Митці, що творили стиль у різних кінематографічних школах світового кіно.� Азійський кінематограф.
Інший погляд на світ, інші ракурси, ритми й динаміку відкриває західному глядачеві азійський кінематограф, перш за все кінематограф Японії, Китаю, Кореї, Гонконгу тощо, який зараз переживає справжній бум.
В азійських фільмах простежується одна спільна властивість: вони просякнуті національною культурою і самобутністю, які є джерелом натхнення сюжетів, а все запозичене переробляється і подається через призму місцевих звичаїв і традицій.
В азійських фільмах простежується одна спільна властивість: вони просякнуті національною культурою і самобутністю, які є джерелом натхнення сюжетів, а все запозичене переробляється і подається через призму місцевих звичаїв і традицій.
Зокрема, японські фільми, зважаючи на особливості національної культури, відомі і зрозумілі лише вузькому колу шанувальників.
Візуальний ряд непоспішний і споглядальний, що дивує західних глядачів, які звикли до активних дій і частої зміни картинки. Це кінематограф образів, що й обумовлює часте мовчання героїв картин, які інколи впродовж фільму не вимовляють жодного слова.
Образам японського кіно не характерний активний вияв емоцій - їх герої в діалогах рідко переходять на крик і майже ніколи не сміються.
Історія японського кіномистецтва бере початок у 1899 р.
Його перші кроки зумовили появу двох принципових тенденцій, що дістали назву гепдайгеки – фільми на сучасну тематику – та дзидайгеки – історичні стрічки, в яких активно використовувалися міфологічні і фольклорні мотиви.
Якщо картини першого напряму були створені під значним впливом європейського чи американського кіно (насамперед, у комедійному жанрі), то фільми другого, особливо в умовах першого десятиліття XX ст., фактично відбивали традиції театру кабукі.
Поступово в японському кіномистецтві активізується пошук нових виражальних засобів, удосконалюється кіномова, що, зрештою, зумовлює кінематографічні досягнення 20-30-х років, які, передусім, ототожнюються з творчим доробком режисера К. Мідзогуті
("Весняне шепотіння паперової ляльки",
"Симфонія міста",
"Батьківщина",
"Елегія Наніва")
та актора С. Хаякави.
«Батьківщина»
«Елегія Наніва»
« Наслідки вибуху атомної бомби".
«Хіросіма».�Режисер Х. Секігава
Виникає так званий рух незалежних, художні орієнтири якого ґрунтувалися на органічному поєднанні національної і загальнолюдської проблематики.
Серед визначних творів цього періоду – фільми "Зведені брати" (режисер М. Ієкі), "Пісня візка" (режисер С. Ямамото)
й одна з найвидатніших картин світового масштабу – філософська кінооповідь
"Голий острів"
(режисер К. Сіндо).
«Пісня візка»
«Голий острів»
Акіра Куросава – знакова постать японського кіномистецтва, з художньою спадщиною якого, власне, й асоціюються надбання кінематографа країни другої половини XX ст.
«Сім самураїв»
Динамічна і водночас глибока кінострічка
«Сім самураїв» (реж. Акіра Куросава), яка стала основою для численних римейків, оспівує доблесть, мужність і силу згуртованої групи самураїв перед страшною небезпекою.
За сюжетом, жителі села наймають сімох самураїв, щоб захистити своє поселення від набігу жорстоких розбійників.
Воїни не тільки беруть участь у захисті селян, а й вчать їх основ військової справи та допомагають будувати укріплення.
Японське кіно подарувало світу одного з кращих режисерів XX століття і одного з кращих акторів
Акіра Куросава
Тосіро Міфуне
А. Куросави після виходу на екрани картини "Расьомон", сюжетною основою якої стали оповідання японського письменника Рюноске Акутагави "У хащі" і "Брама Расьомон".
Ф. Достоєвського), "На дні" (за М. Горьким), "Замок павутиння" (за трагедією У. Шекспіра "Макбет"), сюжети яких режисер переніс на японський ґрунт
«Ідіот»
«Замок павутиння»
Разом з тим яскравою рисою азійського кінематографа є наявність сцен із презентацією різних видів східних бойових мистецтв.
