Ментальне здоров’я�дітей під час війни

Поради батькам/опікунам

Під час війни діти часто переживають стрес. Не у всіх із них розвинеться психологічна травма, але кожна дитина потребує підтримки. Головну роль у цьому відіграють батьки. Існують базові правила, як підтримати дитину у стресовій ситуації, щоб стабілізувати її стан

Як допомогти дитині

• Дотримання режиму дня
• Обговорення тривожних подій
• Створення нових ритуалів
• Щоденне спілкування на різні теми
• Підтримання емоційного зв’язку
• Розвиток почуття гумору
• Звернення до психолога

Щоб мати ресурс і можливості допомогти дитині, батькам варто пам’ятати про власні сили, стійкість та піклуватися про себе

• Їжте та спіть. Якщо харчування доступне, обов’язково їжте і ви, а не лише годуйте дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш добрий фізичний стан — гарантія безпеки вашої дитини.
• Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки — попросіть про неї. Звертатися по допомогу не соромно, навпаки — це ознака сили і справжньої турботи.
• Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся з важливими для вас людьми, розповідайте про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне підтримати і вас, і того, кому ви його адресуєте.
• Дозвольте собі думати про майбутнє, а не про минуле, тобто мріяти, планувати, обговорювати з важливими людьми, що ви зробите найперше після закінчення війни. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують.
• Не звинувачуйте себе в тому, що сталося, або в тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка. Почуття провини відбирає сили.
• Якщо відчуваєте потребу, зверніться до спеціаліста чи зателефонуйте на гарячу лінію підтримки

Ознаки психологічної травми у дітей

• Дитина стала пасивною і мовчазною.
• В дитини з’явилися проблеми зі сном.
• Дитина боїться звуків чи зображень, що нагадують про травматичні події.
• Дитина демонструє тривожну поведінку: вона постійно насторожена та гіперчутлива до будь-яких подразників.
• Дитина знову і знову відтворює в іграх або переказує травматичну подію.

У молодших дітей:

• Повернення до більш ранньої поведінки (наприклад, смоктання пальця).
• Дитина не розуміє причини події, а тому думає, що це її провина.

У підлітків

• Незвична, часом агресивна чи деструктивна поведінка.
• Різка зміна міжособистісних стосунків (наприклад, дитина відсторонюється від батьків).
• Відчуття провини чи сорому.
• Різке дорослішання, зокрема перевантаження себе домашніми завданнями /домашньою роботою.

Як підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід

• Слухайте дитину.
• Допоможіть зрозуміти: те, що вона відчуває, нормально. Уникайте як зайвої драматизації,

так і знецінювання пережитого дитиною

досвіду.

• Зверніться з дитиною по допомогу до спеціалістів

Панічна атака

Це раптове відчуття сильного страху без реальної небезпеки чи очевидної причини. Напади часто відбуваються, коли людей щось непокоїть або вони пережили складний чи стресовий досвід. Також вони можуть бути наслідком перенесених хвороб. Панічна атака може тривати до 30 хвилин. Панічні атаки не загрожують життю. Проте з ними важко впоратися самостійно. Крім того, без професійної допомоги вони можуть із часом посилитися. Якщо епізоди панічних атак повторюються, обов’язково зверніться до фахівців. Причиною панічних атак може бути багато чинників — як зовнішніх, так і внутрішніх. Тільки фахівець може визначити, як можна допомогти

Прояви панічної атаки

• прискорене серцебиття;
• задуха, прискорене або ускладнене дихання;
• оніміння або тремтіння рук і ніг;
• нудота та дискомфорт у шлунку;
• запаморочення;
• світло здається яскравішим та інтенсивнішим;
• сльози, незмога перестати плакати;
• відчуття, ніби людина «застигла» та не може рухатися

Як допомогти дитині у разі появи панічної атаки

З панічною атакою можна впоратися самостійно, знаючи потрібні прийоми й техніки. Але зняти інтенсивність симптому не означає назавжди його позбутися, тому важливо звернутися по допомогу до фахівця.

