Підготовка демонстрації

• Вибір технічних засобів для демонстрації
• Складання доповіді для презентації
• Добирання помічників для презентації
• Інтерактивні вправи та запитання до аудиторії

Формуючи презентаційну доповідь, �не потрібно забувати, �що вона має бути спрямована �на досягнення певних цілей і завдань.

Вибір технічних засобів для демонстрації

• Комп’ютер
• Мультимедійний проектор
• Екран
• Інтерактивна дошка
• Традиційні засоби проведення презентацій

Сьогодні типовими технічними засобами �для проведення презентацій �є комп’ютер із відповідним програмним забезпеченням, мультимедійний проектор та екран

Комп’ютер

Важкі та неповороткі стаціонарні комп’ютери під час проведення презентацій усе більше витісняють їхні мобільні аналоги - ноутбуки.

Якщо до ноутбука приєднано проектор, �відображати презентацію можна у трьох режимах:

• лише на ноутбуку;
• на ноутбуку та проекторі;
• лише на проекторі.

Переключення між режимами здійснюють на ноутбуку спеціальним сполученням клавіш (наприклад Fn + F5).

відображення лише на ноутбуку

відображення на ноутбуку та проекторі

відображення лише на проекторі

Мультимедійний проектор

Оптимальним інструментом для проведення презентацій �є портативний мультимедійний проектор �вагою 3-4 кг і з габаритами, �що дають змогу переносити його у невеликій сумці.

Проектор має бути багатофункціональним: �мати можливіть автоматично виправляти спотворення, настроювати картинку і фокусувати зображення.

​

Характеристики мультимедійного проектора:

• світловий потік (яскравість) - вимірюється в люменах (лм); к невеликих конференц-залах для презентацій, у яких беруть участь близько 20 осіб, використовуються проектори з яскравістю 2000 лм;
• роздільна здатність; більшість сучасних моделей мають роздільну здатність класу SVGA 800 x 600 точок або XGA 1027 х 768; водночас уже скоро станіть популярними проектори із роздільною здатністю SXGA 1280 x 1024 точок i UXGA 1600 х 1200.

Екран

Проекційний екран повинен відповідати двом основним вимогам: зображення має відтворюватися без втрати якості; його має бути добре видно усім глядачам в аудиторії.

Правильно визначити розмір та розташування екрана �можна за допомогою наступних правил:

1. Висота екрана не може бути меншою ⅙ відстані від нього до останнього ряду крісел.
2. Мінімальна відстань від підлоги до екрану має становити 125 см.
3. Перший ряд крісел слід розташовувати від екрана на відстані, що вдвічі перевищує його висоту.

Інтерактивна �дошка

Інтерактивна дошка створена �для використання разом �із комп’ютером та мультимедійним проектором: зображення надходить до неї �від комп’ютера через проектор.

Лектор, стоячи біля дошки, має змогу не лише керувати показом цього зображення, �а й створювати написи та робити позначки (поверх тексту, графіки чи інших об’єктів) �за допомогою спеціальних цифрових фломастерів, �набирати додатковий текст з екранної клавіатури, стирати написане, �а також зберігати в пам’яті комп’ютера всю інформацію з поверхні дошки.

За допомогою інтерактивної дошки можна керувати програмами комп’ютера: �це роблять або з виведеної на поверхню дошки екранної клавіатури,�або курсором миші, роль якої може виконувати будь-який твердий предмет.

Традиційні засоби проведення презентації

Не варто зовсім відмовлятися від використання традиційних засобів проведення презентації, адже там, де заплановано її провести, можуть вийти з ладу комп’ютер або проектор, раптово виникнути пошкодження електромережі тощо.

До традиційних засобів належать:

• дошка для писання фломастером;
• лазерні указки;
• плакати;
• проектори для прозорих аркушів.

Складання доповіді �для презентації

Людська пам’ять має певні особливості, тому потрібно ретельно добирати ті ключові положення, на яких буде побудовано доповідь.

• Основні ідеї мають займати близько ⅘ всієї презентації, в іншому випадку аудиторія замість них може запам’ятати щось другорядне.
• Людина запам’ятовує приблизно:
• 20% того, що чує;
• 30% того, що бачить;
• 50% того, що чує та бачить;
• 70% того, що чує, бачить і про що говорять;
• 90% того, що чує, бачить, про що говорить і що робить.

Щоб презентаційна доповідь була успішною...