Дивна казка про Тигра і Дракона («Тигр, що крадеться, дракон, який зачаївся» знята в жанрі китайського бойового фентезі з усіма характерними «прийомами» - майстрами кунг-фу, які літають, витончено поставленими сценами битв, прекрасно розкрила екзотичні особливості китайської поетики. Цей фільм наробив багато галасу в кінематографічному світі: отримав безліч кінонагород, зокрема чотири «Оскари», і став дуже успішним комерційним проектом, касові збори якого сягнули понад 100 млн доларів.
Усі трюки в фільмах Джекі виконує сам, і вигадує їх разом зі своєю трюковою командою.
За своє життя Джекі отримав величезну кількість травм.
Найнебезпечніша з них була під час зйомок фільму «Обладунки Бога», коли актор, впавши з дерева розбив собі череп.
Через це усі азіатські страхові компанії відмовляються страхувати актора, а в США йому забороняють робити небезпечні трюки.
Гонконзький та американський кіноактор, майстер бойових мистецтв, інструктор і актор бойового кіно, один з найвпливовіших митців бойового жанру 20-го сторіччя.
Всього знявся у 36 фільмах.
Він чудово володів своїм тілом, хоча і не був наділений від природи хорошим здоров'ям, але розвинув у собі такі властивості, як надзвичайна швидкість рухів та координація.
Про життя і творчість Брюса у світі було знято до 30 фільмів.
1 - Брюс Лі в кінофільмі «Кулак люті»;
2 - Джекі Чан у кінофільмі «Острів вогню»
Пам'ятник Брюсу Лі в Гонконзі
Але нині ми найбільше чуємо про кінематограф Японії не як про прем’єри фільмів, а як про нові, що вийшли в прокат або з’явилися в Інтернеті, мультфільми, зроблені у стилі аніме.
Цей вид кінематографа «заразив» своєю фантастичністю все сучасне молоде покоління.
Анімаційне кіно з’явилося в Країні Вранішнього Сонця ще на початку XX століття.
І зараз японські повнометражні «мультики» є, мабуть, най-популярнішими у світі.
Своїм визнанням вони багато в чому завдячують видатному майстру Тедзука Осаму, якого називають японським Діснеєм.
Саме він створив той характерний стиль зображення особи зі збільшеними і сильно деталізованими очима, зіницями, повними відблисків, округлою головою, маленьким носом, спрощеною формою тіла, вираженням емоцій за рахунок використання міміки й голосу.
Важливою ознакою японських мультфільмів є те, що, за невеликим винятком, аніме розраховано на дорослу аудиторію.
Які японські аніме вам відомі?
Які сюжети вони розкривають, які проблеми порушують? Подискутуйте, чому ці мультфільми є такими популярними серед сучасної молоді.
Азійський кінематограф
Про азійський кінематограф ще немає даних в інтернеті. Ця галузь ще розробляється і потребує окремого вивчення.
Цьогоріч ( 2018 )на Азійському кінофестивалі в Макао спеціальну нагороду за внесок у кінематограф отримав 78-річний Ім Квон-тек, один з найвідоміших і найуспішніших режисерів Південної Кореї. ��Нагороду за найкращу режисуру виграла жінка-режисер з Китаю Енн Гуей за фільм “Золота ера”. ��67-річна Енн Гуей відома своїми контроверсійними стрічками на суспільно-громадську тематику. Тригодинна біопік “Золота ера” присвячено видатній китайській письменниці першої третини 20 століття Ксяо Гонґ. ��Загалом китайська кіноіндустрія стала тріумфатором фестивалю в Макао: вона виграла 10 нагород у 14 категоріях. ��“Ми всі – дуже схвильовані, адже, очевидно, у нашій роботі є свої труднощі – цензури ніхто не скасовував, ми не маємо права знімати кіно на будь-яку тему, на яку нам заманеться. Але, хай там що, є чимало позитиву”, – каже Енн Гуей.��Нагороду в категорії “Найкращий фільм” отримала стрічка “Сліпий масаж” – про групу незрячих терапевтів-масажистів.
В. Діснея та японське аніме.