Резолюція VIII Конгресу ООН по запобіганню злочинності «Практичні заходи боротьби з корупцією» (Гавана, 1990 р.)

• Визначає корупцію як порушення етичного (морального), дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що проявилися в протизаконному використанні свого службового становища суб’єктом корупційної діяльності

Довідковий документ ООН про міжнародну боротьбу з корупцією передбачає, що

• корупція – це зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях

У Кодексі поведінки посадових осіб із підтримання правопорядку,

• поняття корупції пропонується визначати як вчинення посадовою особою будь-яких дій чи бездіяльність у сфері її посадових повноважень за винагороду в будь-якій формі в інтересах того, хто дає таку винагороду, як з порушенням посадових інструкцій, так і без їх порушення

У Цивільній конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованій Законом України від 16 березня 2005 р.,

• корупцію визначено як прямі чи опосередковані вимагання, пропонування, дачу або одержання хабара чи будь-якої іншої неправомірної вигоди або можливості її отримання, які порушують належне виконання будь-якого обов’язку особою, що отримує хабар, неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду, або поведінку такої особи

Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, розв’язання якої для багатьох країн є надважливою справою.

Для України вона стала чинником, що реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу

При визначенні мети протидії корупції в Україні не може йтися про досягнення нереалістичного стану її абсолютної відсутності – такою реальною метою може бути лише «максимальна мінімізація» корупції.

• під корупцією розумілася діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг

Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995 р.

• корупція визначалася як використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей.

Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11 червня 2009 р.

• корупція – це вже «використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в Законі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей»

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 р.

не є масовим явищем і не має системного характеру;

не здійснює істотного впливу на політичну, економічну, правову сфери суспільного життя;

не є функціональним елементом організованої злочинності та не використовується для прикриття організованої злочинної діяльності;

відсутня на найвищому політичному рівні і є малопоширеною у судовій системі та органах правопорядку;

Характеризується неприйнятним ставленням з боку більшості населення.

1) Неякісне матеріальне законодавство, яке не наділене необхідного ступеню суспільної легітимності;

2) громіздке процесуальне законодавство, що встановлює забюрократизовані адміністративні та інші процедури;

3) неефективність органів державної влади у вирішенні питань суспільного життя;

4) відсутність дієвої державної системи забезпечення прав, свобод та інтересів людини і громадянина.

Обов’язкові нормативні ознаки корупційного правопорушення

• 1) наявність у діянні ознак корупції;
• 2) вчинення його спеціальним суб’єктом – особою, зазначеною в частині першій статті 3 Закону;
• 3) встановлення законом кримінальної, дисциплінарної та/або цивільноправової відповідальності за відповідне правопорушення.

За вчинення корупційних правопорушень передбачається дисциплінарна, а також кримінальна та цивільно-правова ретроспективна відповідальність, але не адміністративна.

Вичерпний перелік корупційних кримінальних правопорушень встановлено в ст. 45 КК, адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією – у главі 13-А КУпАП.

Глава 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення», що передбачала адміністративну відповідальність за такі діяння:

порушення обмежень щодо використання службового становища (ст. 1722 );

пропозиція або надання неправомірної вигоди (ст. 1723 );

порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 1724 );

порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) (ст. 1725 );

порушення вимог фінансового контролю (ст. 1726 );

порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (ст. 1727 );

незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (ст. 1728 );

невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 1729 ).

Як передбачено в ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

При цьому, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо (ст. 16 ЦК)

• Державаучасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними, відповідно до принципів її внутрішнього права, для забезпечення того, щоб юридична або фізична особа, яка зазнала шкоди в результаті будь-якого корупційного діяння, мала право порушити провадження щодо осіб, які несуть відповідальність за цю шкоду, з метою одержання компенсації.