Техніки впливають на цикл панічної атаки: думки — поведінка — тілесні відчуття — емоції. Для того щоб розірвати коло чи цикл панічної атаки, можна впливати на кожен із цих елементів. Під час панічної атаки дитина може відчувати, що втрачає контроль. Ви здатні допомогти дитині «заземлитися» за допомогою деяких вправ

Вправи та техніки для роботи з дитиною

• Знайти кілька предметів одного кольору і перелічити їх.
• Порахувати кроки до якогось предмета.
• Стискати поперемінно правою та лівою рукою руку дорослого.
• Рахувати від десяти до одного.
• Покласти руку на живіт приблизно на три пальці нижче засонячне сплетіння та постукати по цьому місцю.
• Потерти кінчик носа.
• Злегка натиснути на очні яблука з двох боків.
• Змочити губи водою, сполоскати рота.
• Витягнути язика якомога далі — ніби намагаючись торкнутися ним грудної клітки.

• Подивитися праворуч якомога далі, не повертаючи головизатримати погляд на 15–20 секунд, потім перевести поглядпрямо, потім подивитися ліворуч якомога далі, потім знову прямо.
• Розтерти руками тіло.
• Розтерти точку між підмізинним пальцем і мізинцем.
• Покласти руки на ребра, щоб відчути, як вони під час дихання розширюються, підіймаються.
• Можна обрати кілька із запропонованих варіантів дій. Прицьому важливо розуміти, що це екстрена допомога. Важливо шукати можливість впливати на причину панічної атаки.

Посттравматичний стресовий розлад

• Війна в Україні порушила відчуття безпеки та призвела до стресу, психологічні наслідки якого можуть загрожувати здоровому майбутньому як дорослих, так і дітей. Пережитий травматичний досвід може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
• ПТСР — це екстремальна реакція на сильний стрес у разі загрози життю людини. Частота виникнення ПТСР саме в момент надзвичайної ситуації низька. Зазвичай він починає проявлятися приблизно через шість місяців після травматичної події. Якщо стрес має потужну і тривалу дію, наприклад, перебування в окупації, обстріли, повітряні тривоги тощо, то ймовірність розвитку ПТСР зростає

Прояви ПТСР у дітей:

• постійне згадування пережитих подій (нав’язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим) і водночас уникання всього, що нагадує їй про пережите;
• емоційне напруження, вияви агресії або ж, навпаки, апатичність, депресивність, емоційна відстороненість;
• порушення сну, страшні сновидіння, через які дитина прокидається вночі (діти дошкільного і молодшого шкільного віку можуть при цьому плакати);
• тривожність та постійне очікування повторення подій;
• порушення пам’яті, уваги, здатності вчитися;
• постійне повторювання сюжету пережитого у грі, зацикленість на ньому (властиво дітям дошкільного та молодшого шкільного віку);
• саморуйнівна поведінка (зокрема у підлітків: самоушкодження, вживання алкоголю, наркотиків, ігрова залежність).

Що дорослі можуть зробити для дітей

• Забезпечити (відновити) почуття безпеки в той спосіб та тією мірою, які є можливими на цю мить.
• Заохочувати дитину до фізичної активності (фізкультура, танці, регулярні прогулянки на свіжому повітрі тощо).
• Подбати про те, щоб діти не забували про свої тілесні потреби: пили воду, ходили до туалету, достатньо їли, були вдягнені відповідно до навколишньої температури.
• Відновити режим дня, наскільки це можливо (навчання у школі, якщо це доступно, виконання певних завдань, рухова активність, режим сну тощо). Це дає дітям почуття захищеності, додає ресурсу і надії на повернення до звичайного мирного життя.
• Забезпечувати дитині почуття близькості та підтримки (у першу чергу з боку батьків або осіб, які їх замінюють) — дитина має знати, що близькі люди поруч і що вони її люблять. Вислуховувати дитину, коли вона хоче поговорити, бути уважними до її запитань і давати чесні відповіді, які відповідають віку дитини.
• Дозволити дитині висловлювати емоції та почуття. Не можна говорити «не згадуй цього» або «забудь про це» — навпаки, важливо дати змогу максимально висловитися та проявити емоції.
• Пояснювати дитині, що сталося, давати правдиву інформацію доступними для її віку словами. Дітям важливо розуміти ситуацію в цілому та причини того, що сталося.
• Заохочувати дитину до спілкування з однолітками, діяльності у громаді, доступної для її віку, тощо.
• У разі прояву агресії важливо формувати здорові поведінкові рамки: попри те що дитині може бути важко справлятися з емоціями, вона повинна розуміти, що кривдити інших, слабших або тварин неприпустимо.
• Звернутися по фахову психологічну/психотерапевтичну допомогу чи супровід: фахівці підкажуть дитині та батькам, як справлятися з емоціями, як навчитися релаксації, як контролювати важкі спогади тощо