• слід доповнити її візуальною інформацією - тоді слухачі запам’ятають половину викладеної в доповіді інформації;
• за наявності зворотного зв’язку із аудиторією (його забезпечують задані аудиторії запитання) слухачі зможуть запам’ятати до 70% поданих відомостей;
• після виконання інтерактивних вправ показник запам’ятовування зросте до 90%.

Перше, �що потрібно доповідачу, -

• вільно володіти темою доповіді, причому
• так, щоб впевнено відповідати на будь-які запитання стосовно теми презентації.

Не можна очікувати від слухачів сприйняття пропонованої їм ідеї, �якщо сам доповідач виглядає невпевнено.

Презентаційна доповідь

має складатися �з таких трьох частин:

• вступ;
• викладення �суті презентації;
• завершення.

Всі частини обов’язкові!

Інколи краще скоротити виклад суті доповіді, �аніж обійтися без вступу чи завершення: �адже багато людей сприймають виступ саме за ними, �хоча це сприйняття чисто емоційне, �воно не має стосунку до предмета самої доповіді.

Вступна частина

потрібна для “розігріву” аудиторії, �яку необхідно підготувати до основної частини.

Вступ - це формування очікувань слухачів, �і від того, наскільки вдало це зроблено, �буде залежати сприйняття �викладених у презентації ідей.

Завдання доповідача - побудувати цю частину презентації так, �щоб сформовані очікування присутніх були потім повністю задоволені.

Вступна частина має привертати увагу слухачів, �зосередити їх на подальшому викладі доповіді, �має містити відповідь на невисловлене запитання відвідувачів презентації: “Навіщо ми сюди прийшли?”

Якщо доповідь...

містить у собі яку-небудь спеціальну інформацію, незнайому слухачам �(наприклад, �специфічні терміни �або визначення), �то роз’яснити її �теж найкраще �у вступній частині.

У вступній частині

повинна бути та інтрига, �що дасть змогу аудиторії �уважно стежити за ходом презентації, не втрачаючи інтересу й очікуючи розв’язки.�І обманути �очікування присутніх �не можна в жодному разі!

Завершення презентації - �надзвичайно важлива справа

Погане завершення здатне зіпсувати враження �навіть від дуже вдалої основної частини.

Не можна обривати доповідь на половині фрази.

У заключній частині слід підвести загальні підсумки, �після чого можна відразу переходити до запитань аудиторії - не можна йти, не запропонувавши аудиторії �поставити запитання та не відповівши на них.

Якщо доповідач, підвівши підсумки свого виступу �і цим фактично завершивши його, раптом скаже: �“А ще я хотів би розповісти…”, �то враження від цього може бути ще гіршим.

Небажаним є також завершення,�не пов’язане із предметом презентації.

Під час написання презентаційної доповіді слід пам’ятати, що...

• вона має бути написана тією мовою, якою розмовляє аудиторія, у звичних для неї термінах і висловлюваннях;
• вона не повинна бути складена із шаблонних фраз і банальних істин;
• у ній обов’язково має бути якась родзинка, яка здатна здивувати та запам’ятатися;
• бажано час від часу звертатися до аудиторії з простими запитаннями типу “Ви згодні?”, “Чи ж не так?”, які підтримують інтерес слухачів і забезпечують зворотній зв’язок;
• потрібно обережно ставитися до використання жартів, анекдотів і різноманітних цитат;
• доцільно узгоджувати заплановані у доповіді відеоролики з тематикою та тривалістю відповідних її фрагментів, переконатись, що вони підкреслюють основну ідею презентації та не відволікають слухачів від предмету виступу;
• доповідь повинен читати той, хто її готував.

Для доповідача дуже важливо мати �вправних помічників

• помічники повинні чітко виконувати свої обов’язки, але при цьому бути непомітними;
• найпоширенішою функцією помічника є керування показом презентації, тому той має добре знати, в який момент доповіді потрібно почати показ наступного слайду або анімаційного ефекту, за яким посиланням перейти тощо;
• вкрай важливо перед показом презентації провести тренування та узгодити дії доповідача та помічників під час презентації.

Інтерактивні вправи

• забезпечують зворотній зв’язок із аудиторією;
• бажано застосовувати такі вправи, які можуть залучити якнайбільшу кількість слухачів;
• вони особливо доречні, якщо метою презентації є навчання, наприклад, якщо презентують якусь технічну новинку, то можна запропонувати покористуватися нею одному чи кільком слухачам - можна бути впевненим, що вони надовго пам’ятатимуть про такий захід.

Прохання про допомогу, звернене до аудиторії

• теж певною мірою є інтерактивною вправою;
• прохання можуть бути різними:
• допомогти роздати матеріал;
• закрити вікно;
• передати або пересунути що-небудь;
• кожен, кому довелося допомогти доповідачу, автоматичну починає позитивно сприймати інформацію, пропоновану аудиторії.

