього прагнув Фауст, чого не вдасться зробити, бо над «нас — боги скупі, глухі й нечулі»
• (XII) повтор першого катрену.

​

Аналіз твору

• Рік написання – 1904
• Збірка: «З журбою радість обнялась»
• Літературний рід: інтимна лірика.
• Жанр: романс (він став популярною народною піснею).
• Вид лірики: інтимна (любовна).
• Провідний мотив : захоплення красою життя й красою кохання.
• Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

​

Аналіз твору

​

• Тема: скороминущість людського життя, тимчасовість життя людини на землі; момент кохання.
• Ідея: утвердження кохання як найважливішого в житті людини, як сенсу життя; заклик насолоджуватися життям перед обличчям тлінності; гімн природі й красі.
• У вірші наявне обрамлення.
• Поезія побудована на паралелізмах.

​

​

Образи твору

Образи: 

• людей: ліричний герой — закоханий; Фауст — людина, яка хоче повернути минуле; примарна кохана;
• міфологічних істот: боги;
• природи: солов’ї, весна, шумляче море, земля, лист, квітка, струмок, зорі у воді, хмари, туман, верби п’яні;
• предметів і явищ: поцілунок, мить життя, струни золоті, бенкет весни, дзвін чарок, бажання, холодні груди.

​

Символічні образи

• солов’ї (символ весни, кохання);
• іскра (символ душевної енергії, завзяття);
• бенкет весни (символ буяння природи й життя);
• Фауст (символ неповоротності минулого, минущості, марності намагань).

Художні засоби “Чари ночі”

• “Сміються, плачуть солов’ї” – антоніми.
• Також використовуються метафори, анафора, епітети, асонанс, алітерація.  

Анафора, або єдинопочаток – це повторення однакових звуків, складів, слів або словосполучень на початку віршованих рядків чи строф.

Асона́нс — повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює ïï музичність.

Алітерація — повторення подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку.

• Ліричність поезії «Чари ночі» посилюється влучними метафорами («тут ллються пахощі густі, там гнугься верби п’яні», «сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями а груди», «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»);
• персоніфікованим образом (уособлення) весни, яка завжди була символом молодості, краси, оновлення («весна іде назустріч нам», «весна бенкет справляє»).

​

Художні засоби

«О слово рідне! Орле скутий!..»

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам'ятно забутий.

​

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев...

​

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

Збірка: «Будь мечем моїм…»

Різновид лірики: громадянська, філософська.

Рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш (медитація).

Мотив: осмислення ролі та місця слова в житті нації.

• Три катрени
• Римування кільцеве.
• Віршовий розмір – ямб.