Депресія та її симптоми

Депресія — це стан, коли людина відчуває глибокий сум та безнадійність, втрачає сенс життя, і це впливає на її ставлення до себе та стосунки з іншими людьми. Часто депресія супроводжується тривогою. Діти, які перебувають у стані стресу та/ або переживають втрату близьких, можуть мати розлади уваги, складнощі в навчанні, змінювати поведінку. Якщо такі симптоми тривають щонайменше два тижні, це може свідчити про депресію. Такий діагноз може поставити лише фахівець. Усі люди, навіть трирічні діти, можуть переживати депресію. У підлітків це трапляється частіше, ніж у дітей молодшого віку. У дітей, які пережили втрату і горе, ймовірність розвитку депресії також вища

Як зрозуміти, що в дитини депресія

Якщо деякі з наведених нижче симптомів тривають щонайменше два тижні, варто звернутися до спеціаліста, щоб виключити депресивний розлад:

• зміна ваги;
• порушення сну;
• незвичний і постійний смуток або дратівливість;
• раптова втрата інтересу до занять, які завжди подобалися дитині;
• млявість;
• зниження самооцінки;
• відчуття безнадійності;
• думки про самогубство або спроби його вчинити.

Батьки мають звернути увагу на ці раптові зміни в поведінці своїх дітей. Якщо така поведінка зберігається, батьки повинні діяти негайно

​

Як можна допомогти дитині

Перебувати поруч із людиною, яка має депресію, важко. Бути батьками дитини з депресією ще важче, бо часто батьки звинувачують себе в тому, що це сталося з дитиною. Дорослим потрібно витримати це. Варто пам’ятати, що у стані дитини не завжди винні дорослі. Під час війни спричинити депресію можуть швидше обставини, на які батьки не мають впливу і які не можуть контролювати.

• Дорослим необхідно піклуватися про себе
• Щоб підтримати дитину, розмовляйте з нею якомога частіше
• Слідкуйте за тим, щоб дитина була зайнята протягом дня

Щоб відволікти дитину, залучайте її до занять, які їй до вподоби, наприклад, малювання, танців, слухання музики, садівництва тощо. Ці заняття відвертатимуть увагу від негативних думок і допоможуть полегшити емоційний стан. Практикуйте вправи на розслаблення, наприклад, глибоке дихання