Запитання

• також забезпечують зворотній зв’язок із аудиторією;
• на вправи часу може забракнути, але на запитання та відповіді його необхідно віднайти у будь-якому випадку;
• якщо аудиторія ніяк не може наважитися на запитання, то
• серед присутніх слід мати помічників, які зададуть наперед заготовлені запитання;
• запитання для помічників слід обирати так, щоб відповіді на них були цікаві більшості слухачів.

Репетиція доповіді

• недостатньо скласти доповідь для презентації - потрібно подати її слухачам;
• проблема - більшість людей відчуває страх перед публічним виступом;
• порада - щоб презентація пройшла вдало, слід навчитися позбуватися цього страху;
• доповідач має бодай мінімальною мірою:
• володіти прийомами ораторського мистецтва;
• мати уявлення про стилі красномовства;
• вміти використовувати свої знання на практиці.

Страх - наріжний камінь невдач доповідача

• щоб забезпечити успіх виступу, передусім потрібно побороти страх;
• слід визначити, на чому базується страх;
• найчастіше це зовсім не боязкість перед людьми, а побоювання неуспішності;
• людина підсвідомо вважає, що якщо вона не в усьому і не всім подобається, то це й свідчить про неуспішність;
• свою успішність доповідач автоматично пов’язує з абсолютним успіхом презентації, і якщо його не досягнуто, починає вважати, що він сам нічого не вартий;
• у цьому й полягає проблема: людина ставить перед собою наперед нездійсненне завдання;
• щоб позбутися такого страху, слід:
• ставити перед собою реальні завдання;
• у разі невдачі навіть у цьому бачити позитив, зокрема, неуспіх доповіді може свідчити про те, що необхідно змінити її структуру чи доопрацювати окремі частини матеріалу, що допоможе покращити ситуацію в майбутньому.

Способи виголошення промов

• “свиня” - доповідач читає за папірцем, не відриваючи очей від тексту й увіткнувшись у нього, як у годівницю;

• такого промовця будуть слухати там, де головним є зміст і якість тексту:
• на науковій конференції.

Способи виголошення промов

• “курка” - оратор то зазирає у конспект, то відривається від нього, наче скльовує по зернятку;

• такий доповідач також знайде свого слухача, особливо якщо доповідь супроводжується ліричними відступами та експромтами, а конспект допомагає притримуватися основної лінії.

Способи виголошення промов

• слухачі найкраще слухатимуть такого оратора, бо він постійно підтримує зоровий контакт з аудиторією, не відволікаючись на написаний текст.

• “соловей” - говорить, ніби співає, не зазираючи в жодні папірці.

Давньоримський оратор �Марк Туллій Ціцерон�говорив, що

• навчати слухачів;
• приносити їм насолоду;
• вести за собою.

• кожен, хто збирається виступати перед публікою, має вміти:

Три стилі �красномовства

• низький (простий) - для наведення доказів і навчання;
• середній - для задоволення;
• високий (бурхливий) - щоб підкорити аудиторію та повести її за собою.

Простий стиль �красномовства

• йому характерні:
• простота
• наближеність до звичайної розмовної мови
• він найбільше годиться для презентацій;
• йому не властива пишномовність;
• він навіює почуття впевненості та міцності;
• достатньо використання двох ораторських прийомів:
• використання риторичних запитань, які:
• змушують слухача думати;
• акцентують його увагу на виголошеній фразі чи ідеї;
• втягують слухачів у творчий процес, і ті ще більше переконуються у правоті оратора;
• використання метафор, при цьому:
• необхідно враховувати знання слухачів;
• метафора повинна бути наочна.

Метафора

• має бути:
• візуально уявлюваною;
• точною;
• не допускати двозначного тлумачення.

Середній �стиль

• використовують:
• на званих обідах;
• урочистостях;
• прийомах;
• інших ритуальних дійствах;
• він призначений для того, щоб зробити присутнім приємне;
• ним добре виголошувати тости, проте
• для доповіді чи презентації він не годиться!

Високий �стиль

• має найбільшу силу:
• потужний;
• розкішний;
• красивий;
• здатний прищепити слухачам нові переконання, змінити їх уявлення про світ;
• призначений для підпорядкування аудиторії;
• з ним варто бути особливо обережним:
• якщо доповідач не планує презентувати нові політичну концепцію, йому краще обмежитися простим стилем з його короткими та точними фразами, відчуттям сили та впевненості.