ТЕМА : Росли́ни - індика́тори або індика́торні рослини

Вступ.

• Росли́ни-індика́тори' або індика́торні рослини — рослини, яким властива різко виражена пристосованість до певних умов довкілля і які є виразниками цих умов. За наявністю таких рослин можна якісно або кількісно оцінювати умови зовнішнього середовища. Всі екологічні системи – будь-то організми, популяції або біоценози – в ході свого розвитку пристосувались до комплексу факторів, місця існування Наукового рівня фітоіндикація почала набувати з розвитком геології, географії, ґрунтознавства, ботаніки. Початок ведеться з робіт А.Гумбольта (1805, 1807, 1814), який зумів побачити суттєві закономірності, які зв’язують рослинний покрив та найважливіші екологічні фактори. Ідеї А.Гумбольта були продовжені в роботах Л.Поста (1862) та А.Гридебаха(1880), які пропонуючи класифікацію рослинних угрупувань, показали тісний взаємозв’язок між останніми та екологічним середовищем. О. Варлінгом (1896) виділялись класи угрупувань гігрофітів, мезофітів, галофітів, ксерофітів а також екологічні групи видів. Класифікації рослинності на екологічній основі розроблялись А.Шимпером (1898), А. Дільсом (1908, 1910), А.Kaядером (1913). В Росії завдяки розмаїттю природних умов , велись широкі дослідження зміни рослинного покриву в залежності від факторів середовища. Важливим етапом на цьому шляху стали роботи з оцінки та картування ґрунтів, створені В.В.Докучаєвим(1885, 1897, 1899). Їх продовженням були дослідження Переселенського управління та його дослідних станцій. В цей період опубліковані роботи Н.А.Дімо та Б.О.Беллера (1907), П.А.Костічева (1908), С.К.Чаянова(1908), Г.М.Висоцького (1914).

​

РОСЛИНИ-ІНДИКАТОРИ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ�

​

• Повний аналіз ґрунту вимагає багато часу та праці. Однак багато особливостей ґрунту, в тому числі і родючість, можна визначити за рослинами-індикаторами, які його ростуть в ньому. Так наприклад, про високу родючість свідчать такі рослини: малина, кропива, іван-чай, таволга, снить, чистотіл, копитняк, кислиця, валеріана.
• Індикатори помірної (середньої) родючості: медунка, дудник, грушанка, гравілат річковий, вівсяниця лугова, купальниця, вероніка довголиста.
• Про низьку родючість свідчать сфагнові (торф’яні) мохи, наземні лишайники, котяча лапка, брусниця, журавлина, ситник ниткоподібний, запашний колосок.
• Байдужі до ґрунтової родючості жовтець їдкий, пастуша сумка. Маловимоглива до ґрунтової родючості сосна звичайна.

​

​

​

• РОСЛИНИ-ІНДИКАТОРИ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ҐРУНТУ ПЕВНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ

​

​

• Про високий вміст азоту свідчать рослини-нітрофіли - іван-чай, малина, кропива; на луках і ріллі - розростання пирію, споришу (горця пташиного). При хорошому забезпеченні азотом рослини мають інтенсивно-зелене забарвлення.
• Навпаки, нестача азоту проявляється блідо-зеленим забарвленням рослин, зменшенням гіллястості і числа листя.
• Високу забезпеченість кальцієм показують кальцієфіли: багато бобових (наприклад люцерна серповидна), модрина сибірська.
• При нестачі кальцію панують кальцієфоби - рослини кислих ґрунтів: щучка (луговик дернистий), квас, сфагнум та ін. Ці рослини стійкі до шкідливої дії іонів заліза, марганцю, алюмінію.

​

Родючість грунтів можна визначити за рослинами-

• індикаторами, що ростуть на них.� Наприклад, про високу родючість свідчать: малина, кропива, іван-чай, чистотіл, барбарис, валеріана лікарська…�

Чистотіл.

Індикатори середньої родючості:

•  медунка, анґеліка, грушанка, гравілат річковий, костриця лучна, купальниця європейська, вероніка довголиста.

​

• �

• Медунка.�

Індикатори низької родючості:

​

• сфагнові (торф'яні) мохи, наземні лишайники.

• Байдужими до ґрунтової родючості є:
•  жовтець їдкий.  

​

​

​

​

• Маловимоглива до ґрунтової родючості сосна звичайна.

РОСЛИНИ-ІНДИКАТОРИ ВОДНОГО РЕЖИМУ ҐРУНТІВ-� є рослини різних екологічних груп.�

Гігрофіти

​

Мята польова.