Що робити, якщо дитині наснився кошмар і вона кричить уві сні

Зверніть увагу! Якщо дитині сниться, що хтось її переслідує або що вона намагається вивільнитися із небезпечного простору, доторки до неї можуть викликати неочікувану реакцію. Під час сну, коли дитина із закритими очима, не потрібно торкатися її чи обіймати. Сядьте поруч, назвіть дитину на ім’я. Промовте: «Ти спиш. Тобі наснився страшний сон. Це сон. Я твоя мама/твій тато. Я з тобою. Ти зараз прокинешся, і я тебе обійму. Ми в безпеці». Коли дитина розплющила очі, зверніться до неї на ім’я. «Подивися на мене. Ти мене бачиш? Кивни. Як тебе звуть? А як мене? А твого кота/собаку? Тобі наснився страшний сон. Зараз ти прокинувся/прокинулася. Все добре. Ми в безпеці. Стисни мою руку сильно-сильно. Можна тебе обійняти? Я з тобою. Ми в безпеці». Обійміть дитину, трохи погойдайте, можна також тихесенько співати колискову. Відженіть усі страшні сни. Потрібно, щоб дитина сама зробила якусь дію: «Поплещимо в долоні, і сон піде до країни снів, а ми залишаємося в реальності». Або: «Зараз ми бризнемо пульверизатором (навіть уявним), нашим спреєм від монстрів». Або ще й так: «Давай сильно дмухнемо, і погані сни розвіються як туман». Закріпіть дії дитини словами. «Ти впорався/впоралася. Дивися, ти сам/сама все подолав/подолала». Якщо дитина сама не розповідає, що їй наснилося, не змушуйте її. Якщо розповідає, скажіть, що це був страшний сон і що всі події відбувалися уві сні: «Усе минуло. Ти в безпеці»

Ознаки відновлення у дітей різного віку

• Ігри. Діти повертаються до рольової сюжетної гри не з однією-двома, а з різними іграшками, різними сюжетами, що розвиваються під час самої гри.
• Творчість. Змінюються теми та сюжети в малюнках. В малюнках знову з’являється простір, поступово повертаються звичні пропорції тіла, діти починають промальовувати небо, землю, обирають різноманітну гаму кольорів та розширюють вибір матеріалів.
• З’являється цікавість до нового. Вона може проявлятися в тому, що дитина робить щось нове та ставить запитання «А чому?», «А як це влаштовано?», «А можна я спробую?».
• Контакти. Діти стають відкритішими до спілкуванням. Якщо раніше вони були сфокусовані на батьках, то тепер вони поступово розширюють коло спілкування.
• Їжа. Дитина починає збільшувати кількість продуктів, які споживає, пробує нові.
• Одяг. Дитина може попросити придбати їй інший одяг (обирати нові моделі, фактуру, колір). Якщо в дитини була відмова від нового, ця динаміка є позитивною.
• Сон. Дитина починає спати більше чи менше, ніж раніше. Будь-які зміни сну можуть бути ознакою відновлення після травми.

До чого батькам/опікунам потрібно бути готовими

1. Регрес. Це відкат до більш раннього етапу розвитку (сюсюкання, скиглення, ниття, тобто повернення до поведінки або ігор, які були в той час, коли дитина відчувала більшу безпеку).
2. 2. Відкат у знаннях. Неможливо спрогнозувати, скільки часу потрібно відвести на повторення матеріалу, що був уже пройдений.
3. 3. У дітей шкільного віку може бути деякий регрес у навичках письма.
4. 4. Діти (як і дорослі), що пережили досвід травматизації, можуть «забувати» правила орфографії.
5. 5. Можуть бути складнощі із предметами та знаннями, пов’язаними з просторовою орієнтацією (це одночасно і геометрія, тригонометрія, і використання прийменників «над», «за», «під», …).
6. 6. Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять.
7. 7. Погіршення навичок читання. Важливо пам’ятати, що це тимчасово.
8. 8. Ускладнення запам’ятовування інформації.
9. 9. Діти під час навчання можуть крутити щось у руках, гойдатися на стільці. Це не обов’язково відволікання. Багато хто, навпаки, так концентрується. Це може бути способом «відключити» зайві сигнали

Куди звернутися по допомогу:

• Гарячі лінії Психологічна підтримка Гаряча лінія безоплатної психологічної допомоги від Національної психологічної асоціації Аудіо- та відеоконсультації. Спеціалісти лінії надають кризові й інші типи консультацій, у разі необхідності скеровують до інших спеціалістів. 0 800 100 102 (щодня з 10:00 до 20:00) npa-ua.org
• Благодійний фонд «Голоси дітей» Психологічна підтримка батьків та дітей під час війни: voices.org.ua
• Безкоштовна телефонна лінія психологічної підтримки для дітей та батьків: 0 800 210 106 (працює з 9:00 до 20:00)
• Телеграм, вайбер, WhatsApp: +38 099 198 57 95