Відгадайте!
М.Стельмах.Повість "Щедрий вечір".Короткі відомості про митця.
Михайло Стельмах
Михайло Стельмах (1912 – 1983) – український письменник, драматург, педагог, фольклорист.
Народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни Панаса Стельмаха. Мати — білоруска.
У дев’ять років, його віддали до школи. Михайла одразу прийняли до другого класу, оскільки добре читав.
У післявоєнний період, з 1945 по 1954 рік, працює співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва Академії наук УРСР. Тоді ж почалася і тривала все життя основна робота письменника – творення шести великих прозових полотен – романів про життя українського села і селян ХХ століття.
Михайло Стельмах неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР (6 – 10-го скликань), був заступником голови Ради Національностей, делегатом Асамблеї ООН від України, носив почесне звання академіка АН УРСР. Помер письменник 27 вересня 1983 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.
Теорія літератури:
Повість — це великий розповідний прозовий твір, у якому широко змальовано життя одного чи кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями часу
Дилогія - два самостійних твори одного автора, що мають різні назви й власні сюжети, але пов'язні між собою єдиним ідейним задумом та головними персонажами.
Автобіографічний твір — це твір, в основу якого автор поклав факти власного життя.
Зображення дитинства головного героя, витоків формування його характеру, світу дитячих переживань
Аналіз твору:
Тема
Ідея
Проблеми
Утвердження думки про те, що саме в дитинстві формується людина, тому треба оточити дитину любов'ю і вчити її любити навколишній світ
Добро і зло; сімейні цінності; дитяча дружба; відносини між батьками і дітьми; людська нечесність і підступність; ставлення до природи; реальне і казкове у світосприйнятті дитини
Повість "Щедрий вечір" стала гармонійним продовженням першої частини "Гуси-лебеді летять". У "Щедрому вечорі" оповідь ведеться вже від імені Михайлика-учня. За своєю художньою структурою повість "Щедрий вечір" нагадує описову повість (розлогі описи, подієва основа, поступове висвітлення змісту зображуваного). У творі органічно поєднались ліризм з достовірністю, зображення життя у "формах самого життя" з романтичним його піднесенням, антитезним відтінюванням змагань добра зі злом, правди з кривдою. В центрі ліричної повісті є формування особистості головного героя – хлопчика Михайлика. Повість написана у формі спогадів про минуле, в яких важко відокремити документальне від художнього домислу.
Композиція і сюжет повісті «Щедрий вечір»
Михайлик
Люблять, піклуються дбають про освіту, про майбутнє, оберігають
Батько-мати
Люба
Дружить
Дідусь
Любить онука, відкриває йому світ, робить іграшки
Дядько Микола
поважає розум, гумор у хлопцеві
Мар'яна
Приязно ставиться
Аналізуємо!
Визначте, які твердження суперечать змісту повісті, а які – ні. Наведіть аргументи для спростування суперечливих тверджень
А Михайлика возили до бібліотеки по книжки, бо хлопець нічого не хотів читати.
Б Люба мала гарний голос, багато часу вона проводила в лісі, любила й оберігала природу.
В Діти збирали в лісі цвіт липи, щоб купити зошити.
Г Батьки сварили Михайлика за те, що він пише п’єси, та хотіли бачити його гарним стельмахом чи лісником.
Автобіографія
У повісті «Щедрий вечір» Михайло Стельмах розповідає про своє дитинство, про батька й матір, про дружбу з дівчинкою Любою, про події в школі тощо. Головний герой твору Михайлик – це сам автор. Твори, у яких письменник / письменниця розповідає про своє життя, називають автобіографічними. Розповідь в автобіографічних творах ведуть від першої особи («Я»). Головним героєм є автор / авторка такого художнього тексту. Персонажами виступають реальні люди: родичі, сусіди, знайомі автора / авторки; місце розгортання дії – населені пункти, з якими повʼязано життя автора / авторки. Події в автобіографічному творі достеменні, тобто такі, що справді відбувалися.
Образ Михайлика
Михайлик — росте в сім'ї Панаса Дем'яновича гарною, чемною, доброю дитиною. Хлопчик бачить світ крізь призму казок, які розповідала йому бабуся. Він любить природу в усьому її розмаїтті: зорі у високому небі, любить перепілку вжиті й стук дятла, запах жита. Дуже радіє хлопчик приходу весни, літа, бо допомагатиме батькам, пастиме Обмінну на паші в лісі. А жати жито справжнім серпом! По-дорослому! Автор передає почуття хлопчика при посвяченні батьками в женці як вікову хліборобську традицію. Михайлик старанно працює, не відчуваючи втоми, до найурочистішої хвилини, до першого снопа, який на свят-вечорі стоятиме на найпочеснішому місці в хаті — на покуті.