​

• Вологолюбні рослини (гігрофіти) — мешканці вологих, іноді заболочених ґрунтів: буяхи, багно, морошка, білозір, калюжниця, герань лучна, очерет лісовий, вовче тіло, гірчак зміїний,

мезофіти

• Рослини досить забезпечених вологою місць, але не сирих і не заболочених (мезофіти): тимофіївка лучна, лисохвіст луговий, пирій повзучий, конюшина лучна, горошок мишачий, волошка фригійська — на луках брусниця,
• костяниця, копитняк, золота різка, плауни.�

ксерофіти

• Рослини сухих середовищ (ксерофіти)
• :  котячі лапки, нечуйвітер волохатенький, ковила пірчаста, мучниця, мітлиця біла, наземні лишайники.
• Котячі лапки.

• Котячі лапки.

Встановлення показників глибини залягання ґрунтових вод має значення для уточнення властивостей ґрунтів і для вироблення рекомендацій щодо їх меліорації. Для індикації глибини залягання ґрунтових вод можна використовувати групи видів трав'янистих рослин (індикаторні групи). Для лучних ґрунтів можна виділити 5 груп індикаторних видів щодо глибин залягання ґрунтових вод.�

• Глибина ґрунтових вод
• I. Конюшина лучна, подорожник великий, пирій повзучий – більше 150 см.
• II. Мітлиця біла, костриця лучна, горошок мишачий – 100-150 см.
• III. Таволга в’язолисна, канаркова трава – 50-100 см.
• IV. Осока лисяча, осока гостра, куничник Лангсдорфа – 10-50 см;
• V. Осока дерниста, осока пухирчаста – 0-10 см.

​

Глибина ґрунтових вод.�

• Види рослин.
• Осока дерниста,  осока пухирчаста
• 10-50 см

​

Глибина ґрунтових вод.�

• Осока лисяча,  
• осока гостра, куничник Лангсдорфа
• 10-50 см

Глибина ґрунтових вод.�

• Гадючник в'язолистий,
•  зірочник середній
• 50-100 см

​

Глибина ґрунтових вод.�

• Мітлиця біла,  
• костриця лучна, горошок мишачий
• 100-150 см

​

Глибина ґрунтових вод.�

• Конюшина лучна,
•  подорожник великий, пирій повзучий
• 150 см

​

Глибина ґрунтових вод.�

• Крім названих груп рослин, є перехідні види.
• ,  Тонконіг лучний може вказувати на залягання води на глибині від 100 до понад 150 см, 
• хвощ болотний — від 10 до 100 см, 
• калюжниця болотна — від 0 до 50 см.

Кислотність грунту можна визначити по рослинності ось таким чином:�

Кислий грунт.

​

Нейтральний і слабокислий грунт-

​

• Мята ,
• іван-да-марья,

​

• подорожник – кислий грунт.

​

• Ромашка непахучая, в'юнок польовий,
• манжетка,
• редька польова,
• мати-й-мачуха,
• конюшина.
•  

Лужний грунт:

• мак-самосійка,
• гірчиця польова,
• дрімота біла,
• живокіст.

Група біоіндикаторів рН ґрунту.�

Виражені ацидофіли: сфагнум, зелені мохи – гілокоміум, дікранум, плавун булавовидний, плавун річний, плавун сплюснутий, пухівка піхвова, підбіл багатолистий, котяча лапка, касандра, цетрарія, щучка дерниста, хвощ польовий, квас малий – 3,0-4,5.

Помірні ацидофіли: чорниця, брусниця, багно, калюжниця болотна, сухоцвіт, жовтець отруйний, мучниця, білозір болотний, фіалка собача, сердечник луговий, куничник наземний – 4,5-6,0.

Слабкі ацидофіли: папороть чоловічий, медунка неясна, зеленчук, дзвіночок кропиволистий, дзвіночок широколистий, бор розлогий, осока волосиста, осока рання, малина, смородина чорна, вероніка довголиста, горець зміїний, орляк, кисличка заяча – 5,0-6, 7.

Ацидофільно-нейтральні: зелені мохи – гілокоміум, плеврозіум, верба козяча – 4,5-7,0.

Нейтрофільні: яглиця європейська, полуниця зелена, лисохвіст луговий, конюшина гірська, конюшина лучна, мильнянка лікарська, борщівник сибірський, цикорій – 6,0-7,3.

Нейтрально-базіфільні: мати-й-мачуха, люцерна серповидна, келерія, осока волохата, лядвенець рогатий, гусяча лапка – 6,7-7,8.

Базіфільні: бузина сибірська, в'яз шорсткий – 7,8-9,0.

���Завдання.�

ВИСНОВОК.

​

Отже, біоіндикатори — це група особин одного виду або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких у тому чи іншому середовищі є показником певних природних процесів або умов зовнішнього середовища.

• 1. Намалюй по одній рослині , яка вказує на родючість, кислотність та заболоченість грунту.
• 2. Які рослини-індикатори ростуть біля твого будинку? Що ти можеш сказати про грунт на якому вони ростуть?
• 3. Створи фотоколаж «Рослини – індикатори»

Дякую за увагу!