Крім того, згідно зі ст. 35 Конвенції ООН проти корупції кожна

• а) порушення умов цивільноправового договору, якщо в договорі передбачено відповідальність за такі дії або бездіяльність – договірна відповідальність;
• б) заподіяння шкоди, що не випливає з договірних відносин, тобто порушення юридичного обов’язку, який має абсолютний характер: наприклад, поширення відомостей які порочать честь, гідність чи ділову репутацію громадянина та організації; розголошення обставин особистого життя; заподіяння шкоди майновим правам внаслідок неправомірних дій чи прийняття неправомірних рішень – позадоговірна відповідальність.

Також у цьому контексті треба враховувати, що цивільно-правова відповідальність може наставати у таких випадках:

• потрібно, щоб, крім вищевикладених ознак, відповідне діяння порушувало імперативні приписи цивільного законодавства або умови цивільно-правового договору, внаслідок чого заподіювалась би шкода особистим немайновим або майновим правам фізичної чи юридичної особи.

Отже, можна зробити висновок, що для віднесення цивільного правопорушення до категорії корупційних (пов’язаних з корупцією)

Згідно зі ст. 66 Закону «Про запобігання корупції»,

збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.

Натомість фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

• не лише державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, але й працівників судових і правоохоронних органів, а також комерційних організацій.

Дисциплінарні корупційні правопорушення пов’язані з професійною службовою діяльністю

• у Кодексі законів про працю України, законах «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» тощо,

На відміну від положень про дисциплінарну відповідальність, закріплених для різних категорій працівників

• (до прикладу Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств, затверджене постановою КМ від 13 березня 2002 р. ; Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене постановою КМ від 26 січня 1993 р. ).

Станом на сьогодні в Україні є чинними і застосовуються низка нормативно-правових актів нижчої юридичної сили, що регламентують питання дисциплінарної відповідальності

• міститься у ст. 147 Кодексу законів про працю України, в якій передбачено, що законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення, крім догани та звільнення.

Крім того, пряма вказівка на можливість регламентації дисциплінарної відповідальності на локальному рівні

У контексті можливості притягнення особи до дисциплінарної відповідальності з одночасним притягненням до кримінальної або адміністративної відповідальності

треба звернути увагу на положення частини 2 статті 65 Закону «Про запобігання корупції», яким передбачено, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією,

однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування,

або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Натомість, особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої набрало законної сили рішення суду про визнання необґрунтованими активів та їхнє стягнення в дохід держави, підлягає звільненню з посади в установленому законом порядку.

Отже, можна зробити висновок про можливість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, навіть якщо за вчинення корупційного діяння вона вже зазнала негативних наслідків, передбачених законом про кримінальну або адміністративну відповідальність,

за винятком тих випадків, коли в межах кримінального провадження або провадження про адміністративне правопорушення судом накладено стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності.

У системі протидії корупції достатньо очевидною є взаємодія

Конституційним корупційним правопорушенням властиві такі ознаки:

Конституційно-правова відповідальність, зазвичай,

• кримінальної, адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової та конституційної відповідальності.

• поперше, діяння повинні містити ознаки корупції;
• по-друге, вчинятись специфічним суб’єктом; по-третє, за їх вчинення нормами Конституції передбачено конституційно-правові санкції.

• не є самостійним видом юридичної відповідальності за корупційні діяння та «супроводжується» головно кримінально-правовими чи адміністративноправовими санкціями.

порушення народним депутатом вимог щодо несумісності депутатського мандата; вчинення злочину (набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього) – мають наслідком припинення повноважень народного депутата (ст. 81 Конституції України);

• вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину – має наслідком усунення з поста в порядку імпічменту (ст. 111 Конституції України);

порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна; вчинення злочину (набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за 147 вчинення ним злочину) – санкцією є звільнення з посади (ст. 126 Конституції України);

• порушення суддею Конституційного суду України вимог щодо несумісності або вчинення ним злочину (набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення ним злочину) (ст. 1491 Конституції України) – санкцією є припинення повноважень або звільнення з посади.